Ухвала

від 10.06.2015 по справі 826/5897/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5897/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Термінал" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Термінал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ІСТ Термінал») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 січня 2015 року № 0000022203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 січня 2015 року № 0000022203.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Торгпостачбуд» (код ЄДРПОУ 38779682), ТОВ «Логістика Груп» (код ЄДРПОУ 38728732), за результатом якої складено акт перевірки від 16 грудня 2014 року № 6655/26-58-22-02-18/25406401.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого в липні 2014 року занижено податок на додану вартість на суму 197919,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 січня 2015 року № 0000022203, Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ Термінал» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 247399,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 197919,00 грн., за штрафними санкціями - 49480,00 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 липня 2013 року між ТОВ «ІСТ Термінал» (Суборендар) та ТОВ «Торгпостачбуд» (Орендар) укладено Договір суборенди № 2/7 від 01 липня 2013 року за умовами якого Орендар передає, а Суборендар бере в тимчасове володіння офісні приміщення площею 650кв.м., які знаходяться в орендному користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди № 01/07, укладеного 01 липня 2013 року між Орендарем і ДП «ІСТ Вишневе». Адреса площі, що орендується: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 6-В.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами Акту прийому - передачі орендованих приміщень та діє до 31 грудня 2013 року. Договір може бути пролонгований на строк до трьох років з моменту підписання Акту прийому-передачі орендованих приміщень.

Матеріали справи містять акти прийому - передачі майна до Договору суборенди № 2/7 від 01 липня 2013 року, згідно якого позивачем прийнято офісне приміщення площею 650кв.м.

У подальшому, сторонами підписано Додаткову угоду № 1 від 31 грудня 2013 року, якою змінено пункт 4.1 Договору, а саме: «Даний Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами, строк дії даного договору з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2014 року».

Згідно Додаткової угоди № 2 від 30 вересня 2014 року, сторони припинили дію Договору з 30 вересня 2014 року, про що 30 вересня 2014 року підписано акт прийому-передачі.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивач надав копії податкових накладних, рахунок - фактуру, які містяться в матеріалах справи.

01 липня 2013 року між ТОВ «ІСТ Термінал» (Суборендар) та ТОВ «Логістика Груп» (Орендар) укладено Договір суборенди № 1/7 за умовами якого Орендар передає, а Суборендар бере в тимчасове володіння офісні приміщення площею 3485кв.м., які знаходяться в орендному користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди № 02/07, укладеного 01 липня 2013 року між Орендарем і ДП «ІСТ Вишневе». Адреса площі, що орендується: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 6-В.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами Акту прийому - передачі орендованих приміщень та діє до 31 грудня 2013 року. Договір може бути пролонгований на строк до трьох років з моменту підписання Акту прийому-передачі орендованих приміщень.

Матеріали справи містять акти прийому - передачі майна до Договору суборенди № 1/7 від 01 липня 2013 року, згідно якого позивачем прийнято офісне приміщення площею 3485 кв.м.

У подальшому, сторонами підписано Додаткову угоду № 1 від 01 серпня 2013 року, якою змінено пункт 5.1 Договору, а саме: «розмір орендної плати складає 483167,52 грн.».

Також, сторонами підписано Додаткову угоду № 2 від 31 грудня 2013 року, якою змінено пункт 4.1 Договору, а саме: «Даний Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами, строк дії даного договору з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2014 року».

Згідно Додаткової угоди № 3 від 30 вересня 2014 року, сторони припинили дію Договору з 30 вересня 2014 року, про що 30 вересня 2014 року підписано акт прийому-передачі.

В свою чергу, ТОВ «Логістика Груп» виписувались на адресу позивача податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та форма і зміст яких відповідає вимогам чинного законодавства.

В матеріалах справи містяться копії Догорів оренди вищезазначених приміщень, укладених між ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп» та ДП «ІСТ Вишневе». Крім того, на вимогу апеляційного суду позивачем до матеріалів справи надано копію нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2010 року Серії САС№782158, яким підтверджується що ДП «ІСТ Вишневе» є власником нежитлових приміщень, які були орендовані позивачем в ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп» згідно вищевказаних договорів суборенди.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Термінал» здійснює діяльність у сфері транспортного оброблення вантажів та позивачем орендувались приміщення у ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп» з метою виконання договірних зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги і те, що в судовому засіданні суду першої інстанції допитано як свідка директора ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп» ОСОБА_4, який підтвердив реальність укладених між позивачем та ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп» договорів суборенди від 01 липня 2013 року. Також, свідком не визнано посилання відповідача на відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп», та зазначено, що останнім у встановлений строк підтверджував місцезнаходження юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що операції позивача з контрагентами ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів зважає на те, що фактично єдиною підставою для висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій стало неможливість проведення зустрічної звірки (тобто порушення контрагентом порядку обліку платників податків), відсутність контрагента за місцезнаходженням, однак з огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання послуг чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків.

Тобто вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торгпостачбуд», ТОВ «Логістика Груп», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано вагомі доказів на підтвердження своїх вимог, а відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даній справі не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.06.2015

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.