Постанова

від 10.02.2009 по справі 8586/08/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 8586/08/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 10 лютого 2009 р.                                                                      

                                               м.

Харків

Колегія суддів Харківського

окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

суддів - Данилової М.В., Чалого

І.С.,

при секретарі - Шевченко О.В.,

за участю представників:

ДСА України -ОСОБА_1,

Військового суду Харківського

гарнізону - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу за позовом  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3  до  Державної судової адміністрації України,  Військового суду Харківського гарнізону  про зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного

адміністративного суду з позовом до ДСА України, військового суду Харківського

гарнізону, в якому просить суд зобов'язати ДСА України виділити та перерахувати

на рахунок військового суду Харківського гарнізону 82860,42 грн. щомісячного

грошового утримання разом з податком на доходи фізичних осіб в сумі 10807,88

грн.; військовий суд Харківського гарнізону нарахувати та виплатити позивачу

щомісячне грошове утримання за червень-грудень 2005р. в сумі 82860,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на Закони

України «Про статус суддів», «Про судоустрій», постанови КМ України №№ 513, 514

від 30.06.2005р., зазначив, що право на перерахування грошового утримання

виникло внаслідок відповідного підвищення посадових окладів Голови, першого

заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду

клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник ДСА України в судовому засіданні позов не

визнала, посилаючись на факти, викладені в заперечені на адміністративний

позов.

Представник військового суду Харківського гарнізону

позов визнав в повному обсязі, проти задоволення адміністративного позову не

заперечував.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і

повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши

докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, судом встановлено

наступне.

ОСОБА_3 з 01 червня 2005р. по 01 січня 2006р. перебував

на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.4 ст. 43 Конституції України,

кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату

не нижчу від визначеної законом.

Згідно ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і

недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Частиною 1 ст.44 Закону України «Про статус

суддів»передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу,

премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших

надбавок. 

Відповідно до ч. 2 ст.44 Закону України «Про статус

суддів»(у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин),

розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до

посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від

50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80

відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з вказаною нормою, гарантований мінімальний

посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 вказаного закону

в співвідношення до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього

принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної

плати не нижче, від визначеної законом, та порушенням конституційних гарантій

щодо незалежності та недоторканності суддів.

30 червня 2005 року КМ України прийнято постанови №513

«Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України»та

№514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови

Верховного Суду України», якими надано зворотню дію в часі - набрання їх

чинності з 1 червня 2005 року. На підставі цих нормативних актів зазначеним

особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати

їх праці.

03.09.2005 року Кабінетом Міністрів України було

прийнято постанову №865 «Про оплату праці суддів», якою підвищено їм посадові

оклади пропорційно до окладів голів та заступників голів названих судів, однак

набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006

року, відповідно до пункту 5 цієї Постанови.

Постановою Вищого адміністративного суду України від

16.05.2007р. при розгляді справи щодо законності окремих положень постанови КМ

України від 03.09.2005р. № 865 встановлено, що п.5 зазначеної постанови

суперечить ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», тобто є незаконним.

Постанова ВАС України від 16.05.2007р. набрала законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України обставини,

встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській

справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у

яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом встановлена неправомірність

застосування положень постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р. з

01.01.2006р., судді за вказаний період отримували грошове забезпечення у

меншому розмірі, ніж було передбачено законом України «Про статус суддів». 

Отже, з 01 червня 2005р. по 01.01.2006р. оклади суддів

місцевих загальних судів були меншими та не відповідали відсотковому

співвідношенню новому розміру окладу Голови ВС України, зокрема суддів військового

суду Харківського гарнізону, про що до суду надано відповідні розрахунки

бухгалтерії військового суду Харківського гарнізону.

Вирішуючи питання про спосіб відновлення порушеного

права позивачів суд виходить з наступного.

Захист прав в адміністративному судочинстві має бути

ефективним. Задовольняючи адміністративний позов суд повинен вжити всі заходи

для поновлення порушеного права.

Згідно п.п. 1,2 ч.2 ст. 162 КАС України у разі

задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання

протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень,

дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих

його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із

зазначенням способу його здійснення; про зобов'язання відповідача вчинити певні

дії.

Перераховані повноваження необхідно розглядати в

контексті положень статті 3 Конституції України, відповідно до якої права і

свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності

держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним

обов'язком держави в особі її органів, до яких належать і органи судової влади,

а також в контексті ч.1 ст. 2 КАС України, відповідно до якої завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Оскільки Постановою КМ України № 865 від

03.09.2005р.було порушено право суддів на оплату праці з 01 червня 2005р., то

воно підлягає захисту та відновленню, згідно з принципами верховенства права,

рівності, справедливості та законності.    

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у

справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного

тлумачення положення частини 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню

дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №

1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові

акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58

Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба

розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і

припиняється з втратою ним чинності, тобто до події , факту застосовується той

закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або

мали місце.

Відповідно до положень ст. 8 КАС України, суд застосовує

принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з

прав людини.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав

людини, висловлену у справі «Кечко проти України», положень ст. 58 Конституції

України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових

актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність

особи, суд приходить до висновку, що реалізація особою права, що пов'язане з

отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час

виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного

законодавства, не може бути поставлена у залежність асигнувань.  

Таким чином, суд приходить до висновку про

обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність задоволення

адміністративного позову.  

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення

ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд

присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 8, 72, 86, 94, 158, 160-163,

167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 4,

7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов 

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3  до  Державної судової адміністрації України,  військового суду Харківського гарнізону  про 

зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України

(01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795) виділити та перерахувати на

рахунок військового суду Харківського гарнізону (61050, м. Харків, пл. Руднєва,

36, код 09770478) грошові кошти в сумі 75182 (сімдесят п'ять  тисяч сто вісімдесят дві) грн. 35 коп.

Зобов'язати військовий суд Харківського гарнізону

нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заборгованість з щомісячного грошового

утримання за червень-грудень 2005 року в розмірі  66507 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сім)

грн. 46 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з Держаного бюджету України

сплачений  судовий збір в сумі 03,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після

закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського

апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання

постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складання у

повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом

20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Повний

текст постанови виготовлено 16.02.2009 року.

Головуючий суддя -

Суддя -

Суддя -