Постанова

від 20.05.2015 по справі 3-70гс15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоШицького І.Б., суддів:Барбари В.П.,Жайворонок Т.Є.,Сеніна Ю.Л., Берднік І.С.Колесника П.І.,Сімоненко В.М., Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Яреми А.Г., - Гуля В.С.,Охрімчук Л.І., Ємця А.А.,Романюка Я.М.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гнатюка М.М.,

товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД ЕНЕРГО» - Кебус М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2015 р. у справі

№ 916/2294/14 за позовом прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД ЕНЕРГО», третя особа - Татарбунарська районна рада Одеської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, -

в с т а н о в и л и:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області у порядку ст. 111 19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2015 р. у справі № 916/2294/14 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 271 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 04.02.2015 р. у справі № 916/2124/14, від 02.12.2014 р. у справі № 916/2287/14 та копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012 р. у справі № 6-22189св12, в яких висловлено правову позицію, що договір оренди земельної ділянки, в якому розмір орендної плати визначено за відсутності нормативної грошової оцінки, підлягає визнанню недійсним на підставі

ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2014 р. у задоволенні позову прокурора Татарбунарського району Одеської області відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від

13.01.2015 р. зазначене рішення скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2015 р.

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновок про те, що на момент укладення договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «РЕД ЕНЕРГО» нормативна грошова оцінка землі не була розроблена та погоджена в передбаченому законом порядку. Посилаючись на положення

ст. 271 ПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що визначену в оскаржуваному договорі орендну плату обчислено відповідно до вимог закону, та зазначив, що оскільки ПК України прямо передбачено можливість і порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а також встановлено пріоритет норм ПК України за наявності суперечності з положеннями інших актів, суд першої інстанцій обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми саме цього Кодексу, а не ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель». З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки у зв'язку з неправильним визначенням орендної плати та задоволенням позовних вимог прокурора.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.04.2015 р. справу

№ 916/2294/14 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження щодо перегляду постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2015 р. у цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Господарськими судами встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області від 27.01.2014 р.

№ ОД/5125080400:01:001/00000265 (далі - наказ) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «РЕД ЕНЕРГО» для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Білоліська сільська рада (за межами населеного пункту), Татарбунарський район, Одеська область, і надано ТОВ «РЕД ЕНЕРГО» у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 40 га із земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5125080400:01:001:1011, для розміщення та експлуатації сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту)

(п.п. 1, 2 наказу).

Відповідно до п.п. 3, 3.1 зазначеного наказу до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік; після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку, встановлено річну орендну плату у розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

За змістом п. 2.4 договору нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено; строк дії договору - 49 років.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендар вносить орендну плату

у грошовій формі на рахунок Білоліської сільської ради в УДКАСУ у Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 56 270,64 грн за 1 рік. Після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.

Частиною 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами

(стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» у відповідній редакції).

Крім того, за змістом ст. 93 Земельного кодексу України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а договір у цій частині суперечить приписам чинного законодавства, оскільки позов подано на захист прав, порушених не наказом позивача, а укладеним договором.

З огляду на викладене постанова Вищого господарського суду України від 05.03.2015 р. у справі № 916/2294/14 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111 23 -111 25 , 111 28 ГПК України, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2015 р. у справі

№ 916/2294/14 задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 05.03.2015 р. у справі № 916/2294/14 скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. залишити в силі.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України.

ГоловуючийІ.Б. Шицький Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік Л.І. Григор'єва В.С. Гуль А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема

Правова позиція по справі № 3- 70гс1 5

Частиною 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами

(стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» у відповідній редакції).

Крім того, за змістом ст. 93 Земельного кодексу України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а договір у цій частині суперечить приписам чинного законодавства, оскільки позов подано на захист прав, порушених не наказом позивача, а укладеним договором.

Суддя

Верховного Суду України І.Б.Шицький