Постанова

від 12.06.2015 по справі 826/1647/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2015 року 12:46 № 826/1647/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0008150226, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» (надалі - позивач, ТОВ «АПК Співдружність Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 року № 0008150226.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.12.2014 року № 352/26-59-15-02-27, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування ТОВ «АПК Співдружність Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за звітний період січень 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. Крім того, останній вказує на відсутність у контролюючого органу законних підстав для призначення та проведення зазначеної документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідно до пп. 78.1.1 і пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а також на факт підтвердження контролюючим органом правомірності формування ТОВ «АПК Співдружність Україна» сум бюджетного відшкодування у розмірі 2 930 263 грн. (в тому числі за результатами господарських операцій з постачальником сої ТОВ «Ранокс» в сумі ПДВ 117 012,01 грн.) в ході попередньо проведеної документальної позапланової виїзної перевірки (довідка ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.04.2014 року № 92/26-59-15-02-27).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

26.03.2015 року у судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у призначене судове засідання у справі не з'явився, був у відповідності до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання повістки про виклик.

При цьому, 11.03.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «АПК Співдружність Україна» порушеннями вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 26.03.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «АПК Співдружність Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2014 року, за результатами якої складений Акт від 22.12.2014 року № 352/26-59-15-02-27 (надалі - акт перевірки).

У тексті цього акта перевірки, копія якого наявна у матеріалах справи, містяться висновки контролюючого органу про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування за звітний період січень 2014 року, на 117 012 грн. Епізод даного податкового правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного віднесення ТОВ «АПК Співдружність Україна» до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 117 012 грн. на підставі податкових накладних, що були виписані ТОВ «Ранокс», згідно договору поставки від 18.12.2013 року № 76-12-13U. Перелік зазначених податкових накладних, а також інших первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківської виписки), оформлених на виконання зазначеного договору, та попередньо наданих позивачем до ДПІ разом із супровідним листом від 02.10.2014 року № 45 у відповідь на письмовий запит від 18.09.2014 року № 23335/10/26-59-15-02-19, наведені на стор. 8 - 9 акта перевірки.

Зокрема, в акті перевірки позивача зафіксовано наступне. У поданій до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковій декларації з ПДВ за звітний період січень 2014 року (реєстраційний № 9008002037 від 18.02.2014 року) та додатках до неї ТОВ «АПК Співдружність Україна» задекларувало: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19, у розмірі 81 876 грн.; суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, відображену в рядку 23.1, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди (а саме: грудень 2013 року), у розмірі 2 930 263 грн. При цьому, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в грудні 2013 року стало придбання ТОВ «АПК Співдружність Україна» соєвих бобів для подальшого експорту (частка операцій в загальному обсязі постачання 100 відсотків).

Так, на підставі договору поставки від 18.12.2013 року № 76-12-13U, перевіряєме підприємство здійснило закупівлю сої у ТОВ «Ранокс» (ідентифікаційний код 37817784) в обсязі 177,02 тони на загальну суму 702 072,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 117 012,01 грн.). За результатами вказаних господарських операцій перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за звітний період грудень 2013 року суму ПДВ 117 012 грн.

Разом з тим, перевіряючим було встановлено, що відповідно до бази даних АІС «Податковий блок» підсистема «Автоматизована система співставлення» по ТОВ «АПК Співдружність Україна» (ЄДРПОУ 37817784), за перевіряємий період грудень 2013 року наявна розбіжність по підприємству ТОВ «Ранокс» на загальну суму ПДВ 117 012,01 грн.

Дане відхилення виникло внаслідок внесення до АІС «Податковий блок» Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області тексту акта від 23.05.2014 року № 384/22-011/37455555 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ранокс» (код ЄДРПОУ 37455555) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Колмен» (код ЄДРПОУ 38824415) за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р.». За висновками цього акта перевірки контрагента позивача, регіональною ДПІ не підтверджено документально фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ранокс» і його постачальником сої - ТОВ «Колмен» - на підставі висновків акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03.04.2014 року № 969/2205/38824415 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Колмен» (код ЄДРПОУ 38824415) з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 01.10.2013 року по 28.02.2014 року.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшов до висновку про відсутність у ТОВ «АПК Співдружність Україна» достатніх правових підстав для формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, оформлених за результатами правочинів з ТОВ «Ранокс», та, як наслідок, про завищення позивачем задекларованого від'ємне значення (рядок 19) за грудень 2013 року на суму 117 012 грн., що входило до складу суми бюджетного відшкодування за січень 2014 року в тій самій сумі.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «В1») від 23.01.2015 року за № 0008150226, яким зменшило ТОВ «АПК Співдружність Україна» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 117 012 грн. по податковій декларації за звітний період січень 2014 року (реєстраційний № 9008002037 від 18.02.2014 року) та визначило до сплати штраф в сумі 58 506 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Зокрема, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

У ході судового розгляду також встановлено укладення між ТОВ «АПК Співдружність Україна» (Покупець) і ТОВ «Ранокс» (Продавець) договору поставки від 18.12.2013 року за № 76-12-13U.

За умовами цього Договору зобов'язується продати та поставити на користь Покупця товар («соя, врожаю 2013 року») насипом в обсязі 350 метричних тон з опціоном + 5% у відповідності до умов даного Договору, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити такий товар. Базисні якісні показники товару визначені у п. 2.1 цього Договору. Загальна вартість товару, що постачається за Договором, становить 1 435 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 239 166,67 грн.). Строк поставки товару - з 18.12.2013 року по 27.12.2013 року. Умови поставки товару за даним Договором - СРТ Приватне акціонерне товариство «Таганча» (зерновий склад) відповідно до ДСТУ 4964:2008 (згідно Правил «Інкотермс-2010»). Відвантаження товару здійснюється перевізнику Покупця на автотранспорт за місцезнаходженням: 09724, Київська обл., Богуславський район, с. Іванівка, вул. Залізнична, буд. 1. Продавець передає у власність Покупця товар на ПрАТ «Таганча» (адреса: 09724, Київська обл., Богуславський район, с. Іванівка, вул. Залізнична, буд. 1). Товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем: за кількістю - відповідно до реєстру елеватора ПрАТ «Таганча», яка буде підтверджуватися у видатковій накладній Продавця на відповідні партію товару; за якістю - відповідно до фактичної якості визначеної лабораторією ПрАТ «Таганча». При передачі товару Продавець зобов'язаний надати Покупцеві оригінали наступних документів: рахунок-фактуру на партію товару, що передається; видаткову накладну (акт прийому-передачі товару), податкову накладну, договір з печаткою і підписом Продавця.

На підтвердження обставин отримання товару від ТОВ «Ранокс», згідно вказаного договору поставки від 18.12.2013 року, та проведення розрахунків за такий придбаний товар позивач надав до суду наступні документи:

- копію рахунку на оплату від 25.12.2013 року № 95 на партію товару в обсязі 200 тон в сумі 820 000 грн. (з ПДВ). При цьому, відповідно до усних та письмових поясненнях представників позивача у формі письмових пояснень, із за планової партії товару (200 тон) фактично за видатковими накладними Продавцем було поставлено товару в обсязі 177,02 тон на загальну суму 702 072,10 грн. (з ПДВ);

- копії видаткових накладних від 26.12.2013 року № 132 на суму 126 866,21 грн. (з ПДВ), від 28.12.2013 року № 133 на суму 255 373,28 грн. (з ПДВ), від 30.12.2013 року № 135 на суму 212 462,00 грн. (з ПДВ) згідно яких отримання товару за місцезнаходженням основного складу від імені Покупця здійснювалося генеральним директором ТОВ «АПК Співдружність Україна» Гуйвановим О.М.,

- копію аркушу журналу реєстрації довіреностей за відповідний період;

- копії товарно-транспортних накладних серії 1 - 02СП від 25.12.2013 року № 002706, від 27.12.2013 року № 002707, від 27.12.2013 року № 002708, від 29.12.2013 року № 00375, від 29.12.2013 року № 003375, від 29.12.2013 року № 00376 - згідно яких перевезення вантажів (сої) здійснювалося на замовлення ТОВ «Ранокс» автомобільним транспортом (перевізник - «ЛВДС-Транс», фізична особа-підприємець «ГУО») на адресу ТОВ «АПК Співдружність Україна» (пункт розвантаження - Київська обл., Богуславський район, с. Іванівка, вул. Залізнична, буд. 1, ПрАТ «Таганча»). Дані ТТН містять відмітки ПрАТ «Таганча» про дату і час заїзду вантажів, масу вантажів;

- копії складських квитанцій ПрАТ «Таганча» на зерно № 894 від 26.12.2013 року (серія АХ № 075428), № 899 від 27.12.2013 року (серії АХ № 075433), № 910 від 03.01.2014 року (серії АХ № 075435), № 900 від 08.01\2014 року (серії АХ № 075434) з відмітками зернового складу про погашення;

- копії податкових накладних від 26.12.2013 року № 7 на суму 126 866,21 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 144,37 грн.), від 28.12.2013 року № 8 на суму 255 373,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 42 562,21 грн.), від 30.12.2013 року № 10 на суму 212 462,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 35 410,33 грн.) і від 30.12.2013 року № 11 на суму 107 370,61 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 895,10 грн.) за підписом ОСОБА_1 і скріплених печаткою ТОВ «Ранокс»;

- платіжні доручення ТОВ «АПК Співдружність Україна» від 10.01.2014 року № 347, від 26.12.2013 року № 325, від 11.01.2014 року № 1045, від 11.01.2014 року № 1044 з призначенням платежу «оплата по рах. № 95 25.12.2012 за сою, урожаю 2013,..» щодо перерахування користь ТОВ «Ранокс» безготівкових коштів на загальну суму 702 072,10 грн. (з ПДВ);

- копії витягів з журналу кількісно-якісного обліку (форми 36) ПрАТ «Таганча» та реєстрів товарно-транспортних накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, датованих груднем 2013 року і січнем 2014 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, а також в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Додатково на підтвердження правомочності свого контрагента при укладанні договору поставки від 18.12.2013 року позивач надав до суду копії статуту ТОВ «Ранокс», свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Ранокс» серії А01 № 618980 від 13.01.2011 року, довідки органу статистики відносно ТОВ «Ранокс» від 26.01.2011 року, довідки про взяття ТОВ «Ранокс» на облік як платника податків (форми № 4-ОПП), свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Рапнокс» № 100333533 від 14.04.2011 року, протоколу установчих зборів засновників ТОВ «Ранокс» від 16.12.2010 року № 1, наказу ТОВ «Ранокс» від 01.02.2011 року № 1-к про призначення ОСОБА_1 на посаду керівника цього підприємства, податкової і фінансової звітності за 2011 рік і вересень 2012 року.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаного правочину, зокрема, того, що ТОВ «Ранокс» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за період грудень 2013 року в сумі 117 012,01 грн., цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до усних і письмових пояснень представників позивача, що наявні у матеріалах справи та згідно тексу акта перевірки позивача, придбаний у ТОВ «Ранокс» товар (соя) певний час зберігався на зерновому складі у ПрАТ «Таганча» (на підставі договору від 19.12.2013 року № 58/13), а згодом був реалізований нерезиденту - ЗАО «Содружество-Соя» (Російська Федерація) - на підставі зовнішньоекономічного контракту № ЗАО/08364-ДГВ від 16.09.2013 року, що відповідає основному напрямку господарської діяльності ТОВ «АПК Співдружність Україна». На обґрунтування вказаного позивач надав суду копії документів: договору складського зберігання зерна від 19.12.2013 року № 58/13-з, укладеного між ПрАТ «Таганча» (як Зберігачем) і ТОВ «АПК Співдружність Україна» (як Поклажодавцем) щодо платного зберігання зерна, та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.02.2014 року № ТТг-000037; договору доручення № 4/10/13 від 04.10.2013 року на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між ТОВ «Украгротранс-інвест» (як Повіреним) і ТОВ «АПК Співдружність Україна» (Довірителем) щодо транспортно-експедиційного обслуговування вантажу; контракту від 16.09.2013 року № ЗАО/08364-ДГВ з ЗАО «Содружество-Соя» (Російська Федерація) та додаткових угод до нього, вантажної митної декларації 902040001/2014/410315 від 14.02.2014 року, залізничних декларацій, сертифікатів якості та фіто санітарних сертифікатів, сертифікату про походження товару від 17.02.2014 року; статуту ТОВ «АПК Співдружність Україна», штатного розпису ТОВ «АПК Співдружність Україна» станом на січень 2015 року, податкової звітності ТОВ «АПК Співдружність Україна» з податку на додану вартість за звітні періоди грудень 2013 року і січень 2014 року.

Таким чином, зі змісту наданих представником позивача пояснень та вищенаведених документів вбачається наявність у позивача ділової мети на придбання у ТОВ «Ранокс» в грудні 2013 року товару сільськогосподарського призначення (сої).

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ТОВ «Ранокс» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також, в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту акта перевірки позивача вбачається, що працівником відповідача не заперечувався факт декларування та сплати як ТОВ «АПК Співдружність Україна», так і його контрагентом (за даними податкової звітності) суми податку на додану вартість за наслідками оспорюваного правочину (тобто, за звітний період грудень 2013 року).

Що ж до посилань відповідача на акт Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 23.05.2014 року № 384/22-011/37455555 про результати перевірки ТОВ «Ранокс» по ланцюгу постачання - ТОВ «Колмен» - то суд не приймає їх до уваги як належні, оскільки останній не містить відомостей про порушення контрагентом позивача (ТОВ «Ранокс») норм податкового законодавства в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АПК Співдружність Україна» та навпаки вказує на наявність у ТОВ «Ранокс» первинної документації по операціях з придбання та реалізації сої, а ґрунтується виключно на висновках акта іншої ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Колмен» (зокрема, щодо факту фіктивності господарської діяльності цього підприємства в період грудень 2013 року), які, в свою чергу, не закріплені у відповідному процесуальному порядку (вирок суду).

Крім того, у ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину (договору поставки від 18.12.2013 року), укладеного між ТОВ «АПК Співдружність Україна» і підприємством ТОВ «Ранокс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання первинних документів на підставі цього правочину не уповноваженими на те особами.

В акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Ранокс» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «АПК Співдружність Україна» та/або його контрагента - ТОВ «Ранокс», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання оспорюваного правочину, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період січень 2014 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2015 року № 0008150226.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.01.2015 року № 0008150226.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» (ідентифікаційний код 37817784, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 50) судові витрати у розмірі 351,04 грн. (трьохсот п'ятидесяти однієї грн. 04 копійки) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок