Постанова

від 22.05.2009 по справі 2а-1410/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 травня 2009 року                                                                           

Справа № 2а-1410/09/2370                                                                                                   

09

год. 10 хв.                               

                                                                                      м.

Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

- судді  Лічевецького І.О.,

при

секретарі - Солоха О.В.

за

участю представників сторін: позивача - 

Леус Н.В., Позднякова Д.Б. за довіреністю; відповідача (ДПА в Черкаській

області) -  Яровенко І.В. за довіреністю;

відповідача (Смілянська ОДПІ) - Михайлюка О.О. за довіреністю, розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство-магазин

«Південний» до Державної податкової адміністрації в Черкаській області,

Смілянської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання акта

перевірки недійсним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових)

санкцій,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «ТПМ «Південний» звернулось до суду з позовом до ДПА

в Черкаській області, Смілянської ОДПІ про визнання акта перевірки недійсним та

скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач зазначав, що 10 лютого 2009 р. Смілянською ОДПІ

було прийнято рішення №0000392308 яким до нього застосовані штрафні (фінансові)

санкції в розмірі 4 998, 35 грн. Далі позивач зазначав, що в цей же день другим

відповідачем прийнято рішення про застосування до нього фінансових санкцій у

вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення статті 11 Закону України «Про

державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». За твердженням позивача

підставою для прийняття рішень став акт перевірки від 29 січня 2009 р. Позивач

стверджував, що фактично перевірка проведена не була, оскільки ніяких дій, крім

контрольної закупки, перевіряючі не здійснювали. Позивач також звертав увагу,

що перевірка мала бути здійснена з дотриманням вимог Закону України «Про

державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про основні засади

державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Насамкінець,

позивач стверджував, що посадові особи органу державної податкової служби

внесли до акту перевірки недостовірні відомості.

За таких обставин позивач просив визнати недійсним акт

перевірки від 29.01.2009 р. та скасувати спірні рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні

вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідачі позов не визнали.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши

подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність

кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх

сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельне

підприємство-магазин «Південний» зареєстроване 01 червня 1998 р. про що

виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області зроблено запис

у журналі обліку реєстрації за № 264 (ідентифікаційний код 14194634).

29 січня 2009 р. старшим державним податковим

ревізором-інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями ДПА в

Черкаській області ОСОБА_1. та головним державним податковим

ревізором-інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями ДПА в

Черкаській області ОСОБА_2. була проведена перевірка магазину, розташованого по

вул. Рєпіна, 45, в м. Сміла, Черкаської області, в якому здійснює

підприємницьку діяльність позивач.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2009 р.

за № 158/23/23/14194634. Згідно даним вказаного акта при здійсненні перевірки

встановлено факти: не відповідності суми готівкових коштів на місці проведення

розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора

розрахункових, яка склала 999,67 грн.; реалізації алкогольних напоїв без марок

акцизного збору.

Законом який визначає правові засади застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій

у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №

265/95-ВР (надалі за текстом - «Закон № 265/95-ВР»).

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в

готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,

платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані  забезпечувати відповідність сум готівкових

коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному

звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання

розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями,

виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР

встановлена розділом V цього Закону. Зокрема, згідно статті 22 Закону №

265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення

розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку

використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими

квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької

діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на

яку виявлено невідповідність.

Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на

підставі даних акта перевірки № 158/23/23/14194634 від 29.01.2009 р.,

Смілянською ОДПІ 10 лютого 2009 р. прийнято рішення № 0000392308 про

застосування до ТОВ «ТПМ «Південний» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4

998, 35 грн.

Спеціальним Законом який визначає основні засади

державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і

роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим

ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим,

спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та

тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я

громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом

алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України

«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №

481/95-BP (надалі за текстом - «Закон № 481/95-BP»).    

Стаття 11 Закону № 481/95-BP встановлює, що алкогольні

напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що

імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку,

визначеному законодавством.

    Відповідальність за порушення норм Закону №

481/95-BP визначена статтею 17 цього Закону. Зокрема частиною другою зазначеної

статті встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються

фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування,

реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних

напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або

з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не

менше 1700 гривень.

З огляду на викладені положення Закону № 481/95-BP

Смілянською ОДПІ прийнято рішення № 0000342308 від 10.02.2009 р. про

застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1 700

грн.

Вирішуючи даний спір суд перш за все зазначає, що

відповідно до пункту 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну

реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної

реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня

2005 р. № 34/5 нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ,

прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній

законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований

на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має

неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не

допускається.

Законодавче визначення поняття правовий акт

індивідуальної дії відсутнє. Таке визначення можливо зробити лише на

теоретичному рівні. Так, правовий акт індивідуальної дії породжує права і

обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів),

якому він адресований.

Оспорюваний позивачем акт перевірки, це письмовий

документ в якому зафіксовані певні обставини, що можуть бути в подальшому

використані при прийнятті рішення уповноваженим органом (особою). Він не має

обов'язкового характеру, а тому не є ні нормативно-правовим актом, ні актом

індивідуальної дії.

За таких обставин суд не знаходить підстав для

задоволення позову в частині визнання недійсним акта перевірки.

Суд враховує, що частиною 1 статті 11-1 Закону № 509-XII

встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника

податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним

податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи

органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого

платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно

якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Суд також бере до уваги, що Закон № 265/95-ВР є

спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів

розрахункових операцій. Відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві Положення

до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони

та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить

цьому Закону.

Суд зазначає, що згідно статті 15 цього Закону контроль

за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення

розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної

податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок

згідно із законодавством України.

Згідно наданого відповідачем плану проведення перевірок

застосування реєстраторів розрахункових операцій, торгових патентів та правил

реалізації і зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого

головою ДПА в Черкаській області, здійснення перевірки магазину позивача було

заплановано на січень 2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 11-1

Закону № 509-XII визначає підстави та порядок проведення органами державної

податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно

своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів), а в даному випадку, відповідно до затвердженого плану

та згідно Закону № 265/95-ВР, податковим органом була проведена перевірка щодо

контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та

безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд зазначає,

що висновки, викладені в акті перевірки, об'єктивно підтверджуються доказами,

наявними в матеріалах справи, зокрема копією Z-звіту, даними акта відмови від

підписання матеріалів перевірки.

Суд також посилається на свідчення особи, яка

здійснювала перевірку. Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_2. повідомив про

обставини проведення перевірки і його показання не суперечать доказам, наявним

в матеріалах справи, а тому суд вважає ці показання такими, що заслуговують на

довіру

Беручи до уваги зазначені докази, пояснення свідка

ОСОБА_2., суд вважає твердження позивача щодо внесення посадовцями податкової

служби в акт перевірки неправдивих відомостей дещо емоційними. Суд не знаходить

жодного елементу, який міг би підтвердити реальність фактів, на які він

посилається. Твердження позивача не підтверджуються ані прямим, ані непрямим

чином.

Що стосується свідчень ОСОБА_3. (директор ТОВ «ТПМ

«Південний»), ОСОБА_4. (касир-продавець), ОСОБА_5. (адміністратор), то суд

враховує що зазначені свідки в тій чи іншій мірі зацікавлені в результаті

розгляду справи. Суд не отримав жодного прийнятного та переконливого доказу на

підтвердження їх показань. Суд не може довіряти показанням свідків, які

обмежились повтором аргументації позивача.

    За цих обставин, суд приймає заперечення

відповідачів і не знаходить підстав для задоволення позову .

     Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС

України,

ПОСТАНОВИВ:

    В задоволенні адміністративного позову

відмовити повністю.

    Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню

до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний

адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 09 червня 2009 р.

Суддя                                                                                                І.О.Лічевецький