Рішення

від 09.06.2015 по справі 909/325/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 р. Справа № 909/325/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Калуського міжрайонного прокурора , просп. Л. Українки ,16-б , м. Калуш , 77300 в особі органу , уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Калуської міської ради , вул. І. Франка ,1 , м. Калуш ,77300 в особі Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша , вул. Підвальна ,20, м. Калуш,77300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми " Артур", вул. Пушкіна ,8 , м. Калуш ,77300

про: зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення загальною площею 436,2 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Пушкіна, 8 м. Калуш; стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 52726,69 грн. та неустойки в розмірі 328 777,73 грн.

за участю представників сторін:

від Калуської міської ради : Шуляр І.В., (довіреність № 61/02-23/09 від 03.02.2015р.) - представник ;

від Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша: Шуляр І.В., (довіреність № 01-19/1-7/7 від 11.03.2015р. )- представник ;

від відповідача: Крикун Т.О. - адвокат свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №614 (договір про надання правових послуг від 16.04.2015 р.);

прокурор: Гулянич М.М. (посвідчення № 033272 від 07.05.2015 р. );

ВСТАНОВИВ: Калуський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської міської ради в особі Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення загальною площею 436,2 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Пушкіна, 8 м. Калуш; стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 52726,69 грн. та неустойки в розмірі 328 777,73 грн..

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.04.2015р.

В судовому засідання 16.04.2015р. оголошено перерву до 27.04.2015р..

Ухвалою суду від 27.04.2015 року продовжено розгляд справи та відкладено на 09.06.2015 р..

Прокурор в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що згідно поданих позивачем розрахунків сума заборгованості з орендної плати становить 52 726,69 грн., неустойка - 328 777,73 грн., однак при підготовці позовної заяви у її прохальній частині помилково вказано розмір неустойки в сумі 381 504,42 грн..

З огляду на викладене, прокурор просить зменшити розмір позовних вимог по стягненню з відповідача неустойки до 328 777,73 грн..

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№6297/15 від 09.06.2015р ..

Представник позивача та прокурор позовні вимоги в судовому засіданні підтримали з підстав викладених у позовній заяві та запереченні стосовно відзиву відповідача (вх. № 8586/15 від 03.06.2015 р.) і просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №7677/15 від 18.05.2015р.) та просить суд в позові відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що вимога позивача про повернення майна є передчасною, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Артур" фактично не відмовляється від передання орендованого приміщення та від складання та підписання Акту приймання-передачі, однак зазначає, що механізм повернення орендованого приміщення не зазначений ні в Договорі оренди нежитлового приміщення №192 від 01.03.2013 року, ні законодавством України .З огляду на викладене, заперечує і про невідповідність нарахування неустойки. Щодо позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 52 726,69 грн., то відповідач з посиланням на приписи ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України, спростовує їх, тим, що ним здійснено покращення орендованого майна, однак орендодавцем в свою чергу порушено зобов'язання щодо повернення коштів орендарю за невід'ємні покращення орендованого майна, які здійснені орендарем.

Відповідач в судовому засіданні подав клопотання про долучення листа №12 від 26.03.2009 р. на ім'я Голови фонду комунальної власності територіальної громади Калуша яким просить виконати п.7.4 Договору оренди №191 від 01.03.2002 р. нежитлового приміщення за адресою вул. Коновальця, 15 , і зазначає, що орендодавець ( Фонд комунальної власності територіальної громади м. Калуша) зобов"язаний відшкодувати орендарю ( ТзОВ фірма " Артур) вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень в межах суми збільшеної вартості орендованого майна за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшення вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

Суд, розглянувши дане клопотання, вважає його безпідставним , оскільки даний лист не стосується цього спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

01 березня 2013 року між Фондом комунальної власності територіальної громади м. Калуша (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Артур" (по договору - орендар/по справі - відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №192 від 01.03.2013 року, згідно умов якого (п. 1.1 та п.2.1) позивач зобов'язався передати відповідно до акту приймання-передачі а відповідач - прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 436,2 кв. м., які розташовані в будинку за адресою вул. Коновальця,15, м. Калуш та перебувають на балансі комунального підприємства "ЖЕО №4" та відповідно до пунктів 3.4 та 4.3.3 своєчасно (не пізніше 25 числа поточного місяця) сплачувати орендодавцю орендну плату за надані в оренду нежитлові приміщення. Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Пунктом 6.1 Договору визначено термін його дії - з моменту його підписання (01.03.2013) до 26.02.2016р..

Факт передачі позивачем зазначених у договорі приміщень відповідачу відбувся, про що не заперечується відповідачем по справі, як про це вбачається із відзиву на позовну заяву.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2013р. по справі 909/1240/13, яке набрало законної сили24.01.2014 р., даний договір розірвано.

За час дії Договору оренди нежитлових приміщень №192 від 01.03.2013 року, відповідач умови зазначеного договору щодо оплати орендної плати не виконував, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі за період з 01.10.2013р. по 13.02.2014 р. на суму 52 726,69 грн..

Однак , після розірвання вищезазначеного договору зобов'язання щодо повернення орендодавцю (позивачу) орендованого ним (відповідачем) майна не виконав.

Згідно вимог частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На спірні правовідношення поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, на підставі укладеного 01.03.2013 року Договору оренди нежитлових приміщень №192 між сторонами по справі виникли зобов'язальні відносини.

Зобов'язанням в розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 4.3.3 Договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату згідно розділом 3 цього договору, а у випадку прострочення терміну сплати орендної плати сплачувати пеню згідно п.5.2 цього договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендна плата за орендовані приміщення сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно Орендна плата за звітний місяць, визначена згідно з п.3.2 цього договору, перераховується Орендарем на спеціальний розрахунковий рахунок управління державної казначейської служби України в місті Івано-Франківську в термін не пізніше 25 числа за поточний місяць.

Пунктом 3.1. даного договору передбачено, що орендна плата за орендовані приміщення визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання використання орендної плати затвердженої рішенням міської ради №62 від 10.08.2006 року і становить без ПДВ9 851,88 грн...

Пунктом 3.2. Договору зазначено, що розмір орендної плати , яку повинен сплачувати орендар за звітний місяць, визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Орендна плата щомісячно коригується на індекс інфляції за попередній місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати та його сплата у порядку визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п.3.3. Договору нарахування орендної плати за орендовані на підставі цього договору приміщення проводиться з дня підписання сторонами акта приймання-передачі в оренду приміщень від орендодавця до орендаря і закінчується днем, коли сторонами підписано Акт приймання-передачі припинення чи розірвання договору.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що передача приміщень від орендаря до орендодавця у разі припинення або розірвання договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 вищезазначеного кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем, вказані вище договірні умови та вимоги закону порушені, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.10.2013 року по 13.02.2014 року, яка згідно розрахунку заборгованості складає 52 726,69 грн..

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Щодо заперечень відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі, мотивовані "наявністю заборгованості з сторони орендодавця (позивача по справі), у зв'язку із проведенням покращення орендованого приміщення", то вказані обставини судом не беруться до уваги, оскільки не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином, заборгованість по орендній платі на суму 52 726,69 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу статей 610 та 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 вищевказаного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.3. Договору оренди передбачено, що у випадку не виконання орендарем обов'язку щодо повернення орендодавцеві приміщення відповідно до вимог п.2.4 цього договору, орендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої та нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням.

Щодо позовних вимог в частині звільнення орендованих приміщень та повернення їх позивачу по Акту приймання-передачі, а також стягнення неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень після розірвання договору в сумі 328 777,73 грн., то суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати згідно Договору оренди нежитлових приміщень №192 від 01.03.2013 року встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2013р. у справі №909/1240/13, внаслідок чого даний договір розірвано.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п.2 ст.795 вказаного кодексу повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Правові наслідки припинення договору оренди визначені також в статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено, що у разі припинення, розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він (орендар) зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктами 2.3. та 2.4 Договору оренди нежитлових приміщень №192 від 01.03.2013 року сторони узгодили, що орендар після припинення цього договору, його дострокового розірвання, зобов'язаний повернути орендодавцеві приміщення у взаємопогоджені терміни, але не пізніше 20-ти календарних днів після набрання законної сили рішення суду про припинення цього договору. Передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення або розірвання цього договору здійснюється за Актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноваженими представниками орендаря та орендодавця.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2013 року по справі 909/1240/13 про розірвання Договору оренди нежитлових приміщень №192 від 01.03.2013 року, набрало законної сили 24.01.2014 року.

Пунктом 1 частини 1 статтею 532 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язанням про передання нерухомого майна виконання проводиться за місцезнаходженням цього майна;

З врахуванням норм чинного законодавства та умов вищезазначеного договору, обов'язок щодо повернення спірного орендованого майна покладений на орендаря (відповідача) і виник саме 24.01.2014 року (по спливу 20-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили).

Таким чином, вищезазначене спростовує заперечення відповідача щодо відсутності у нього першочергового зобов'язання щодо повернення в спірному випадку орендованого майна.

Доказів повернення орендованого майна відповідач суду не надав.

Отже, вимога позивача щодо звільнення відповідачем орендованих приміщень та повернення їх позивачу по акту приймання-передачі є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.3. вказаного вище Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення приміщень відповідно до вимог п.2.4 цього Договору, він сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої та нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням.

Пунктом 5.3. Договору оренди нежитлових приміщень №192 від 01.03.2013 року передбачено, що у випадку не виконання орендарем обов'язку щодо повернення орендодавцеві приміщення відповідно до вимог п.2.4 цього договору, орендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої та нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням.

Згідно поданого позивачем Розрахунку неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень, неустойка за період з 13.03.2014 року по 13.03.2015 року складає - 328 777,73 грн..

Здійснивши перевірку нарахування неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень судом встановлено обґрунтованість її нарахування.

Доказів погашення зазначеної вище заборгованості (неустойки) відповідачем суду не подано.

Таким чином, стягнення неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень в сумі 328 777,73 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З врахуванням наведених обставин по справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судового збору слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1 218 , 00 коп.

В даному випадку позовна заява включає в себе вимоги як майнового, так і немайнового характеру, і в спірному випадку за подання такої позовної заяви стягненню підлягає судовий збір в сумі 8 848,09 грн. ( 7 630,09 грн. за позовну вимогу майнового характеру та 1218,00 грн. за позовні вимоги немайнового характеру).

Відповідно до п.4. 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" в дохід державного бюджету України судового збору в сумі 8 848,09 грн..

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 10, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 532, 610, 611, 612, 626, 629, 782, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 174, 285, 762 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 35, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Калуського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Калуської міської ради в особі Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення загальною площею 436,2 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Пушкіна, 8 м. Калуш; стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 52726,69 грн. та неустойки в розмірі 328 777,73 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" (вул. Пушкіна,8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 13664500) на користь Фонду комунальної власності територіальної громади м.Калуша (вул. Підвальна,20, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 25668684) заборгованість по договору оренди нежитлових приміщень №192 від 01.03.13 в сумі 381 504 грн. 42 коп. (триста вісімдесят одну тисячу п'ятсот чотири гривні сорок дві копійки ), з них: 52 726 грн. 69 коп. (п'ятдесят дві тисячі сімсот двадцять шість гривень шістдесят дев'ять копійок ) - заборгованість по орендній платі, 328 777 грн. 73 коп. ( триста двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят сім гривень сімдесят три копійки ) - неустойки та 8 848 грн. 09 коп. (вісім тисяч вісімсот сорок вісім гривень дев'ять копійок )- судового збору.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Артур" (вул. Пушкіна,8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 13664500) звільнити орендовані приміщення - нежитлові приміщення загальною площею 436,2 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Пушкіна, 8 м. Калуш та повернути їх Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша (вул. Підвальна,20, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 25668684) по акту приймання-передачі.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.15

Суддя Гриняк Б. П.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"