Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/6952/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/6952/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївтекстильторг»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

про стягнення 134 932,44 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Сивець Я.В. - за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтекстильторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" про стягнення 134 932,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару відповідачем-1 згідно умов Договору поставки №01/01/14-1ПО від 01.01.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши солідарно з відповідачів на свою користь 500,00 грн. - заборгованості за невиконання умов договору поруки №22/01/15-01Ю від 22.01.2015 року, а також стягнувши з відповідача-1 на свою користь 107 445,95 грн. - основного боргу, 26 986,49 грн. - штрафу, 2 698,65 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 15.04.2015 року.

В судове засідання, призначене на 15.04.2015 року представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 15.04.2015 року представники відповідача-1, 2 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача-1, 2 у судове засідання перешкоджав вирішенню спору по суті, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи на 19.05.2015 року.

19.05.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 500,00 грн. - заборгованості за невиконання умов договору поруки №22/01/15-01Ю від 22.01.2015 року, а також стягнути з відповідача-1 на свою користь 57 445,95 грн. - основного боргу, 14 486,49 грн. - штрафу, 2 698,65 грн. - судового збору.

В судове засідання 19.05.2015 року представники відповідачів не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.03.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.05.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 19.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (далі по тексту - постачальник, позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївтекстильторг» (далі по тексту - покупець, відповідач-1, боржник) укладено Договір поставки №01/01/14-1ПО (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю текстильну продукцію (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийнято товар та оплатити його вартість на умовах визначених в цьому договорі

Розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку (п. 3.2. Договору).

Позивачем поставлений та переданий, а відповідачем-1 прийнятий товар на загальну суму 151 945,95 грн., що підтверджується підписаними між сторонами та наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

22.01.2015 року між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (далі по тексту - відповідач-2, поручитель) укладено Договір поруки №22/01/15-01Ю (далі по тексту - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором (позивач) за своєчасне виконання всіх зобов'язань відповідача-1 (боржник) за Договором поставки №01/01/14-1ПО від 01.01.2014 року в розмірі передбаченому п. 3.2. Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язання за Договором поставки №01/01/14-1ПО від 01.01.2014 року згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України в визначеній сторонами сумі 500 (п'ятсот) грн..

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем-1 зобов'язання щодо повноти оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору, та порушення відповідачем-2 зобов'язання передбаченого умовами Договору поруки, у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 57 445,95 грн., а в відповідачів перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 500,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Згідно з ч. 1 ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як встановлено Договором поруки відповідальність встановлена в розмірі 500,00 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу-1 товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач-1 в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 57 445,95 грн., а відповідач-2 не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені умовами Договору поруки.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, розміру позовних вимог не оспорили, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 57 445,95 грн. - основного боргу, та солідарного стягнення з відповідачів 500,00 грн. - заборгованості за невиконання умов договору поруки №22/01/15-01Ю від 22.01.2015 року, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач-1 припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 6.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 14 486,49 грн.

Згідно з п. 6.3. Договору, у випадку порушення покупцем п.п.3.2. та/або 8.1. Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від загальної суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 14 486,49 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївтекстильторг» (54042, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ДЗЕРЖИНСЬКОГО, будинок 168, код ЄДРПОУ 01552279) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (03039, м. Київ, ВУЛИЦЯ КІРОВОГРАДСЬКА, будинок 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» ( 04136, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА ГРЕЧКА, будинок 13, код ЄДРПОУ 37826977) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості за невиконання умов договору поруки №22/01/15-01Ю від 22.01.2015 року, 10 (десять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївтекстильторг» (54042, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ДЗЕРЖИНСЬКОГО, будинок 168, код ЄДРПОУ 01552279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» ( 04136, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА ГРЕЧКА, будинок 13, код ЄДРПОУ 37826977) 57 445 (п'ятдесят сім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 95 коп. - основного боргу, 14 486 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 49 коп. - штрафу, 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 65 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.05.2015 року.