Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/11711/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015№910/11711/15

За позовом Комунального підприємства "Телерадіоагентство "Новий Чернігів" Чернігівської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Міськдовідка"

про стягнення 25 280,35 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Кирієнко С.М. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 08.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Телерадіоагентство "Новий Чернігів" Чернігівської міської ради звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міськдовідка" про стягнення 25 280,35 грн.

Ухвалою від 08.05.2015, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.06.2015.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 08.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 між відповідачем ( замовник за договором) та позивачем (виконавець за договором) укладений договір про надання послуг з випуску і трансляції телевізійної програми №85 (далі - договір), за умовами якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по виготовленню телевізійної програми і випуску її в ефір (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Термін надання послуг: з моменту підписання цього договору до 31.12.2013 за графіком надання послуг з технічним завданням.

Місце надання послуг: територія м. Чернігова, випуск і трансляція телевізійних програм в ефірі телевізійного каналу "Новий Чернігів".

Відповідно до п. 2.2 договору, вартість виготовлення і трансляція однієї телевізійної програми складає 5000,00 грн. з ПДВ.

Оплата здійснюється шляхом перерахування замовником коштів у розмірі 50% від вартості однієї телевізійної програми за 3 робочих дні до виходу телевізійної програми в ефір, а решта - протягом 3 робочих днів з моменту трансляції телевізійної програми в прямому ефірі.

Після сплати 100% вартості послуг сторони підписують акт надання послуг з додатком ефірної довідки.

Позивач стверджує, що послуги по виготовленню телепрограм були надані відповідачу, що підтверджується актами виконаних робіт: №220 від 31.08.2013 на суму 5 000,00 грн., №283 від 31.10.2013 на суму 5 000,00 грн., № 344 від 29.11.2013 на суму 5 000,00 грн., всього на 15 000,00 грн. згідно рахунків №189 від 01.08.2013, № 240 від 01.10.2013, № 309 від 29.11.2013 на вказану суму, та не оплачені відповідачем в порядку п. 2.3 договору.

Акти виконаних робіт підписані і позивачем і відповідачем та скріплені печатками сторін.

Гарантійним листом №24-03 від 20.03.2014 відповідач гарантував позивачу здійснити оплату заборгованості у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №85 від 29.12.2012 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором щодо надання відповідачу послуг з надання послуг з випуску і трансляції телевізійної програми в ефірі телевізійного каналу "Новий Чернігв", що підтверджується актами виконаних робіт №220 від 31.08.2013, №283 від 31.10.2013, № 344 від 29.11.2013 на загальну суму 15 000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, при цьому з наведених актів вбачається, що відповідач не мав претензій щодо наданих позивачем послуг.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити кошти за послуги відповідно до п. 2.3 договору.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимога №42 від 07.04.2015,про сплату заборгованості за договором залишена без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи по суті відповідач не оплатив послуги на загальну суму 15 000,00 грн., надані йому позивачем на підставі на підставі Договору, строк оплати яких є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. заборгованості за Договором визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення пеню - 4 384,64 грн., інфляційних втрат - 5 484,77 грн., 3 % річних - 410,94 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При порушенні терміну оплати зазначеного в п. 2.3 договору, замовник несе відповідальність перед виконавцем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день допущеного прострочення, починаючи з дня наступного після дня закінчення встановленого договором строку виконання зобов'язань (п. 5.3 договору).

Нарахування пені позивачем проведено не вірно, тому суд здійснив перерахунок пені згідно умов договору.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач не вірно визначив початку строку, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Пеня за послуги надані згідно акту від 31.08.2013, задоволенню не підлягає, оскільки нарахована з порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За здійсненим перерахунком суду пеня підлягає задоволенню у розмірі 130, 14 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

3 % річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі основного боргу - 15 000,00 грн., пені - 130,14 грн., інфляційні втрати - 5 484,77 грн., 3 % річних - 410,94 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міськдовідка" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код 32828000) на користь Комунального підприємства "Телерадіоагентство "Новий Чернігів" Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 38-А, код 21397527) основний боргу - 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), пеню - 130,14 грн. (сто тридцять гривень 14 коп.), 3 % річних - 410,94 грн. (чотириста десять гривень 94 коп.), інфляційні втрати - 5 484,77 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 77 коп.) та 1 519,53 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять гривень 53 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.06.2015.

Суддя М.Є. Літвінова