Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/7036/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/7036/15-г

за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління освіти, молоді та спорту Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілнафтогаз"

про поставку товару та стягнення 1 557,30 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від прокуратури: Вацьківська І.В.(служб.посв.№030809 від 12.12.2014),

від позивача: Гуменюк І.В. (дов.№416 від 07.04.2015),

від відповідача: Гудзь О.О. (дов.№б/н від 12.05.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Шепетівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління освіти, молоді та спорту Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілнафтогаз" про поставку товару та стягнення 1 557,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 порушено провадження у справі №910/7036/15-г та призначено її до розгляду на 16.04.2015 року.

16.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 16.04.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.05.2015 року.

13.05.2015 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов та додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 14.05.2015 судом продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання сторін, у судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.06.2015 року.

Під час судового засідання 02.06.2015 прокурор та представник позивача просили позов задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових письмових поясненнях, поданих до початку судового засідання.

Представник відповідача заперечував проти позову, надавши пояснення аналогічні тим,що викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оголошення № 134936, ВДЗ № 26 (20.06.2014) від 20.06.2014, у липні 2014 року Управління освіти, молоді та спорту Шепетівської районної державної адміністрації (Замовник) проводило відкриті торги на закупівлю Бензину А-92, Бензину А-95 та Дизельного палива. За результатами проведеної тендерної процедури 19 серпня 2014 між переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛНАФТОГАЗ» (учасник) та замовником укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти за № 223 (далі Договір).

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1, ТОВ «Оілнафтогаз» зобов'язалося у 2014 році поставити управлінню освіти, молоді та спорту Шепетівської РДА паливно-мастильні матеріали, а управління освіти, молоді та спорту - прийняти і оплатити товар.

Ціна договору становить 838 675,50 грн. (п.3.1. Договору).

У подальшому сторонами погоджено зміни до договору шляхом укладання Додаткової угоди №1 від 26.08.2014, відповідно до якої сума договору становить 699 989,50 грн.

Додатковою угодою №2 від 29.10.2014 до договору, сторонам погоджені зміни щодо кількості товару, а саме бензин А-92 - 29 260 л, Бензин А-95 - 1 290 л, Дизпаливо - 15 800 л. Також погоджено нову ціну договору, яка складає 699 920,00 грн.

Кількість товару, асортимент, одиниця виміру, вартість за одиницю та загальна вартість паливно-мастильних матеріалів визначена у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно Специфікацієї (у редакції від 29.10.2014) відповідач зобов'язаний поставити таку кількість товарів: бензин марки А-92 - 29 260 л, бензин марки А-95 - 1 290 л, дизельне паливо - 15 800 л.

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 договору строк поставки товару до 31 грудня 2014 року. Місце поставки товару Шепетівський район Хмельницької області. Товар вважається переданим Учасником і прийнятим Замовником по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014, а в частині зобов'язань - до їх повного виконання.

На виконання умов договору, позивачем здійснено оплату у розмірі 692 170,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №1024 від 27.08.2014, №1385 від 29.10.2014, №168 від 28.08.2014, №162 від 28.08.2014, №211 від 29.10.2014 та №228 від 29.10.2014 року.

Перерахування грошових коштів здійснено у рахунок оплати видаткової накладної №903 від 27.08.2014 та видаткової накладної №1412 від 29.10.2014, в яких значиться передання талонів.

Актом №1412 прийому-передачі талонів від 29.10.2014 оформлено передача відповідної кількості талонів вказаним номіналом 20, 10, 50 літрів.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор та позивач вказують на те, що 23.02.2015 о 15.37 на електрону адресу позивача надійшов електронний лист з вимогою до 24 години забрати увесь залишок бензину та ДП. На виконання вимоги відповідача, як стверджує позивач, ним направлені транспортні засоби на отримання залишку ПММ. Однак, о 20.20 хв. нафтопродукція на АЗС закінчилась.

24.02.2015 звертався до ТОВ «Оілнафтогаз» з проханням надати можливість отримати недопоставлений товар, однак товару або відповіді на лист позивач не отримав, що зумовило його звернення із позовом до суду, у межах якого просить зобов'язати відповідача здійснити поставку 4 310 літрів бензину А-92 та дизельного палива у кількості 2 430 літрів.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що товару згідно видаткових накладних вже поставлений, а тому у нього відсутній обов'язок здійснювати поставку нафтопродуктів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, наведені у постанові від 03.12.2014 та які зумовили скерування справи на новий розгляд, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 19.08.2014 між сторонами укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №223, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Норми статті 265 Господарського кодексу України кореспондуються із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно умов укладеного між сторонами договору, позивач набув право власності на бензин А-92 - 29 260 л, Бензин А-95 - 1 290 л, Дизпаливо - 15 800 л. зальною вартістю 699 920,00 грн.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Положеннями укладеного між сторонами договору передбачено, що товар вважається переданим учасником і прийнятим замовником по кількості та якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору, як то передбачено пунктом 5.2. Договору.

За приписами ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами договору передбачено порядок передачі товару шляхом реалізації талонів певної номіналами із визначенням літрів.

У матеріалах справи міститься акт №1412 прийому-передачі талонів від 29.10.2014, яким оформлено передача відповідної кількості талонів вказаним номіналом 20, 10, 50 літрів.

Так, судом встановлено, що станом на 05.03.2015 ТОВ «Оілнафтогаз» не отоварено талони на придбання бензину марки А-92 у кількості 4310 л. та дизпалива у кількості 2430 л., право власності на яке належить позивачеві.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1-2, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Встановлення істини нерозривне з правовою оцінкою фактів, оскільки суд повинен встановлювати лише такі події і дії, яким законом надається значення юридичних фактів. Процес установлення об'єктивної істини у справі включає в себе правильне визначення предмета доказування, ретельну перевірку за допомогою доказів наявності чи відсутності кожного з такого роду фактів, оцінку досліджених доказів і встановлених обставин з неодмінним з'ясуванням правової суті установлених судом обставин справи. Порушення цієї вимоги призводить до судових помилок.

Згідно статті 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам чинного законодавства для цих документів. Йдеться про документи, що підтверджують вчинення юридично значущих дій. Під юридично значущими діями розуміють такі дії суб'єктів, які породжують певні юридичні наслідки. Документи бухгалтерської та податкової звітності оформляються згідно з вимогами відповідних нормативних актів тощо.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимим доказами свою правову позицію, щодо порушення з боку відповідача умов укладеного між ними договору, а саме договору №223 про закупівлю товарів за державні кошти, щодо передання товару, якій на аправі власності належить позивачеві.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та перерахував грошові кошти у відповідному, передбаченому договором розмірі.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу, як то передбачено положеннями частини 2 статті 665 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 620 ЦК України унормовано, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Так, оскільки умовами зобов'язання передбачено здійснювати передачу товару, право власності на який перейшло до позивача, шляхом отоварення талонів, суд вважає вимогу позивача про зобов'язання відповідача здійснити поставку 4 310 літрів бензину А-92 та дизельного палива у кількості 2 430 літрів обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2.2. договору №223 від 19.08.2014, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти ТОВ «Оілнафтогаз» сплачує управлінню освіти, молоді та спорту Шепетівської РДА пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, але у_ будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості.

Враховуючи, що ТОВ «Оілнафтогаз» відмовилося постачати паливно-мастильні матеріали для позивача з 23.02.2015, то управлінням освіти, молоді та спорту Шепетівської РДА здійснено нарахування пені у відповідності до умов укладеного договору.

Так, станом на 13.03.2015 відповідачем недопоставлено 4310 л. бензину марки А-92 та дизельного палива у кількості 2430 л. загальною вартістю 103 823,50 грн.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи норми чинного законодавства та умови укладеного договору, суд визнав розмір пені 1 557,30 грн. обґрунтованим, а суму грошових котів такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи що відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З урахуванням того, що судом у задоволенні позовних вимог Шепетівського міжрайонного прокурора задоволено, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача шляхом стягнення з нього 2 107,62 грн. у дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Шепетівського міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління освіти, молоді та спорту Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілнафтогаз" про поставку товару та стягнення 1 557,30 грн. - задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз» (03680, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1; ідентифікаційний код 38899538) поставити управлінню освіти, молоді та спорту Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області (30400, Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Героїв Небесної сотні, 47; ідентифікаційний код 02146908) 4 310 (чотири тисячі триста десять) літрів бензину А-92 та 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) літрів дизельного палива, відповідно до умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №223 від 19.08.2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз» (03680, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1; ідентифікаційний код 38899538) на користь управлінню освіти, молоді та спорту Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області (30400, Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Героїв Небесної сотні, 47; ідентифікаційний код 02146908) 1 557 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 30 копійок пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз» (03680, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1; ідентифікаційний код 38899538) у дохід Державного бюджету України 2 107 (дві тисячі сто сім) гривень 62 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.06.2015 року

Суддя К.В. Полякова