Рішення

від 09.06.2015 по справі 911/1808/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа №911/1808/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Спецагро», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аргос», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка

про зобов'язання повернути майно

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Доля Т.Ю. (довіреність №43 від 20 квітня 2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Спецагро» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аргос» (далі - відповідач) про зобов'язання повернути майно на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кокдексу України.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 24 квітня 2015 року та призначено справу до розгляду на 19 травня 2015 року.

Ухвалою суду від 19 травня 2015 року розгляд справи відкладено на 9 червня 2015 року.

Представник позивача в судових засіданнях 19 травня 2015 року та 9 червня 2015 року позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 19 травня 2015 року та 9 червня 2015 року представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 24 квітня 2015 року та від 19 травня 2015 року, оскільки, кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями, які 8 травня 2015 року та 5 червня 2015 року повернулись до суду з відмітками «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20479695 від 23 квітня 2015 року, який долучено до матеріалів справи, юридичною адресою відповідача є: 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 94.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 2.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

9 червня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Державним підприємством «Спецагро» (за договором - довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аргос» (за договором - повірений) укладено договір доручення №2318 від 26 березня 2014 року (далі -договір), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: прийняти посівний матеріал гірчиці білої сорт «Кароліна» 1 репродукція ДСТУ 9159-71 та укласти необхідні договори із сільськогосподарськими товаровиробниками з приводу посіву, збирання та реалізації врожаю (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 6.1 та п. 5.1. договору, повірений зобов'язаний виконати доручення протягом 6 (шість) місяців з дня набрання чинності цим договором. Повірений у строк до 30 вересня 2014 року зобов'язаний подати довірителю письмовий звіт про виконання доручення.

Згідно п. 9.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 30 жовтня 2014 року.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв насіння гірчиці білої сорт «Кароліна» загальною кількістю 4 т. 680 кг. на суму 210600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №PН-0000001 від 28 березня 2014 року на суму 54000,00 грн.;

- №РН-0000002 від 31 березня 2014 року на суму 54000,00 грн.;

- №РН-0000003 від 2 квітня 2014 року на суму 52650,00 грн.;

- №РН-0000004 від 3 квітня 2014 року на суму 49950,00 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1001 Цивільного кодексу України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вчинено юридичні дії, визначені договором доручення №2318 від 26 березня 2014 року.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №120/54-13 від 23 березня 2015 року про повернення посівного матеріалу гірчиці білої сорт «Кароліна» 1 репродукція ДСТУ 9159-71 загальною кількістю 4 т. 680 кг. на суму 210600,00 грн. у зв'язку з невиконанням договору доручення №2318 від 26 березня 2014 року.

Про направлення зазначеної претензії свідчить залучена до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення від 4 квітня 2015 року. Вищезазначена вимога була повернута підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата, про що свідчить копія конверту від 4 квітня 2015 року з довідкою УДППЗ «Укрпошта» ф.19.

Відповідно абз. 2 до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як встановлено судом, станом на день розгляду справи відповідач посівний матеріал гірчиці білої сорт «Кароліна» 1 репродукція ДСТУ 9159-71 загальною кількістю 4 т. 680 кг. на суму 210600,00 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №6-88цс13 від 2 жовтня 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу україни, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи закінчення строку дії договору доручення №2318 від 26 березня 2014 року, підстави набуття та збереження спірного майна у відповідача відпали.

Судом встановлено, що відповідач незаконно володіє посівним матеріалом гірчиці білої сорт «Кароліна» 1 репродукція ДСТУ 9159-71 загальною кількістю 4 т. 680 кг. на суму 210600,00 грн., у зв'язку з чим позовна вимога підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аргос» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 94, код 33558753) повернути Державному підприємству «Спецагро» (01001, м. Київ, вул Хрещатик, 24, код 38516592) посівний матеріал гірчиці білої сорт «Кароліна» 1 репродукція ДСТУ 9159-71 загальною кількістю 4 т. 680 кг. на суму 210600,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аргос» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 94, код 33558753) на користь Державного підприємства «Спецагро» (01001, м. Київ, вул Хрещатик, 24, код 38516592) - 4212 (чотири тисячі двісті дванадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 12 червня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць