Рішення

від 26.05.2015 по справі 911/1441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" травня 2015 р. Справа № 911/1441/15

за позовом першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим , м. Київ, в інтересах держави в особі:

1) Кабінету Міністрів України , м. Київ,

2) державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» , с. Широке Сімферопольського району Автономної Республіки Крим,

про стягнення 56 516,44 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від прокуратури: Секретар В.В. , посвідчення від 21.10.2014р. №029901;

від позивача 1: Юрченко Б.Є. , уповноважена, довіреність від 05.01.2015р. №7.1-25/7818;

від позивача 2: Черняк А.А. , уповноважений, довіреність від 03.07.2014р. №14/20-167-14;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ :

Перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з позовом від 31.03.2015р. №05/2/1-102 вих-15 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 56 516,44 грн. заборгованості, з яких: 47 470,00 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу від 16.07.2010р. №1-10-178плб/405, 3 401,42 грн. пені, 4 949,85 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 695,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу від 16.07.2010р. №1-10-178плб/405 належним чином не виконав і в повному обсязі та вчасно чергові лізингові платежі не сплатив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 47 470,00 грн. Крім того, прокурор стверджує, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення на користь позивача 2 передбачена договором (пункт 7.1) пеня в сумі 3 401,42 грн. та в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 4 949,85 грн. та 3% річних в сумі 695,17 грн.

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття «тимчасова окупована територія України» і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2015р. позовну заяву першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1441/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 28.04.2015р.

27.04.2015р. до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» від 27.04.2015р. №ЮД-441 щодо надіслання поштової кореспонденції на адресу відповідача. Крім того, позивач 2 зазначив, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, підтримав позовну заяву першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим підтримав та просив суд її задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2015р. розгляд справи відкладено на 26.05.2015р.

19.05.2015р. до господарського суду Київської області від позивача 2 надійшли письмові пояснення від 19.05.2015р. №ЮД-470, а також докази надіслання відповідачу копії позовної заяви разом з доданими до неї документами та докази надіслання позивачем 2 відповідачу процесуальних документів господарського суду Київської області по даній справі.

26.05.2015р. позивач 2 державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» подав клопотання від 26.05.2015р. №ЮД-482, в якому просив суд включити до судових витрат у справі №911/1441/15 витрати позивача 2 в сумі 165,00 грн., пов'язані надісланням на вимогу суду на адресу відповідача копій позовної заяви разом з доданими до неї документами та копій процесуальних документів по справі №911/1441/15.

В судові засідання 28.04.2015р. та 26.05.2015р. з'явились представники прокуратури та позивачів. Відповідач свого представника у судові засідання 28.04.2015р. та 26.05.2015р. не направив, вимоги ухвал суду від 08.04.2015р. та від 26.05.2015р. не виконав, відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень, контррозрахунок суми боргу суду не подав, та про причини нез'явлення у судові засідання суд належним чином не повідомив.

Подана позивачем 2 копія накладної ТОВ "Експрес Мото Україна" від 15.05.2015р. №6744-00657 (з описом вкладення) свідчить про те, що відповідачу належним чином було направлено копію позовної заяви та копії ухвал суду від 08.04.2015р. та від 28.04.2015р., відповідно відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м. Київ (далі по тексту - прокурор), в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ (далі по тексту - КМУ), та державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ (далі по тексту - ДПАТ "НАК "Украгролізинг"), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ», с. Широке Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (далі по тексту - ТОВ «Ніка-СХ»), вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Постановою КМУ від 11.04.2001р. №334 утворено Національну акціонерну компанію «Украгролізинг» та затверджено її Статут. Відповідно до Постанови КМУ від 31.08.2011р. №951 Статут викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 18 Статуту, засновником Компанії є держава в особі КМУ, який здійснює стосовно компанії повноваження з управління корпоративними правами. Відповідно до пункту 6 Статуту, предметом діяльності Компанії є закупівля та передача у лізинг сільськогосподарської техніки, транспортних засобів та обладнання, при чому відповідно до Порядку використання коштів Державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою КМ України від 10.12.2003р. №1904, джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу є передбачені у державному бюджеті кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно із укладеними договорами.

За таких обставин, враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, суд вважає, що прокурор достатньо обґрунтував у позові, в чому полягає загроза порушень інтересів держави в даній справі та правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі КМУ та ДПАТ «НАК «Украгролізинг».

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново - господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків позивача 2 та відповідача є укладений 16.07.2010р. між лізингодавцем - відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», правонаступником якого є позивач - ДПАТ «НАК «Украгролізинг») та ТОВ «Ніка-СХ» (лізингоодержувач) Договір фінансового лізингу №1-10-178плб/405 (далі - Договір), згідно якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору. Відповідно до умов Договору:

- лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою КМУ від 10.12.2003р. №1904 (пункт 2.1 Договору);

- строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі у користування предмета лізингу (далі - Акт передачі), що укладається у 4-х автентичних примірниках (пункт 2.2 Договору);

- виробник предмета лізингу, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюється додатками до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмет лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року (пункт 2.3 Договору);

- з моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні шість місяців (пункт 4.1. Договору);

- розмір лізингових платежів, їх складових встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» (пункт 4.2. Договору);

- предмет лізингу передається лізингоодержувачу за Актом за умови надходження коштів, визначених пунктом 4.3. Договору, на рахунок лізингодавця (пункт 5.1. Договору);

- за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (пункт 7.1 Договору);

- нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі (пункт 7.7 Договору);

- Договір набуває чинності від дати надходження платежів, визначених та сплачених згідно пункту 4.2. цього Договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором (пункт 8.1 Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено передачу в лізинг терміном на 5 років предмету лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич» в кількості 1 од. та вартістю 185 131,44 грн. разом з ПДВ; попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмету лізингу, що в надалі передається в лізинг, у розмірі 15% його вартості складає 27 769,72 грн. (разом з ПДВ); комісія за організацію поставки техніки в розмірі 7% від невідшкодованої вартості предмету лізингу складає 11 015,32 грн. (разом з ПДВ).

Додатком №2 до Договору погоджено графік сплати лізингових платежів.

У зв'язку із зміною терміну передачі предмета лізингу згідно Додатку №1 до Договору, 05.01.2011р. сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору, в якому лізингодавець та лізингоодержувач погодили, що предмет лізингу буде передано не пізніше 31 грудня 2011р.

Також, 10.10.2011р. сторонами було укладено Додатковий договір про зміну реквізитів до договору фінансового лізингу від 16.07.2010р. №1-10-178плб/405.

Позовні вимоги прокурора у даній справі полягають у стягненні з відповідача - лізингоодержувача - чергових лізингових платежів, передбачених затвердженим графіком згідно Додатку №1 до Договору строк оплати яких настав 23.12.2013р., 23.06.2014р. та 23.12.2014р., а також пені (пункт 7.1 Договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахованих за їх прострочення.

У розумінні частин 1, 3, 7 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг». Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ст. 806 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», правонаступником якого є позивач 2 - ДПАТ «НАК «Украгролізинг» (лізингодавець), належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, та передав відповідачу обумовлений Додатком №1 предмет лізингу, про що сторонами складено відповідний Акт приймання-передачі.

Так, відповідно до складеного лізингодавцем (ДПАТ "НАК "Украгролізинг") та лізингоодержувачем (ТОВ «Ніка-СХ») Акту приймання-передачі від 23.06.2011р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», заводський №591, в кількості 1 од. та вартістю 185 131,44 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк.

Пунктом 4.1. Договору сторонами встановлено, що з моменту підписання Акту ліингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного Договору.

Підписавши Додаток №2 до Договору, сторони погодили графіки лізингових платежів.

Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання по здійсненні чергових лізингових платежів належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем 2 за період з 23.12.2013р. по 23.12.2014р. в розмірі 47 470,00 грн. за вирахуванням часткової оплати в розмірі 8 000,00 грн., а саме: згідно додатку №2 до Договору відповідач мав сплатити 23.12.2013р. всього 19 040,77 грн., включаючи суму відшкодування частини вартості предмету лізингу та комісію за супроводження договору, 23.06.2014р. мав сплатити всього 18 490,00 грн. та 23.12.2014р. мав сплатити 17 939,23 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати чергових лізингових платежів не представив, доказів пред'явлення позивачу 2 претензій та зауважень по Договору суду не надав, відповідно доводи прокурора не спростував.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Ніка-СХ» своїх зобов'язань за Договором щодо сплати лізингових платежів на суму 1 607 876,39 грн., відповідно вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 суми основного боргу в сумі 47 470,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання за період з 24.12.2013р. по 14.01.2015р. прокурор просить суд стягнути з ТОВ «Ніка-СХ» на користь позивача 2 пеню в сумі 3 401,42 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.1 та 7.7 Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 інфляційні втрати в розмірі 4 949,85 грн. та 3% річних в сумі 695,17 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати встановлені Договором та Додатком №2 до Договору "Графік сплати лізингових платежів";

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 7.1. Договору та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань";

встановлений постановами Правління НБУ "Про регулювання грошово-кредитного ринку" розмір облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України, суд здійснив перевірку розрахунку належних до стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат за період з 24.12.2013р. по 14.01.2015р., тобто не виходячи за межі заявленого прокурором періоду нарахування та встановив, що за заявлений прокурором період з 24.2.2013р. по 14.01.2015р. за Договором фінансового лізингу від 16.07.2010р. №1-10-178плб/405 арифметично вірно розраховані пеня становить 3 401,42 грн., три проценти річних становлять 695,17 грн. та інфляційні втрати становлять 4 949,85 грн.

Крім того, позивач 2 просить суд також відшкодувати понесені позивачем 2 судові витрати, а саме витрати, пов'язані з надісланням позивачем 2 на адресу відповідача копій позовної заяви з доданими до неї документами та процесуальних документів господарського суду Київської області, в сумі 165,00 грн. Щодо зазначених вимог, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат , пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалами суду від 31.03.2015р. та від 28.04.2015р., які набрали законної сили та є обов'язковими для виконання на всій території України, суд зобов'язав позивача 2 направити відповідачу копію позовної заяви з додатками та копії відповідних ухвал суду, що й було позивачем 2 зроблено в силу обов'язковості вимог суду, викладених в ухвалах.

На підтвердження інших витрат з надсилання поштової кореспонденції позивачем 2 подані суду копії накладної №6744-00657, рахунку-фактури від 18.05.2015р. №160583 товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" на суму 165,00 грн. та платіжного доручення від 25.05.2015р. №2616 на суму 165,00 грн.

Судові витрати - це витрати, пов'язані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду. Судові витрати поділяються на:

а) судовий збір;

б) суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;

в) витрати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження;

г) оплату послуг перекладача;

д) оплату послуг адвоката;

е) інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

За таких обставин, вимога позивача 2 про віднесення до судових витрат суму 165,00 грн., які підтверджуються належними фінансовими документами, підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю та приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» на користь позивача 2 - державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заборгованість в сумі 56 516,44 грн., з яких: 47 470,00 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу від 16.07.2010р. №1-10-178плб/405, 3 401,42 грн. пені, 4 949,85 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 695,17 грн., та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача, а саме - сплату судового збору в розмірі 1 827,00 грн. до державного бюджету та відшкодування позивачу 2 судових витрат в сумі 165,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 11, 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, ст. 547, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст.ст. 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст. 2, частиною 3 ст. 3, ст.ст. 20, 173, 230, частиною 4 ст. 231, частинами 4, 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 33, 44, 49, 65, 69, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (97510, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Широке, вул. Жовтнева, буд. 3, код ЄДРПОУ 34309640)

на користь державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 30401456)

47 470,00 грн. (сорок сім тисяч чотириста сімдесят гривень нуль копійок) основного боргу ,

3 401,42 грн. (три тисячі чотириста одну гривню сорок дві копійки) пені ,

4 949,85 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) інфляційних втрат ,

695,17 грн. (шістсот дев'яносто п'ять гривень сімнадцять копійок) 3% річних

165,00 грн. (сто шістдесят п'ять гривень нуль копійок) судових витрат .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (97510, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Широке, вул. Жовтнева, буд. 3, код ЄДРПОУ 34309640)

на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)

1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 12.06.2015р.

Суддя О.В. Конюх