Рішення

від 09.06.2015 по справі 917/644/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 Справа № 917/644/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (адреса для листування : а/с 1800, м.Дніпропетровськ, 49027)

до Приватного підприємства "Маяк Агро-Трейд", вул. Миру, буд. 27, с. Маячка, Новосанжарський р-н, Полтавська обл., 39362

про стягнення 15 417,58 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Ребрик С.М., довіреність № 8537-К-О від 17.11.2014 р.;

від відповідача: не з'явилися.

09.06.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з Приватного підприємства "Маяк Агро-Трейд" 15 417,58 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 06.09.2013 р. Договору банківського обслуговування № б/н, з яких : 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 3 818,90 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 02.06.2014 р. по 28.01.2015 р., 1 598,68 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 16.08.2013 р. по 17.01.2015 р..

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, пояснення представника позивача щодо можливості розгляду спору за відсутності представника відповідача, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

24.01.2012 р. директором Приватного підприємства "Маяк Агро-Трейд" було заповнено картку зі зразками його підписів та підписано заяву, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк", про відкриття поточного рахунку (судом оглянуто оригінал заяви № б/н від 24.01.2012 р. про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки).

06.09.2013 р. Приватним підприємством "Маяк Агро-Трейд" через систему інтернет-клієнт-банкінг було подано заяву, що скріплена електронним цифровим підписом останнього, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк", про приєднання відповідача до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 06.09.2013 р. (а.с. 29).

Умовами визначено, зокрема, наступне:

- банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання позивачем заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається позивачем як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами. Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.73, п. 3.1.1.74 Умов);

- обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є : номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта /кредитних/ змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.75 Умов).

- після отримання ПАТ КБ "ПриватБанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, ПАТ КБ "ПриватБанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.76 Умов);

- умови та правила надання банківських послуг містять розділ 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі", який регламентує вищезазначений вид послуг. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання коштів, в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювальна кредитна лінія (кредит) надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту (п. 3.2.2.1 Умов);

- клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (п. 3.2.2.2 Умов);

- у разі прострочки виконання клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, банк має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.2.2.7.5 Умов);

- у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 - 3.2.2.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору , винагороди , передбаченого пп. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.2.10.1 Умов);

- в разі порушення Відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених пп. 3.2.2.6.7, 3.2.2.6.8, 3.2.2.6.11, 3.2.2.9.9, цього договору відповідач сплачує банку за кожний випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні. Згідно з п. 3.2.2.6.7. клієнт зобов'язався надавати банку не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітнім кварталом, фінансову інформацію, а також іншу інформацію на вимогу банку, у т.ч. про майно, що належить клієнту на праві власності або повного господарського відання. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що штраф у розмірі 5 400,00 грн. нарахований у зв'язку з невиконанням відповідачем цього пункту (п. 3.2.2.10.2 Умов);

- за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пп. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 нарахування неустойки здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.2.2.10.4 Умов);

- строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються тривалістю в 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов);

- у разі порушення Відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, відповідач сплачує позивачу штраф, який розраховується за такою формулою: 1000 гривень + 5 % від суми встановленої в Заявці на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (п. 3.2.2.10.8 Умов).

Починаючи з 06.09.2013 р. відповідач почав користуватись кредитом за послугою "Гарантований платіж", яка надалася ПАТ КБ "ПриватБанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується заявками на гарантований платіж (доручення на договірне списання) (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 41-50).

На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем неодноразово було проведено ініційовані клієнтом (відповідачем) гарантовані платежі. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку відповідача та копіями меморіальних ордерів (а.с. 53-54 з лицьового та зворотного боку) і свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Договору.

За даними позивача, в порушення умов Договору позичальник свої зобов'язання щодо своєчасної сплати кредитних платежів не виконав, а саме : гарантований платіж у сумі 10 000,00 грн., що був отриманий 12.05.2014 р. та не був погашений відповідачем у строк визначений Договором.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 30906PLA0S0QH від 09.01.2015 р., відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити кредитну заборгованість у розмірі 13 523,34 грн. (в т.ч. : 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 3 523,34 грн. заборгованість по процентам), яка утворилася в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань (а.с. 55). Направлення вищезазначеної претензії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями списку згрупованих поштових відправлень № 1131 від 19.01.2015 р., фіскального чеку "Укрпошти" № 5067 та опису вкладення у цінний лист (а.с. 56-57). За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав від відповідача ні відповіді на вищезазначену вимогу, ні повернення кредиту, ні оплати щорічних процентів по кредиту. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком суми боргу станом на 28.01.2015 р. та випискою про рух коштів по рахунку позичальника.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 15 417,58 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 06.09.2013 р. Договору банківського обслуговування № б/н, з яких : 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 3 818,90 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 02.06.2014 р. по 28.01.2015 р., 1 598,68 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 16.08.2013 р. по 17.01.2015 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 852-IV від 22.05.2003 р. "Про електронний цифровий підпис" (із подальшими змінами та доповненнями), електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, накладення відповідачем електронного цифрового підпису в системі інтернет-клієнт-банкінгу "Приват 24" 06.09.2013 р., Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, встановлення кредитного ліміту та видача коштів відповідачу свідчать про укладення між сторонами договору банківського обслуговування та виникнення між сторонами кредитних правовідносин і волю сторін щодо настання відповідних правових наслідків.

Укладений між сторонами у даній справі кредитний договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору.

При цьому судом враховано приписи постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", в якій зазначено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, своєчасно провівши ініційовані клієнтом гарантовані платежі, належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до п. 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання по кредиту, у разі, якщо в строк до 30 днів з дати виконання заявки останній не повернув банку кредитні кошти. Прострочка виконання клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, надає право банку змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.2.2.7.5 Умов)

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 30906PLA0S0QH від 09.01.2015 р., відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити кредитну заборгованість у розмірі 13 523,34 грн. (в т.ч. : 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 3 523,34 грн. заборгованість по процентам), яка утворилася в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань (а.с. 55). Проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України відповідач кредит не повернув, проценти та комісію за користування кредитом не сплатив. Дана обставина відповідачем не спростована. Отже, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 3 818,90 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 02.06.2014 р. по 28.01.2015 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 3.2.2.10.1 Договору сторони узгодили, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору , винагороди , передбаченого пп. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. За кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пп. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 нарахування неустойки здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.2.2.10.4 Умов)

Згідно ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 598,68 грн. пені за період з 16.08.2013 р. по 17.01.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати кредиту та відсотків по ньому та проведених відповідачем часткових оплат пені), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3 818,90 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 598,68 грн. пені, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі .

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати покладаються на відповідача.

Наданий на огляд суду оригінал заяви відповідача, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк", про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 24.01.2012 р. в порядку ст. 40 ГПК України повертається позивачеві.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 40, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Маяк Агро-Трейд" (вул. Миру, буд. 27, с. Маячка, Новосанжарський р-н, Полтавська обл., 39362) ідентифікаційний код юридичної особи 37464250 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса : а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027) ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 - 10 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3 818,90 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 598,68 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" в порядку ст. 40 ГПК України оригінал письмового доказу : оригінал заяви відповідача, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк", про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 24.01.2012 р. на 1 арк.

Повне рішення складено 12.06.2015 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.