Рішення

від 09.06.2015 по справі 921/126/15-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2015 р.Справа № 921/126/15-г/7

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. Розглянув справу

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішні конструкції комплекс сервіс", вул. Тролейбусна, 11Д, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 64 650 грн. 90 коп..

За участю представників сторін

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Печений О.П. - представник.

Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішні конструкції комплекс сервіс", вул. Тролейбусна, 11Д, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 41 849 грн. 38 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплати за отриманий товар згідно накладної № 1 від 22 серпня 2014 року, в наслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 2 352,00 дол. США, що в еквіваленті станом на 16.01.2015 р. становить 37 138 грн. 08 коп., на яку нараховано 3 % річних в сумі 448 грн. 70 коп. та інфляційні нарахування в сумі 3 789 грн. 07 коп..

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 лютого 2015 року /суддя Стадник М.І./ порушено провадження у справі та розгляд даної справи призначено на 10 березня 2015 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24 березня 2015 року. В судовому засіданні 24 березня 2015 року оголошено перерву до 26 березня 2015 року та до 17 квітня 2015 року відповідно.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі Стадник М.С. у відпустці, Розпорядженням керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 17.04.2015р. відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 р. №25, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 921/126/15-г/7.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), справу № 921/126/15-г/7 призначено судді Сидорук А.М.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 квітня 2015 року справу № 921/126/15-г/7 за позовом СПД ОСОБА_1 до ТзОВ "Зовнішні конструкції комплекс сервіс" прийнято суддею Сидорук А.М. до свого провадження. Призначено судове засідання по даній справі на 05 травня 2015 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19 травня 2015 року та 09 червня 2015 року відповідно.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 19 травня 2015 року прийнято заяву позивача про збільшення суми позовних вимог згідно якої нова ціна позову становить 64 650 грн. 90 коп., з яких: 55 389 грн. 60 коп. - сума основного боргу, 978 грн. 80 коп. - 3 % річних та 8 282 грн. 50 коп. - інфляційні нарахування.

Представник позивача в судове засідання 09 червня 2015 року не з"явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 09 червня 2015 року позовні вимоги визна та зазначив, що дійсно позивачем поставлено товар, а відповідачем не оплачено даний товар.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою; позивач не виявив бажання брати у даному судовому засіданні, однак зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, доводи відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Господарський кодекс України у ч. 1. ст. 181 передбачає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

22 серпня 2014 року позивачем суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 поставлено вугілля рядове, а відповідачем ТзОВ "Зовнішні конструкції комплекс сервіс" прийнято товар на загальну суму 2 352,00 доларів США згідно накладної № 1 від 22 серпня 2014 р.. Позивач у позовній заяві зазначає, що оплата вартості поставленого товару повинна була бути проведена відразу після отримання товару та підписання видаткової накладної.

Вище зазначена накладна відповідає вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів та є підставою для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензію б/н від 26 вересня 2014 року про стягнення заборгованості. В даній претензії позивач просить відповідача погасити заборгованість протягом семи днів з дня отримання претензії. Однак, дана претензія залишена відповідачем без виконання.

26 березня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від позивача надійшла заява (вх. № 8962 від 26.03.2015 р.) про збільшення розміру позовних вимог в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, оскільки станом на 25 березня 2015 року офіційний курс долара США становить 2355,7 UAN за 100 USA , а тому 2 352,00 дол. США, що в еквіваленті станом на 25.03.2015 р. становить 55 389 грн. 60 коп. судом ухвалою суду від 19 травня 2015 року прийнято заяву позивача та встановлено нову ціну позову, де сума основного боргу становить 55 389 грн. 60 коп..

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимог законодавства, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару не виконав в повному обсязі, а тому, суд визнає позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в сумі 55 389 грн. 60 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов"язання із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог 978 грн. 80 коп. - 3 % річних та 8 282 грн. 50 коп. - інфляційні нарахування за період з 23.08.2014 р. по 25.03.2015 р..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок 3 % річних, з огляду на наявність заборгованості за поставлений товар, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 978 грн. 80 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 8 282 грн. 50 коп. - інфляційні нарахування необхідно зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.. 627 цього ж Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 2 статті 198 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 п.8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" № 14 від 17.12.2013 р. вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Як зазначається у п.10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року № 01-06/767/2013, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок інфляційний нарахувань в сумі 8 282 грн. 50 коп., суд вважає вимоги позивача в цій частині безпідставно заявлені та відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до часткового задоволення в сумі 56 368 грн. 40 коп., з яких: 55 389 грн. 60 коп. - основний борг та 978 грн. 80 коп. - 3 % річних. В решті позову відмовити.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК судові витрати покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішні конструкції комплекс сервіс", вул. Тролейбусна, 11Д, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 38417495 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 55 389 грн. 60 коп. основний борг, 978 грн. 80 коп. - 3 % річних та 1 592 грн. 94 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення 8 282 грн. 50 коп.. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання - 12 червня 2015 року/ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук