Постанова

від 10.06.2015 по справі 925/2107/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 925/2107/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Тихенко Л. М. - представник за довіреністю № 1 від 12.01.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фермерського господарства «Деметра-Плюс»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2015

у справі № 925/2107/14 (суддя Дорошенко М В.)

за позовом Приватного підприємства «Піраміда-Агро»

до Фермерського господарства «Деметра-Плюс»

про стягнення 66 700,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 65-69), заявлено про стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням курсової різниці в сумі 46 775,46 грн. за поставлений за договором товарного кредиту № 13/9 від 05.03.2013, але неоплачений товар, пені в сумі 7 806,31 грн., 10 % річних в сумі 4 473,08 грн. та штрафу в сумі 7 646,10 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.04.2015, повний текст якого складений та підписаний 29.04.2015, у справі № 925/2107/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 44 729,66 грн. основного боргу, 7 806,31 грн. пені, 4 473,08 грн. 10 % річних та 7 646,10 грн. штрафу, у задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого за спірним договором товару на заявлену до стягнення суму, проте суд скоригував суму курсової різниці відповідно до курсу долара США станом на дату винесення рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фермерське господарство «Деметра-Плюс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/2107/14 від 23.04.2015 скасувати в частині стягнення 36 347,58 грн. суми основного боргу, 7 806,31 грн. пені, 4 473,08 грн. 10 % річних та 7 646,10 грн. штрафу та в цій частині у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що рішення суду першої інстанції винесено без врахування всіх обставин справи, а тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткову відмову у позові.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що, на думку відповідача, заявлена позивачем до стягнення курсова різниця за своєю правовою природою є збитками, в той час як позивачем не доведено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, що виключає стягнення з відповідача збитків.

Крім того, відповідач зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні розрахунки коригування вартісних показників до податкових накладних щодо спірних поставок з урахуванням зміни курсу валюти, відповідно, відповідач оплачував товар на підставі рахунків, виставлених на дату відвантаження без урахування змін курсу валюти, будь-яких актів узгодження ціни, коригування ціни через зміну курсу валюти відповідач не отримував та не відписував.

Також відповідач зазначив про те, що сторонами у спірному договорі конкретно не визначено, по відношенню до коливання курсу якої саме валюти перераховується ціна на товар (долар США чи Євро), а без конкретного визначення цього показника виконати умови розділу 3 спірного договору неможливо.

Крім того, відповідач зазначив про те, що за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п.п. 7.2.2 та 7.4 Договору, охоплюються визначенням пені, тобто умовами Договору передбачено потрійне стягнення пені, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме порушення.

Ухвалою від 18.05.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Фермерського господарства «Деметра-Плюс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

05.03.2013 позивач як продавець та відповідача як покупець уклали договір товарного кредиту № 13/9 (далі Договір) (а.с. 17-18), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати відповідачу у власність товар відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - прийняти і оплатити такий товар на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору асортимент, ціна, вартість та кількість товару визначаються специфікаціями, які складаються на кожну окрему поставку та є невід'ємними частинами Договору.

В пункті 3.1 Договору сторони погодили, що відповідач сплачує позивачу кошти за Договором в розмірі та в строки, передбачені специфікацією на кожну окрему поставку, а в п. 5.1 - що строк поставки товару визначається окремими специфікаціями, що є невід'ємними частинами Договору.

На виконання умов Договору сторонами 05.03.2013 підписані Специфікація № 1 (Додаток № 1) та Специфікація № 2 (Додаток № 2) (а.с. 18 зворот, 19), в яких сторонами визначені ціна, вартість та кількість товару, строки його поставки та оплати.

Так, за умовами Специфікації № 1 позивач 31.05.2013 мав поставити відповідачу товар на загальну суму 39 690,08 грн., а відповідач оплатити такий товар у строк до 27.09.2013.

На виконання умов Договору та Специфікації № 1, позивач за видатковою накладною № ПА-0000172 від 31.05.2013 поставив відповідачу товар на загальну суму 39 690 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями вказаної накладної та товарно-транспортної накладної від 31.05.2013 (а.с. 20, 21).

Відповідно до Специфікації № 2 позивач 31.07.2013 мав поставити відповідачу товар на загальну суму 36 774 грн., а відповідач оплатити такий товар у строк до 01.10.2013.

На виконання умов Договору та Специфікації № 2, позивач за видатковою накладною № ПА-0000269 від 31.07.2013 поставив відповідачу товар на загальну суму 36 774 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями вказаної накладної та товарно-транспортної накладної від 31.07.2013 (а.с. 20, 21 зворот).

В рахунок оплати вказаного товару відповідачем позивачу перераховано 68 022 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 22, 22 зворот, 23).

Факт поставки позивачем відповідачу товару та часткової його опалити відповідачем сторонами не заперечується.

За умовами п. 3.2 Договору, у тому випадку, коли долар США/євро до гривні на день перерахування коштів є вищим за курс долара США/євро на день укладення договору, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:

С=А1/А2*В

Де С - загальна сума договору на день перерахування коштів;

В - сума договору на момент підписання;

А1 - (курс міжбанківського валютного ринку до гривні) на день перерахування коштів;

А2 - (курс міжбанківського валютного ринку долар - 8.15; євро - 10,60 до гривні) на день підписання Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору сторони при підписанні Договору домовилися, що у випадку зміни курсу до гривні згідно з п. 3.2 Договору перерахунок вартості поставленої продукції здійснюється позивачем в односторонньому порядку і є обов'язковим для виконання відповідачем.

Як встановлено судом відповідач мав оплатити поставлений за Специфікацією № 1 товар у строк до 27.09.2013 (вартість вказаного товару 39 690,08 грн.), а за Специфікацією № 2 - до 01.10.2013 (вартість вказаного товару 36 774 грн.).

Водночас з матеріалів справи слідує, що відповідач здійснював оплату постановленого за Договором товару наступним чином:

- 24.09.2013 перерахував позивачеві 2 897 грн. з призначенням платежу «За засоби захисту рослин зг. накл. № 269 від 31.07.2013 з ПДВ - 3 482,83 грн.»;

- 24.12.2013 перерахував позивачеві 2 250 грн. з призначенням платежу «За засоби захисту рослин зг. накл. № 172 від 31.05.2013 у т. ч. ПДВ 20% - 354,17 грн.»;

- 25.12.2013 перерахував позивачеві 45 000 грн. з призначенням платежу «За засоби захисту рослин зг. накл. № 172 від 31.05.2013 та № 269 від 31.07.2013 у т. ч. ПДВ 20% - 7 500 грн.».

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджено, що відповідач свій обов'язок по оплаті отриманого за Договором товару виконав несвоєчасно та не у повному обсязі.

З огляду факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого за Договором товару, позивач відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору скоригував вартість не сплаченого та несвоєчасно сплаченого товару на різницю між курсом долара США станом на дату укладення Договору та на день оплати товару та звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Контракт, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Частина 2 ст. 533 ЦК України встановлює, що , якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності вимог позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого за Договором товару з врахуванням курсової різниці та щодо того, що вказане коригування має бути проведено враховуючи курс долара США на міжбанківському валютному ринку саме станом на дату винесення рішення у цій справі, тобто станом на 23.04.2015.

З огляду на те, що станом на 23.04.2015 курс долара США на міжбанківському валютному ринку по відношенню до гривні становить 22,52 гривні за 1 долар США, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 44 729,66 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 7 806,31 грн. та штрафу в сумі 7 646,10 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на той період).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 7.6 Договору сторони погодили, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно з п. 7.4 Договору за грубе порушення умов Договору або не виконання його умов, як-то порушення виконання зобов'язання тощо, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості товарів, щодо яких допущено прострочення виконання.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7 806,31 грн. та штрафу в сумі 7 646,10 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10 % річних в сумі 4 473,08 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.22 Договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги позивача про стягнення з 10% річних в сумі 29 301,37 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Колегія суддів роз'яснює відповідачеві, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу за своєю правовою природою не є збитками, а встановлені - п. 7.2.2 Договору 10 % річних та п. 7.4 Договору штраф - не є пенею, а відтак, заперечення відповідача проти позову виходячи з вказаних обставин колегією суддів до уваги не приймаються, як безпідставні.

Також колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що умови Договору не містять жодних домовленостей про те, що обов'язок відповідача оплатити спірний товар ставиться в залежність від факту передачі або не передачі податкових накладних або розрахунків коригування вартісних показників до податкових накладних щодо спірних поставок з урахуванням зміни курсу валют та не визначає обов'язок сторін у випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні підписувати будь-які акти узгодження ціни.

Щодо посилань відповідача на те, що сторонами у Договорі конкретно не визначено, по відношенню до коливання курсу якої саме валюти перераховується ціна на товар (долар США чи Євро), а без конкретного визначення цього показника виконати умови розділу 3 Договору неможливо, слід зазначити, що умови п. 3.3 Договору надають саме позивачу право здійснення перерахунку вартості поставленого товару, а відтак, право вибору, по відношенню до зміни курсу якої саме з визначених Договором валют проводиться коригування вартості товару, належить позивачу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фермерського господарства «Деметра-Плюс» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2015 у справі № 925/2107/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Фермерське господарство «Деметра-Плюс».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Деметра-Плюс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2015 у справі № 925/2107/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2015 у справі № 925/2107/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/2107/14.

Повний текст постанови складено: 11.06.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій