Постанова

від 09.06.2015 по справі 904/9916/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 року Справа № 904/9916/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання:Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сергєєва М.Ш., представник за довіреністю б/н від 08.06.2015;

від відповідача: у судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 по справі № 904/9916/14 (суддя Колісник І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапід Сервіс», м. Дніпропетровськ

до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ

про стягнення 309588,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 309588,55 грн., судовий збір у сумі 6191,77 грн.

Повернуто позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 0,01 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем договору на виконання робіт (частковою оплатою за виконані позивачем роботи) та наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, у сумі 309588,55 грн..

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої посилається на порушення місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, неповного та не об'єктивного вивчення судом обставин справи та без перевірки наявних у справі доказів, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В апеляційній скарзі апелянт визнає, що позивачем виконані роботи на його (відповідача) користь, але у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету відповідач не має можливості здійснити повний розрахунок з позивачем. Залишок боргу у сумі 309588,55 грн. може бути погашений за умови передбачення цих коштів Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у державному бюджеті на 2015 рік.

Апелянт вважає, що відсутність бюджетного фінансування не є виною Департаменту, просить колегію суддів врахувати вимоги апеляційної скарги, факт відсутності належного фінансування з боку держави та відсутності в цьому вини відповідача, а тому просив скасувати рішення господарського суду і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Рапід Сервіс» в повному обсязі.

12.05.2015 представник відповідача надав до апеляційного господарського суду клопотання про залучення співвідповідача по даній справі - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

13.05.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 09.06.2015.

08.06.2015 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з направленням представника департаменту ЖКГ до Жовтневого районного суду для прийняття участі в засіданні по кримінальній справі.

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 по справі № 904/9916/14 без змін.

09.06.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення зміні або скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, 27.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рапід Сервіс» (далі - позивач, або підрядник) та Управлінням житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.01.2013 № Р-20/0/3-13 є Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (а. с. 97 - 104) (далі - відповідач, або замовник), укладено договір на виконання робіт № 293 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов'язується у 2011 році виконати роботи замовникові на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 07.06.2011 № 70 «Про затвердження переліку проектів у сфері ЖКГ, які фінансуватимуться у 2011 році за рахунок коштів Державного бюджету України», а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Найменування робіт - «Реконструкція системи теплопостачання мікрорайонів «Північний», «Західний», «Новий» м. Павлогарад, локальна система № 1, мікрорайон «Північний». Котельня № 1 (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна робіт розраховується на підставі проектно-кошторисної документації та визначається твердою договірною ціною і дорівнює 5774960,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 962493,33 грн.), з яких: фінансування у сумі 3995482,00 грн. - з державного бюджету, фінансування у сумі 1779478,00 грн. - співфінансування.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що бюджетні зобов'язання беруться замовником за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень коштів до цього фонду та бюджетних асигнувань.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника згідно актів виконаних робіт КБ-2 та КБ-3 та наданого ним рахунку, по мірі надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки замовника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011, згідно календарного графіку або до повного виконання умов договору сторонами (пункт 10.1. договору).

Сторони підписали та скріпили договір печатками.

На виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в № 1 за грудень 2011 року на суму 5407405,32 грн. (а. с. 17 - 41).

У свою чергу виконані позивачем роботи відповідач оплатив частково у сумі 5086948,00 грн. за наступними платіжними дорученнями: від 27.10.2011 № 02497838 на суму 527697,00 грн.; від 08.11.2011 № 02574016 на суму 1251781,00 грн.; від 08.11.2011 № 02587553 на суму 2191974,00 грн.; від 28.12.2011 № 03113134 на суму 1115496,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а. с. 46 - 50).

За результатами перевірки, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, здійснено перерахунок вартості виконаних на користь відповідача робіт за актом КБ-2в № 1 за грудень 2011 року, внаслідок чого вартість виконаних підрядних робіт зменшена на 10868,77 грн. (а. с. 42 - 45 том 1).

Залишок грошових коштів до сплати з урахуванням перерахунку складає 309588,55 грн. (5407405,32 грн. - 5086948,00 грн. - 10868,77 грн. = 309588,55 грн.), який відповідач не сплатив, що і є причиною виникнення спору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною першою статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом пункту 1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки умовами договору строк виконання зобов'язань щодо здійснення остаточної оплати за виконані підрядні роботи не встановлений, позивачем 06.11.2014 направлено на адресу відповідача вимогу № 06/11-14-1 про сплату заборгованості у сумі 309588,55 грн. (а. с. 56 - 57). За даними офіційного веб-порталу «Укрпошта» зазначене відправлення вручено адресату особисто 11.11.2014 року.

Враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України та роз'яснення пункту 1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати заявленого позивачем до стягнення залишку грошових коштів у сумі 309588,55 грн. за виконані підрядні роботи мало бути здійснено у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів на підтвердження сплати заборгованості у сумі 309588,55 грн.

За змістом пункту 1.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду від 17 грудня 2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів або на відсутність вини.

З огляду на вищевикладене, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи отримання відповідачем робіт на загальну суму 5407405,32 грн. та відсутність доказів повної оплати за її виконання, колегія суддів вважає правомірним рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Рапід Сервіс» про стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації суми боргу у розмірі 309588,55 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що відсутність бюджетних асигнувань, на які посилається відповідач, не звільняють останнього від обов'язку виконати взяте на себе зобов'язання та відповідальності за його невиконання, з огляду на наступне.

Як встановлено ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України (постанови від 26 грудня 2011 року по справі № 9/400 та від 15 травня 2012 року по справі № 11/446), а також визначається в п. 1.10. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Посилання апелянта на той факт, що відсутність коштів на рахунку відповідача звільняє його від відповідальності та є підставою для визнання останнього неналежним відповідачем, колегією суддів відхиляється, оскільки згідно п. 1.3. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2012 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Колегія суддів вважає, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не є зобов'язаною стороною у правовідносинах сторін, тому відповідно не може нести відповідальність за невиконання зобов'язання замовника за договором.

Таким чином, відповідач є зобов'язаною стороною за договором і має самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин в справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.. 489 ГПК України покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 по справі № 904/9916/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.06.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд