Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/8922/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/8922/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТАЛ»

про стягнення 27 030, 46 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Діденко І.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТАЛ» (далі -відповідач) про стягнення з відповідача 27 030, 46 грн., з яких: 15 662, 66 грн. - заборгованість за кредитом, 8 458, 90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 908, 90 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення банківського кредиту та відсотків за користування останнім, який було надано позивачем на підставі заявки відповідача про відкриття поточного рахунку згідно правил «Умови та правила надання банківських послуг».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні від 30.04.2015 р. представник позивача надав письмові пояснення з нормативним обґрунтуванням позовної заяви.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 7, квартира 73.

Ухвали господарського суду міста Києва від 10.04.2015 р. та від 30.04.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 30.04.2015 р. з відміткою - «за закінченням терміну зберігання».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСТАЛ» приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі -Умови), тарифів банку, розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт- банк, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 29.01.2014 р. та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов договору, 29.01.2014 р. відповідачу відкрито в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» поточний рахунок № 26002052728021.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Так, розділом 3.2.2. «Умов та правил надання банківських послуг» регламентований порядок надання кредиту за послугою «Гарантійний платіж».

Згідно п. 3.2.2.1. умов, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди в обумовлені даним Договором терміни. Відновлювана кредитна лінія (далі - «кредит») надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, не перевищує строку повернення кредиту, і може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет - клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням до дату виконання на поточний рахунок одержувачів, які вказані в заявці, Після видачі кредиту, представлені Позичальником Банку заявки можуть бути відкликані Позичальником виключно при отриманні згоди на його відкликання від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт - банк "Приват24"). Будь-які спори між платником (Позичальником) та отримувачем коштів, у тому числі ті, які виникли після видачі кредиту, вирішуються платником (Позичальником) з одержувачем самостійно без пред'явлення платником (Позичальником) в Банк вимоги про відкликання заявки на платіж.

Відповідно до п. 3.2.2.2. умов, клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4 % річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28 % річних, а починаючи з 01.07.2014 р. Клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Згідно умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, банк має право змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Позивач свої зобов'язання за вищезазначеним договором виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 16 000, 00 грн. (копія виписки по рахунку в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №31223К3ВRS02В від 16.01.2015 р., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 5717 від 28.01.2015 р., в якій позивач просить погасити прострочену заборгованість (копія в матеріалах справи).

Відповідач на вказану вище претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, зокрема погашення заборгованості у розмірі 27 030, 46 грн., яка складається з: 15 662, 66 грн. - заборгованість за кредитом, 8 458, 90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 908, 90 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом в розмірі 15 662, 66 грн., яка підлягає стягненню з останнього.

Разом з тим, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору банківського обслуговування № б/н від 29.01.2014 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 27 030, 46 грн., яка складається з: 15 662, 66 грн. - заборгованості за кредитом, 8 458, 90 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 908, 90 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТАЛ» (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 7, квартира 73, ідентифікаційний код - 38956606), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код - 14360570) 15 662 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 66 коп. - заборгованості за кредитом, 8 458 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 90 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 90 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 12.06.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.