Ухвала

від 09.06.2015 по справі 2а-10999/11/0170/19

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/4152/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за позовом Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради до управління Пенсійного фонду України в Красно гвардійському районі АР Крим про визнання недійсним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Виконавчий комітет Красногвардійської селищної ради звернувся з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Красно гвардійському районі АР Крим №347 від 22 серпня 2011 року.

Позов мотивовано тим, що управлінням протиправно прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за приховування позивачем сум заробітної платні, на які нараховуються страхові внески, оскільки розбіжності виявлені в ході перевірки управлінням, виникли внаслідок помилок при складанні звітів, тоді як страхові внески нараховувались та сплачувались своєчасно. Крім того, станом на 20 грудня 2011 року не діяли норми, на підставі яких Пенсійним фондом було прийнято рішення, що виключає їх застосування та є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2011 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суд від 27 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення управління №347 від 22 серпня 2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, управління у звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, просить їх скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову,.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки проведеної 16 травня 2011 року, управлінням прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (зменшення) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 347 від 22.08.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності факту приховування (заниження) позивачем суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, оскільки невідображення у звітності виплат не може розцінюватися як приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески. Крім того, станом на 22 серпня 2011 року втратили чинність норми, на підставі яких Пенсійним фондом були прийняті рішення, що виключає їх застосування та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З таким висновком судів попередніх інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування після 1 січня 2011 року управлінням на підставі пункту 3 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, є протиправним.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець