Ухвала

від 13.05.2015 по справі 2а-9650/09/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Київ К/9991/18181/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі № 2а-9650/09/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Одеська ТЕЦ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Одесі від 10.07.2008 № 0000461610/0 та від 10.07.2008 № 0000451610/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4409892,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2204946,00 грн., а всього 6614838,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Одесі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.07.2008 № 267/16-10/05471158/9. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст.5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст.11, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): 1) занижено валових доход на загальну суму 3911588,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2006 року, 1 - 4-й квартали 2007 року, в тому числі: а) на 3828427,00 грн. як суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Теплостанція», яке визнано банкрутом 31.05.2005; б) на 83161,00 грн. як заниження приросту балансової вартості запасів на складі; 2) завищено валові витрати на загальну суму 16703942,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2006 року, 1-4-й квартали 2007 року, в тому числі: а) на 11020000,00 грн. внаслідок включення до валових витрат в декларації за 2007 року безнадійної заборгованості за поставлену теплову енергію на адресу Комунального підприємства (КП) «Одеські теплові мережі», стягнутої згідно з рішенням Арбітражного суду Одеської області від 29.05.2001; б) на 3828427,00 грн. внаслідок не відкоригування (не зменшення) суми валових витрат на суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Теплостанція»; в) на 1274959,00 грн. внаслідок включення до валових витрат суми витрат на придбання матеріалів та запчастин, які списані на ремонт основних засобів та не підтверджені первинними документами (актами списання матеріалів, актами виконання підрядних робіт тощо); г) на 36800,00 грн. внаслідок включення до валових витрат за 4-й квартал 2006 року, 1-2-й квартали 2007 року витрат в цій сумі на підставі актів виконаних робіт ремонтно-будівельного підрозділу за попередні періоди (травень 2005 року - квітень 2006 року); д) на 538198,00 грн. як загальної суми витрат на оплату праці працівників, які виконували ремонтні роботи щодо об'єктів основних фондів, тоді як ці витрати підлягають включенню до балансової вартості основних фондів та амортизації в податковому обліку; е) на 5557,00 грн. - витрати на проживання працівників підприємства в готелі, які не підтверджені належним чином оформленими документами; 3) завищено суму амортизаційних відрахувань у податковому обліку за 4-й квартал 2007 року на 57131,00 грн. на балансову вартість основних фондів, яка внаслідок переоцінки збільшились з 0,00 грн. до 600336,00 грн. Ці порушення у веденні податкового обліку призвели, за висновком СДПІ, до безпідставного зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2944376,00 грн. за 2006 та 2007 роки; заниження податку на прибуток на 4432072,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2006 року, 1, 4-й квартали 2007 року.

Крім того, згідно з актом перевірки позивач порушив норми підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), завищивши податковий кредит на: 1) 256198,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, квітень, червень, жовтень, грудень 2007 року за операціями зі списання матеріалів на ремонт основних фондів; 2) 7360,00 грн. у податковому обліку за листопад 2006 року, січень, березень, травень, червень 2007 року за операціями списання матеріалів згідно з актами виконаних робіт ремонтно-будівельним підрозділом; 3) 157767,00 грн. у податковому обліку за листопад, грудень 2007 року за податковими накладними, виписаними в інших податкових звітних періодах, - у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 187065,00 грн. за жовтень 2006 року - червень, жовтень 2007 року, а також завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 234260,00 грн. за листопад, грудень 2007 року.

За наслідками перевірки СДПІ відносно ПАТ «Одеська ТЕЦ» прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2008: № 0000461610/0 - про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 631988,00 грн., у тому числі: 421325,00 грн. - за основним платежем та 210663,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000451610/0 - про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 6648108,00 грн., у тому числі: 4432072,00 грн. - за основним платежем та 2216036,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що під час перевірки в бухгалтерському обліку ПАТ «Одеська ТЕЦ» виявлено кредиторську заборгованість у сумі 3828427,00 грн. перед ТОВ «Теплостанція», яка обліковується з 01.01.2002. Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2003 у справі № 17-2-18/01-5010, порушеній у справі про визнання банкрутом ВАТ «Одеська теплоцентраль» (правонаступником якого є ПАТ «Одеська ТЕЦ»), заборгованість у цій сумі включена до реєстру конкурсних кредиторів, що затверджений цією ухвалою. Висновок податкового органу про заниження позивачем валових доходів за 4-й квартал 2006 року, 1 - 4-й квартали 2007 року та завищення валових витрат на цю суму кредиторської заборгованості обґрунтований тим, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2005 у справі № 2/93-05-3459 ТОВ «Теплостанція» визнано банкрутом, у зв'язку з чим ця заборгованість є безнадійною, зобов'язання позивача щодо її сплати припинено.

За визначенням пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 цього пункту передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

В підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначені ознаки безповоротної фінансової допомоги як:

суми безнадійної заборгованості, відшкодованої кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основної суми кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора.

Згідно з пунктом 1.25 цієї ж статті безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Заборгованість ВАТ «Одеська ТЕЦ» перед ТОВ «Теплостанція» не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, встановлені цим пунктом, в тому числі і за ознакою спливу строку позовної давності, оскільки ця заборгованість визнана судом кредиторською заборгованістю позивача у судовій процедурі про визнання його банкрутом, тоді як за зазначеною ознакою заборгованість стає безнадійною в разі коли кредитор не звернувся в суд з позовом про стягнення боргу.

Дійсно, підставою для збільшення валових доходів ВАТ «Одеська ТЕЦ» на 3828427,00 грн., як вказує СДПІ, було б припинення зобов'язання позивача перед ТОВ «Теплостанція». У такому випадку активи позивача збільшилися б внаслідок зменшення зобов'язань на цю суму, що згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290,

є доходом.

Статтею 609 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з частиною першою ст.104 цього Кодексу юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина друга цієї статті).

До справи приєднаний витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яким підтверджено, що станом на 10.06.2008 ТОВ «Теплостанція» (ідентифікаційний код 31833884) значиться в цьому реєстрі (а.с. 49, т.1). З врахуванням цієї обставини суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що у СДПІ не було правових підстав для збільшення валових доходів позивача за 2007 рік на 3828427,00 грн. безвідносно до підстав, яким цей висновок обґрунтований. Одна лише обставина визнання ТОВ «Теплостанція» банкрутом не є підставою для юридичної оцінки заборгованості позивача як безнадійної. Згідно з пунктом 1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визнання юридичної особи банкрутом є підставою для визнання її заборгованості безнадійною, що узгоджується з положеннями частини 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Правильним є і висновок суду про неправомірне зменшення СДПІ в податковому обліку позивача за 4-й квартал 2006 року суми валових витрат на 3828427,00 грн. як з вище вказаної підстави, так і з огляду на те, що Закон № 334/94-ВР не містить застережень щодо обов'язку платника податку провести коригування даних податкового обліку у бік зменшення валових витрат у разі припинення зобов'язання перед кредитором - юридичною особою, яка ліквідована.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом із тим, як свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10.06.2008 (а.с. 49, т.1) ТОВ «Теплостанція» значиться у вказаному реєстрі, тобто не було припинено.

Відповідно до частини 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У судовому процесі встановлено, що позивачем були сформовані валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах за наслідками операцій зі списання матеріалів та запчастин на ремонтні роботи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки актів на списання матеріалів та запасних частин, складених з вказівкою конкретного об'єкту, виду виконаних ремонтних робіт, переліку використаних матеріалів, дефектних відомостей, які повністю відтворюють всю інформацію, що передбачена формою № 03-2, зробили обґрунтований висновок про правомірне збільшення позивачем суми валових витрат на 1274959,00 грн. та суми податкового кредиту на 256198,00 грн. за операціями з придбання матеріалів і запчастин. Оцінка зазначених письмових доказів зроблена судом з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Відповідають правильному застосуванню вищенаведених правових норм також і висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірного збільшення позивачем суми валових витрат на 36800,00 грн. та суми податкового кредиту на 7360,00 грн. згідно з актами виконаних робіт ремонтно-будівельним підрозділом та податковими накладними, виписаними в інших податкових періодах, ніж відображення їх у податковому обліку.

Відповідно до пункту 5.11 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцентбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відповідає правильному застосуванню норм підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст.5, ст. 8 Закону № 334/94-ВР висновок суду, що витрати на оплату праці працівників, які виконували ремонтні роботи щодо об'єктів основних фондів, позивач правомірно включив до суми валових витрат.

Відповідно підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст.5 Закону № 334/94-ВР з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

У той же час норма підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 цього Закону передбачає амортизацію витрат на оплату праці працівників, які були зайняті на роботах при самостійному виготовленні основних фондів, а не їх ремонті.

Правильним є також висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність СДПІ завищення в податковому обліку позивача амортизаційних відрахувань на 57131,00 грн., оскільки висновок податкового органу в акті перевірки стосовно цього порушення зроблений без дотримання норм Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

Відповідно до підпункту 2.3.2 цього Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Висновок в акті перевірки про завищення амортизаційних відрахувань за 4-й квартал 2007 року на 57131,00 грн. обґрунтовано посиланням на зведені дані по деклараціях за 2006 рік, 1-й квартал, півріччя, 9 місяців 2007 року, 2007 рік, наказ про проведення переоцінки від 28.09.2007 № 290 та дані щодо переоцінки залишкової вартості основних засобів суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 При цьому, в акті не зазначено, чи була збільшена в бухгалтерському обліку балансова вартість основних фондів та якої групи на 600336,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на прибуток за 2007 рік в рядку 05.3 «врегулювання сумнівної) безнадійної заборгованості» збільшив суму валових витрат на 11020000,00 грн., а в декларації за 1-й квартал 2008 року в тому ж рядку на 9500000,00 грн. як на суму безнадійної дебіторської заборгованості за поставлену теплову енергію КП «Одеські теплові мережі».

Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 29.05.2001 у справі № 17-1-5/01-2411 задоволені вимоги ДП «Одеська ТЕЦ» (правонаступником якого є ПАТ «Одеська ТЕЦ») про стягнення з КП «Одеські теплові мережі» боргу за поставлену теплову енергію в сумі 56427011,64 грн. 22.06.2001 було відкрито виконавче провадження. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 06.08.2001 та 18.02.2002 КП «Одеським Тепловим мережам» було надано відстрочення виконання рішення до 06.10.2001 та до 15.05.2002 відповідно. У подальшому правонаступником КП «Одеські теплові мережі» - КП «Одесатеплоенерго» заборгованість була сплачена в сумі 9604719,00 грн., що відповідає розміру зобов'язань КП «Одеські теплові мережі», щодо яких КП «Одесатеплоенерго» визнано правонаступником останнього відповідно до передавального балансу, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.01.2004 № 43. КП «Одеські теплові мережі» припинено 28.04.2005 (внесено запис до ЄДРПОУ про скасування реєстрації) (пункт 3.1.2.1 акту перевірки від 02.07.2008 № 267/16-10/05471158/9).

Відповідно до підпункту 5.2.8 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 18.11.97 р. № 639/97-ВР) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. № 1957-IV із вказаного підпункту були виключені слова «а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності». Тобто сфера правового регулювання була звужена - з неї виключені випадки включення до складу валових витрат суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності, а сфера дії поширюється виключно на суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Статтею 15 цього Закону встановлений граничний строк у 1095 днів.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок, що позивач мав право збільшити суму валових витрат у податковому обліку за 2007 рік на суму безнадійної заборгованості КП «Одеські Теплові мережі», оскільки таке відображення було здійснено у межах граничного строку, встановленого статтею 15 Закону № 2181-ІІІ, починаючи з дати припинення КП «Одеські теплові мережі», коли заборгованість набула статусу безнадійною за ознакою абзацу шостого пункту 1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Доводи СДПІ про порушення судом при цьому норм підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст. 12 цього Закону є помилковими, оскільки цією нормою встановлені правила врегулювання сумнівної заборгованості, тоді як дебіторська заборгованість КП «Одеські теплові мережі» є безнадійною, здійснені заходи щодо погашення якої не привели до позитивних наслідків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев