Ухвала

від 04.06.2015 по справі 826/14829/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/800/8548/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КД ГРУП» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КД ГРУП» (далі ТОВ «КД ГРУП», позивач) пред'явив позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0003482204 від 29 серпня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12лютого 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги обґрунтовує порушенням судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «КД ГРУП» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЕНГРОС» за березень 2014 року складено акт від 12.08.2014 року № 1982/26-53-22-04-21/37202929, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі ПДВ) за березень 2014 року на суму 158143,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.04.2014 року № 00034/459, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 197 679,00 грн., з них 158 143,00 грн. - основний платіж, 39 536,00 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, встановлено добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору про надання послуг по користуванню, чищенню та заміні брудопоглинаючого покриття № АК-1 від 01 лютого 2014 року, договорів про надання послуг по прибиранню приміщень № АГ-1 та № АГ-2 від 01 лютого 2014 року, № Р-2 від 28 лютого 2014 року, укладених між ТОВ «КД ГРУП» та ТОВ «АЛЕНГРОС», підтверджується матеріалами справи.

Передбачені договорами послуги були надані, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунками - фактурами та додатками до них.

На обґрунтування економіко-правового статусу позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом періоду, що перевірявся господарської діяльності позивачем надано статут та штатний розпис, затверджений наказом директора ТОВ «КД ГРУП» № 6 від 03 лютого 2014 року.

Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується поданими позивачем та дослідженими судами, укладеними між позивачем та ТОВ «Торгова Компанія «Ельдорадо» (ТОВ «Дієса» після перейменування) договором про надання послуг по користуванню, чищенню та заміні брудопоглинаючого покриття № КЕ1 від 01 грудня 2010 року, договором про надання послуг по прибиранню приміщень № КЕ/017 від 01 лютого 2011 року з відповідними додатками та з ТОВ «Технополіс-1» договором про надання послуг по прибиранню приміщень № Т1-7 від 23 серпня 2013 року, договором про надання послуг по користуванню, чищенню та заміні брудопоглинаючого покриття № Т2-7 від 11 вересня 2013 року з відповідними додатками, а також складеними за результатами їх виконання актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції.

Судами встановлено, що позивач самостійно не міг забезпечити виконання всього об'єму робіт за вказаними договорами з ТОВ «Дієса» та ТОВ «Технополіс-1», у зв'язку з чим частину роботи з прибирання окремих об'єктів було передано субпідряднику - ТОВ «АЛЕНГРОС».

Вказаний контрагент, ТОВ «АЛЕНГРОС», та позивач під час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та платники ПДВ.

Посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 365/17-16-22-01/38930834 від 03.06.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЛЕНГРОС» підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 365/17-16-22-01/38930834 від 03.06.2014 року підлягають відхиленню і тому, що, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі № 825/2695/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, визнано протиправними дії зазначеної податкової інспекції щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АЛЕНГРОС» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року та складення акта.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання договорів із спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 826/14829/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст 235-244-2 КАС України.

Судді І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко