Вирок

від 10.05.2011 по справі 1-127/2011

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-127/2011

ВИРОК

Іменем України

10 травня 2011 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

в складі : головуючої судді Кунцік О .С..

при секретарі Янушевич І.О.

з участю прокурора Дицького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самборі справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого приватним підприємцем, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

за ч.1 ст.172 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , будучи приватним підприємцем та здійснюючи підприємницьку діяльність із пасажирських перевезень, в порушення вимог ст.ст. 43, 45, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 5-1, 21, 22, 24, 24-1, 29, 50, 94, 95 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1, 5, 12, 15, 30 Закону України "Про оплату праці" на протязі двох років з лютого 2009 року по даний час використовував найману працю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без укладення трудових угод та реєстрації їх в Самбірському міськрайонному центрі зайнятості та без поширення на них гарантій, передбачених законодавством про працю.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи та виконували певний об'єм робіт, однак на них не розповсюджувалися гарантії щодо належних, безпечних та здорових умов праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на захист від незаконного звільнення, на своєчасне одержання винагороди за працю, на відпочинок, гарантії максимальної тривалості робочого часу, мінімальної тривалості відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідних та святкових днів і ін. Заробітна плата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплачувалась в «конверті», чим порушувались гарантії та норми оплати праці, передбачені ст.12 Закону України «Про оплату праці». В порушення вимог ст.253 КЗпП України, щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не здійснювалось соціальне страхування, не здійснювались відрахування у відповідні фонди соціального страхування, внаслідок чого вони були позбавлені права на соціальну допомогу у разі тимчасової непрацездатності, безробіття, нещасних випадків на виробництві та профзахворювань.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і по суті пред'явленого обвинувачення показав, що приблизно з 2000 року він зареєстрований як фізична особа - підприємець у виконавчому комітеті Самбірської міської ради та займається пасажирськими перевезеннями.

На протязі останнього року ним було укладено угоди із ВАТ «Самбірське АТП- 14608»про співпрацю згідно яких, ним використовуються маршрути, які надані ВАТ «Самбірське АТП -14608», зокрема маршрути Самбір-Меденичі, Дрогобич-Соснівка. Для вказаних перевезень ОСОБА_1 використовує власні транспортні засоби - автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, мікроавтобус «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. На кожному з даних автобусів працюють два водії, зокрема на автобусі «Богдан»позмінно в якості водіїв працює він особисто та брат його дружини ОСОБА_2. На мікроавтобусі «Мерседес»як водії працюють ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Із ОСОБА_4 в ОСОБА_1 укладена трудова угода, яка зареєстрована в Самбірському міськрайонному центрі зайнятості 16.04.2010 року. Трудових угод у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 він не укладав, оскільки у випадку укладення трудових угод за них слід сплачувати податки та внески у фонди соціального страхування. Вказані особи працюють у нього більше року без будь-якого оформлення. Вказаним особам ОСОБА_1 виплачувалась заробітна плата в сумі близько 1000 гривень. В даний час він офіційно влаштував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу.

Крім визнання своєї винуватості у скоєнні злочину ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні даного злочину доведена показами потерпілих, матеріалами справи.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 1986 року він працює в КМС-274 ДГТО «Львівська залізниця». На основній роботі графік його роботи складає тиждень на тиждень, тобто він один тиждень працює, а один відпочиває.

Чоловік його рідної сестри - Любомири, ОСОБА_1 являється приватним підприємцем та займається пасажирськими перевезеннями. Він має у власності два автобуси: автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, мікроавтобус «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 на своїй основній роботі має такий графік роботи, зокрема після робочого тижня, має тиждень відпочину, ОСОБА_1 запропонував йому позмінно їздити з ним на автобусі «Богдан»на маршруті Самбір-Меденичі. Таким чином, на прохання свого швагра ОСОБА_1 він на протязі року приблизно з квітня 2010 року їздив у якості водія на даному автобусі у вільний від основної роботи час.

За вказаний період з квітня 2010 року по даний час ОСОБА_1 виплачував йому заробітну плату в розмірі 70-80 гривень в день. Зарплата йому виплачувалась в ті дні, коли він здійснював перевезення після закінчення зміни. При цьому, за отримання заробітної плати він ніде не розписувався. В період його роботи на нього не поширювалися будь-які гарантії передбачені законодавством про працю, тобто у випадку коли він хворів і не виходив на роботу, йому ніхто не виплачував лікарняні. Також, в даний період йому не надавались відпустки, не виплачувались відпускні, не платились будь-які премії, як заохочення, не застосовувались будь-які інші гарантії.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_3 показав, що приблизно в червні 2009 року через знайомих він зв'язався з приватним підприємцем ОСОБА_1, який займається пасажирськими перевезеннями з приводу працевлаштування водієм. Приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв його на роботу водієм на мікроавтобус «Мерседес»державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на маршрут Дрогобич-Соснівка. Таким чином з червня 2009 року по даний час він працює на даному мікроавтобусі водієм позмінно з напарником ОСОБА_4. Графік його роботи був наступним: він працював два дні після чого два дні відпочивав. Робочий день починався у 06 годині 30 хвилин до 18 години вечора з ночівлею в с. Соснівка. При прийнятті на роботу ОСОБА_1 його офіційно не працевлаштовував, він не укладав із ним трудової угоди, тобто працював в нього не офіційно.

За вказаний період з червня 2009 року по даний час ОСОБА_1 виплачував йому заробітну плату в розмірі від 800 до 1200 гривень в місяць в залежності від того яка була виручка. Якщо получалось заробити більше, ОСОБА_1 виплачував більшу зарплату, якщо менше - виплачував менше. Зарплата йому виплачувалась в ті дні, коли він здійснював перевезення після закінчення зміни. При цьому, за отримання заробітної плати він ніде не розписувався. В період його роботи, на нього не поширювалися будь-які гарантії передбачені законодавством про працю, тобто у випадку коли він хворів і не виходив на роботу, йому ніхто не виплачував лікарняні. Також, в даний період йому не надавались відпустки, не виплачувались відпускні, не платились будь-які премії, як заохочення, не застосовувались будь-які інші гарантії.

Із оглянутої у судовому засіданні інформації ДПІ у Самбірському районі від 23.03.2011 року, вбачається, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3), знаходиться на обліку як суб'єкт підприємницької діяльності в ДПІ у Самбірському районі з 03.08.2000 року. Приватний підприємець ОСОБА_5 використовував найману працю ОСОБА_4 згідно поданої заяви 19.04.2009 року. Фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зареєстровані як СПД, (а.с.8-11).

Згідно інформації Самбірського міськрайонного центру зайнятості від 23.03.2011 року, відомо, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований у Самбірському міськрайонному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду з 16.04.2010 року, тобто з моменту реєстрації трудового договору з першим найманим працівником - ОСОБА_4. Трудові договори з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зареєстровані, (а.с.13).

Із світлокопій шляхових листів за грудень 2010 року - лютий 2011 років по ВАТ «Самбірське АТП-14608», вбачається, що автобусів Богдан державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно яких як водії в них вписані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, (а.с.18-41).

Згідно інформації ВАТ «Самбірське АТП-14608»з матеріалами від 28.03.2011 року, відомо, що з приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про співпрацю 02.01.2009 року, який чинний по даний час. Водії які виконували перевезення на його транспортних засобах: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, (а.с.81- 85).

Із акту перевірки №13-06-062/0587 Територіальної державної інспекції праці у Львівській області, вбачається, що в ході перевірки виявлено наступні порушення: в ході перевірки підприємця ОСОБА_1 виявлено порушення вимог ст.43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці»; порушення вимог ч.1 ст.24 КЗпП України та ст.24-1 КЗпП України, наказу Міністерства праці та соціальної політики від 08.06.2001 №260, які полягають в тому, що приватним підприємцем ОСОБА_1 не було приведено у відповідність з вимогами діючого законодавства неформальні трудові відносини із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, були відсутні трудові договори між працівниками та підприємцем; порушення вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці»- в ході перевірки підприємцем не представлено документів про облік фактично виконуваної працівником роботи, а також не представлено документів, які б свідчили про нарахування та виплату заробітної плати вищевказаним працівникам за фактично виконану роботу; порушення ст.253 КЗпП України - під час проведення перевірки підприємцем не представлено документів про сплату відрахувань із заробітної плати працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідні фонди, (а.с.98-99).

Оцінюючи всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає доведеною винуватісь підсудного ОСОБА_1 у грубому порушенні законодавства про працю, а тому кваліфікація його дій за ч.1 ст.172 КК України вірною.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття кримінальної справи на підставі ст.45 КК України, так як вину визнає повністю, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, а також усунув шкоду заподіяну потерпілим -влаштував їх на роботу та відшкодував матеріальні збитки.

У відповідності до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона помирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1, вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному, виключно позитивно характеризується по місцю проживання, помирився з потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відшкодував їм завдану злочином шкоду, а також клопотання підсудного про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям та закриття справи, думку прокурора, який не заперечив проти даного клопотання, суд вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.

Цивільний позов не заявлено

Судових витрат по справі немає.

Керуючись ст. ст. 7-2, 282 КПК України, ст. 48 КК України

П О С Т А Н О В И В :

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.172 КК України.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України провадженням закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 підписку про невиїзд з постійного місця проживання скасувати.

На постанову протягом семи діб з часу проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд.

Суддя