Рішення

від 08.06.2015 по справі 914/1460/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 р. Справа№ 914/1460/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємство «Фармопіка», м. Червоноград, Львівська область

про стягнення 72 812 грн. 95 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Церанюк І.С., представник (довіреність №30 від 14.05.2015р.);

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТОБАНК», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємство «Фармопіка», м. Червоноград, Львівська область про стягнення 72 812 грн. 95коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.05.2015 р. призначив розгляд справи на 25.05.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання овердрафту із лімітом заборгованості в розмірі 70 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 56 619 грн. 25 коп. по кредиту, 4340грн. 80 коп. по сплаті процентів. За порушення строків повернення кредиту, сплати процентів відповідачу нараховано 6 971 грн. 15 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 308 грн. 36 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 145 грн. 26 коп. штрафу, 428 грн. 13 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення суми кредиту. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 72 812 грн. 95 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 08.05.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

23 січня 2014 р. між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» (кредитодавець, банк) та Приватного підприємство «Фармопіка» (позичальник) було укладено договір про надання овердрафту №3/14OVERMB.

За цим договором кредитодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що ліміт за овердрафтом становить максимально припустиму суму, яка складає 70 000 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в межах ліміту, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача.

За користування овердрафтом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, яка встановлюється у розмірі - 25% річних (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору кінцева дата повернення овердрафту: не пізніше 22 січня 2015 р. включно.

Згідно п. 2.6. договору, проценти сплачуються за фактичний строк користування овердрафтом щомісячно з першого по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту (п. 2.7. договору).

7 лютого 2014 р. сторонами було укладено договір про внесення змін до договору про надання овердрафту, яким узгоджено, що проценти за користування кредитними коштами за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. (включно) сплачуються не пізніше 10.02.2014 р. (включно).

У зв'язку із простроченням повернення суми кредиту та сплати процентів, позивач 13.03.2015 р. надіслав відповідачу лист-вимогу за вих. №502 від 13.03.2015 р. про оплату заборгованості, яка залишена останнім без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами виконав частково, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 56 619 грн. 25 коп. по кредиту, 4 340 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті процентів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.1. договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

Згідно п. 4.3. договору, за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 6 971 грн. 15 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 308 грн. 36 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 145 грн. 26 коп. штрафу, 428 грн. 13 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 56619грн. 25 коп. заборгованості по кредиту, 4 340 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті процентів, 6 971 грн. 15 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 308грн. 36 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 145 грн. 26 коп. штрафу, 428 грн. 13 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 р. №105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 р. №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ЗЛАТОБАНК», згідно з яким з 13.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувати обов'язки тимчасової адміністрації у ПАТ «ЗЛАТОБАНК».

Пунктом 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фармопіка», м. Червоноград, вул. Набережна, буд. 23, кв. 27, Львівська область (ідентифікаційний код 36518430) на користь Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК», м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52 (ідентифікаційний код 35894495) 56619грн. 25 коп. заборгованості по кредиту, 4 340 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті процентів, 6 971 грн. 15 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 308грн. 36 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 145 грн. 26 коп. штрафу, 428 грн. 13 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення суми кредиту.

3. Стягнути з Приватного підприємство «Фармопіка», м. Червоноград, вул. Набережна, буд. 23, кв. 27, Львівська область (ідентифікаційний код 36518430) в користь державного бюджету 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 08.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.06.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.