Ухвала

від 10.06.2015 по справі 172/110/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5041/15 Справа № 172/110/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Порох К. Г. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

10 червня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив»,

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив» про визнання строку дії договору оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у січні 2015 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Зоря Нив» про визнання строку дії договору оренди землі /а.с.2/.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано строк дії договору оренди землі від 01 січня 2007 року укладеним між сторонами з 01 січня 2007 року по 01 січня 2014року, вказаний спірний вважати припиненим з 02 січня 2014року та зобов"язано ТОВ «Зоря нив» повернути позивачу земельну ділянку площею 6,668га, яка їй належить згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 19 лютого 2001року, виданого Добровільською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області, розташованої на території Добровільської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий НОМЕР_2. також вирішено питання щодо судових витрат /а.с.35-38/.

В апеляційній скарзі ТОВ «Зоря Нив» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.42-46/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Положеннями ч.2 ст.308 ЦПК України встановлено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Нормами ст. 19 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно вимог ст.ст. 31, 34 «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Положеннями ч.1 ст.253 ЦК України та ч.1 ст.69 ЦПК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст.792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з вимогами ст.ст. 205-210, 640 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між двома сторонами в потрібній формі досягнуто згоди по усім істотним умовам. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Судом встановлено, що 01 січня 2007 року між сторонами було укладено Договір оренди землі, на земельну ділянку площею 6,668га, що розташована на території Добровільської ради Васильківського району Дніпропетровської області /а.с.5-6/.

Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі рішення 10 сесії ХХІІІІ скликання Добровільської сільської ради №52 від 25 квітня 2000року, яким останній було передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,668 гектарів. Ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №1445, що також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 19 лютого 2001року /а.с.4/.

Відповідно до п.2.1 спірного договору, яким встановлено строк його дії - договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку договору повідомити орендодавця про наміри продовження його.

Також сторонами узгоджено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється в строки не пізніше семи днів після державної реєстрації цього договору за актом її прийому-передачі, зазначено відображено у п.6.1 договору.

Пунктом 11.3 передбачено, що зміна умов договору і припинення його дії , дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, які істотно перешкоджають її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Також п.13.1 встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З акту прийому-передачі земельної ділянки від 01 січня 2007 року, який складений в присутності ОСОБА_2 (орендодавця) та Бокуна І.С.- директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив», Васильківського району, Дніпропетровської області, начальника Васильківського районного відділу земельних ресурсів Гвоздя О.І., сільського голови М.Г.Дейнега, вбачається, що ОСОБА_2. передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив», Васильківського району, Дніпропетровської області, в оренду земельну ділянку в розмірі 6,668га /а.с.7/.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки засвідчено головою Добровільської Сільської ради 21 серпня 2007 року та спірний договір зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії ДП «ЦДЗК», по що у держаному реєстрі вчинено запис від 16 жовтня 2008 року за № 040811802399, що підтверджується відповідними відмітками у договорі оренди від 01 січня 2007 року.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не врахував вимог ст. 640 ЦК України та дійшов помилкового висновку про припинення дії договору оренди землі після закінчення семирічного строку, який розпочався з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації. Оскільки в п.13.1 договору оренди сторони погодили, що останній набирає чинності після його підписання та державної реєстрації. Дійсно моментом укладення даного договору було його підписання сторонами, проте цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору, в тому числі і обов'язок щодо передачі об'єкта оренди, виникли після його державної реєстрації, а саме 16 жовтня 2008 року, тому орендар має право з цього моменту використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням протягом семи років, тобто до 17 жовтня 2015 року. Однак з наведеними твердженнями колегія суддів не може погодитись, з наступних підстав.

Відповідно до статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Згідно п.13.1 спірного договору оренди землі договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ТОВ «Зоря Нив» дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 1 січня 2007 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Врахувавши викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, припинив свою дію після закінчення семирічного строку, який розпочинається з моменту його укладення, а не з моменту його державної реєстрації, оскільки державна реєстрація вказує на чинність договору (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент його укладення, та дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених вимог у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги.

Тобто, доводи апеляційної скарги про те, що суд при ухваленні рішення не врахував вимог ст.ст. 17, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» та ст. 638 ЦК України та дійшов помилкового висновку про припинення дії договору оренди землі після закінчення п'ятирічного строку, який розпочався з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації, не ґрунтуються на законі. Так, відповідно до зазначених положень договору оренди та Закону України «Про оренду землі» в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати момент укладення договору.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року № 6-162цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Щодо посилань апелянта на пролонгацію спірного договору оренди відповідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів також не може прийняти до уваги. Оскільки зазначена стаття об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Тобто, як у першому так і другому вказаному випадку пролонгації договору оренди необхідна додаткова угода між сторонами про поновлення договору оренди, однак в матеріалах справи відсутня зазначена угода та відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження її укладання.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив», - відхилити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.