Постанова

від 02.06.2015 по справі 804/4424/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. справа № 804/4424/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

за участю сторін:

представника позивача Ремез К.І.

представника відповідача Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕРА" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 року № 0006142203, -

ВСТАНОВИВ :

26 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕРА" (далі - ТОВ "УКРЦЕРА", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить суд: скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 року № 0006142203, винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, з вимогою сплатити податок на додану вартість у сумі 94438,00 грн. за основним платежем, та 23609,50 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "УКРЦЕРА" з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "АП Компані" за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3560/2203/37731173 від 03.10.2014 року, висновки якого щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ "УКРЦЕРА", встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "УКРЦЕРА" операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ "АП Компані" за період липень 2014 року та порушення норм податкового законодавства, в результаті чого податковий орган прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 року № 0006142203, прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню (том 1, а.с. 4-8).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1, а.с. 2).

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2015 року позов підтримав, та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 року № 0006142203.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у запереченнях, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідачем було подано письмові заперечення, в яких він зазначає, що перевіркою позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "АП Компані" за період липень 2014 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 94438,00 грн. за рахунок включення до складу податкового періоду операцій з ТОВ "АП Компані", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем не були надані відповіді на підтвердження отримання від ТОВ "АП Компані" обумовлених договором послуг, не надано звітів про виконання робіт, не надано підтверджуючих документів щодо використання цих послуг або документів, що могли б свідчити про результат використання у господарській діяльності послуг, метою яких повинно бути отримання доходу від використання цих послуг, отже висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 року № 0006142203 є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕРА" зареєстровано 06.06.2011 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та з 07.06.2011 року перебуває на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що у період з 01.10.2014 року по 02.10.2014 року на підставі наказу № 1010 від 30.09.2014 року, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "УКРЦЕРА" з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "АП Компані" за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3560/2203/37731173 від 03.10.2014 року (том 1, а.с. 10-22).

Перевіркою встановлено:

1. не реальність здійснення господарських відносин ТОВ "УКРЦЕРА", а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "УКРЦЕРА" операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ "АП Компані" за період липень 2014 рок;

2. порушення п.198.2 , п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 94438 грн. у липні 2014 року.

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками ТОВ "УКРЦЕРА" було подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська заперечення (зауваження) на акт, за розглядом яких останнім 20.10.2014 року було надано відповідь листом № 33284/10/04-64-22-03-11, згідно якої висновки акту № 3560/2203/37731173 від 03.10.2014 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що не суперечать вимогам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки № 3560/2203/37731173 від 03.10.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006142203, яким ТОВ "УКРЦЕРА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118047,50 грн., у тому числі: 94438 грн. - за основним платежем та 23609,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 2, а.с. 23).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу, за розглядом якої останнім прийнято рішення від 29.12.2014 року № 1496/10/04-36-10-08-09, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0006142203, а скаргу - без задоволення.

Також, вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Державної фіскальної служби України, якою 10.03.2015 року прийнято рішення про результати розгляду скарги № 4841/6/99-99-10-01-01-25, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0006142203, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до матеріалів справи, предметом перевірки ТОВ "УКРЦЕРА" були взаємовідносини із "АП Компані".

Судом встановлено, що 01.07.2014 року між ТОВ "УКРЦЕРА" (замовник) та ТОВ "АП Компані" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 17 (том 1, а.с. 57-58). За умовами укладеного договору виконавець надає замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів замовника в порядку та згідно умов договору відносно асортименту товару. За даним договором виконавець надає замовнику, зокрема (але не обмежуючись виключно цим), наступні рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів замовника:

- моніторинг споживчого попиту на товари замовника, які він реалізує на ринку України, щотижневе надання рекомендацій з управління запасами товарів, які постачаються замовником, визначення їх об'ємів у відповідності з попитом споживачів;

- моніторинг та аналіз товарообороту замовника, надання рекомендацій з його росту;

- рекомендації з покращення асортименту та пакування товарів, що постачаються замовником;

- інформація про замовника, а також товарах, постачання яких є його господарською діяльністю, на біл-бордах, в торгівельних залах та інших приміщеннях відкритого доступу виконавця;

- інформація про замовника, а також про товари, постачання яких є його господарською діяльністю, на обладнанні виконавця;

- послуги мерчандайзингу;

- послуги з надання рекомендацій з формування асортименту переліку товарів для продажу;

- надання місця та можливості для демонстрації робітникам замовника чи його контрагентам за укладення з ними цивільно-правовими договорами асортименту товару замовника;

- послуги з надання рекламних акцій відносно товарів замовника, тренінги з персоналу виконавця з питань, пов'язаних з пов'язаних з предметом даного договору;

На підставі укладеного договору ТОВ "АП Компані" виписано на адресу позивача рахунки-фактури № СФ-701003, СФ-717002, СФ-707001, СФ-709002, СФ-711003, СФ-715001, СФ-703002, СФ-721001, СФ-723002, СФ-724001, СФ-725002, СФ-728002, СФ-729001, СФ-730002, СФ-731002 на "маркетингові послуги" та податкові накладні.

Також сторонами складено та підписано Акти приймання-передачі виконаних послуг (надання послуг) щодо надання ТОВ "АП Компані" комплексу робіт: послуги зі стимулювання ринку збуту; моніторинг споживчого попиту; надання рекомендацій з управління запасами; моніторинг та аналіз товарообороту замовника; рекомендації з покращення товарозбуту; послуги мерчандайзингу; послуги з проведення рекламних акцій товарів замовника; послуги з надання рекомендацій з формування асортименту товарів, які постачає замовник.

Слід зауважити, що позивачем ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи не було надано документальне підтвердження щодо виду та обсягу отриманих від ТОВ "АП Компані" рекламних, інформаційних та маркетингових послуги, а також послуг зі стимулювання збуту товарів замовника, не надано підтвердження формування ціни на послуги, тим більше зважаючи на ту обставину, що відповідно до пункту 4.1 укладеного договору при визначенні ціни Договору, вартості послуг сторони виходять з того, що цінність послуги, надання яких обумовлено договором, для замовника складає досягнений результат, що позитивно впливає на його господарську діяльність, не надано відповідних звітів про виконання обумовлених договором послуг із зазначенням обсягів послуг, виконавця та виду. Також не було надано підтверджуючих документів щодо використання ТОВ "УКРЦЕРА" у власній господарській діяльності з кінцевою метою - отримання прибутку, економічну обґрунтованість понесених витрат у вигляду вказаних послуг, що повинно вказувати на те, що обумовлені договором послуги мають позитивний вплив на результати ведення господарської діяльності ТОВ "УКРЦЕРА", сприяють зростанню прибутку ТОВ "УКРЦЕРА".

Окремо слід відзначити, що згідно Акту звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "УКРЦЕРА" та ТОВ "АП Компані" станом на 01.10.2014 року позивачем не було сплачено послуг за укладеним договором, в той час як за твердженням представника позивача надані послуги сприяли отримання прибутку: підтримання стабільного рівня реалізації та забезпечення зростання об'ємів реалізації товарів, а також задоволення попиту споживачів, поряд з чим судом встановлено зменшенням обсягів постачання, що було встановлено з поданих до податкового органу декларацій з ПДВ (червень 2014 року - 274,79 тис.грн., липень 2014 року - 90,6 тис.грн., серпень 2014 року - 0,00 грн.), також представником позивачем не було надано належних пояснень щодо причини відсутності виконання договірних зобов'язань в частині оплати послуг.

Щодо ненадання документального підтвердження отриманих від ТОВ "АП Компані" послуг за усною вимогою суду та твердження представника позивача про те, що вказане документальне підтвердження виду та обсягу отриманих від ТОВ "АП Компані" рекламних, інформаційних та маркетингових послуги, а також послуг зі стимулювання збуту товарів замовника, є комерційною таємницею, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Аналіз законодавчого визначення комерційної таємниці дозволяє сформулювати її ознаки, що є необхідними умовами охороноздатності інформації як комерційної таємниці:

1) інформація, що становить комерційну таємницю, є таємною, тобто вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з цим видом інформації;

2) така інформація повинна мати комерційну цінність для її володільця чи для інших осіб;

3) особа, яка законно контролює інформацію, повинна вживати адекватних заходів щодо збереження її секретності.

Цивільним кодексом комерційна таємниця визначається як один із видів об'єктів інтелектуальної власності (стаття 420), на який поширюються загальні положення про охорону результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" визначено, що комерційну таємницю не можуть становити:

- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату, а також наявність вільних робочих місць;

- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також про інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

- документи про платоспроможність;

- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Слід врахувати, що згідно наданих позивачем актів приймання-передачі виконаних послуг (надання послуг) ТОВ "АП Компані" згідно умов договору надано, серед іншого, послуги мерчандайзингу; послуги з проведення рекламних акцій товарів замовника; послуги з надання рекомендацій з формування асортименту товарів, які постачає замовник, що по суті є розповсюдження інформації про товар в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку, донесення до споживача інформації про товари, поширення інформації про продукцію, створення іміджового образу товарів у свідомості покупця, що є відкритою інформацією і не може бути комерційною таємницею.

Крім того, суд зауважує, що у випадку надання документів щодо підтвердження виду та обсягу отриманих від ТОВ "АП Компані" рекламних, інформаційних та маркетингових послуги, а також послуг зі стимулювання збуту товарів замовника до контролюючого органу під час проведення перевірки, а також до суду під час розгляду справи, які не входять до кола осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, які витребовувались у ТОВ "УКРЦЕРА", вказана інформація не містить ознаки комерційної таємниці, отже позивач безпідставно ухилився від надання доказів на вимогу суду.

Також в ході судового розгляду судом досліджені: Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік; за 2013 рік; за 2012 рік; контакт № 1-С від 15.05.2011 року, укладений з Компанією "Тул Компані С.А." на придбання товару; Договір поставки № 511131998 від 25.12.2013 року та № 511121002 від 28.03.2012 року, укладені з ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на постачання продукції матеріально-технічного призначення; штатний розклад на 2014 рік, згідно якого на підприємстві позивача працює 5 осіб: директор, головний бухгалтер, бухгалтер, головний юрисконсульт та юрист, проте суд зазначає, що надані документи не можуть бути підтвердженням надання ТОВ "АП Компані" рекламних, інформаційних та маркетингових послуги, а також послуг зі стимулювання збуту товарів замовника на адресу ТОВ "УКРЦЕРА".

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (наразі та далі - у редакції Податкового кодексу України станом на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Згідно абзацу 1 підпункту 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 2.2, підпункту 2.7 пункту 2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Приймаючи рішення суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або третіми особами.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Також встановлені обставини відсутності реальності виконання договірних зобов'язань між сторонами договорів, дають підстави стверджувати, що спірні операції не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання прибутку від цих операцій.

Відповідно до доктрини "Ділова мета" правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування та не маючий під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, може бути визнаний недійсним.

Таким чином, на підставі викладеного, висновок Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про не реальність здійснення господарських відносин ТОВ "УКРЦЕРА", встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "УКРЦЕРА" операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ "АП Компані" за період липень 2014 року, порушення п.198.2 , п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 94438 грн. у липні 2014 року, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність винесеного рішення.

З урахування викладеного вище та доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Також, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що позовні вимоги в данному випадку є майновими, отже, позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 2360,95 грн., що становить 2 відсотки розміру майнових вимог, а фактично сплачено лише 236,10 грн., тому, суд вважає за необхідне стягнути решту судового збору з позивача у розмірі 2124,85 грн. (2360,95 грн. - 236,10 грн).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 02 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08 червня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕРА" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 року № 0006142203 - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕРА" (код ЄДРПОУ 37731173, індекс 49051, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Газети "Правда", будинок 62, офіс 60) решту суми судового збору у розмірі 2124,85 грн. (дві тисячі сто двадцять чотири гривні 85 копійок) на реквізити: одержувач - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 08 червня 2015 року.

Суддя С. В. Прудник