Рішення

від 15.06.2015 по справі 904/3869/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.15р. Справа № 904/3869/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд", м. Новомосковськ

про стягнення 58 600,02 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Скоробогатова Д.В., представник за довіреністю № б/н від 03.06.15р.

від відповідача: Галата О.В., представник за довіреністю № 55 від 14.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (далі-відповідач) про стягнення 58 600,02 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.15р. порушено провадження у справі № 904/3869/15, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.06.15р.

11.06.15р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.15р.

11.06.15р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 63 018,62 грн.

15.06.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.06.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 26.03.13р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 17/13 (далі - Договір поставки). Примірник Договору поставки позивача був втрачений, у зв'язку з чим позивач просив суд витребувати завірену копію Договору поставки від відповідача.

21.11.13р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору поставки, відповідно до умов якої позивач зобов'язаний провести поставку товару, а відповідач зобов'язаний оплатити та прийняти товар. Строк поставки був визначений на протязі 14 календарних днів від дати подачі відповідачем заявки на поставку товару. Датою поставки вважається дата зазначена у товарній накладній. Розрахунок за поставлений по даній Додатковій угоді товар відповідач проводить на протязі 75 календарних днів від дати поставки.

Додатковою угодою від 31.12.13р. сторони продовжили строк дії Договору поставки до 31.12.14р.

На виконання умов вищезазначеного Договору поставки та Додаткових угод до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25 147,20 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.13-16). Зауважень та претензій по якості та кількості товару від відповідача не надходило, а отже позивач свій обов'язок за Договором поставки виконав у повному обсязі.

Як зазначає позивач, відповідач свого обов'язку щодо оплати товару не виконав.

Але, 23.05.14р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості, яким сторони погодили наступний графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем:

- до 30.05.14р. - підлягає сплаті сума коштів 5 000,00 грн.,

- до 30.06.14р. - підлягає сплаті сума коштів 10 073,60 грн.,

- до 31.07.14р. - підлягає сплаті сума коштів 10 073,60 грн.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач за затвердженим графіком реструктуризації заборгованості свої обов'язки щодо оплати не виконав, у зв'язку з чим 24.03.15р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 08-1/03 від 18.03.15р. з вимогою погашення боргу, однак претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору про реструктуризацію заборгованості, позивачем на підставі п. 3.1 була нарахована пеня у розмірі 22 883,96 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 14 291,45 грн. та 3% річних у розмірі 696,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25147,20 грн., пеню у розмірі 22 883,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 291,45 грн., 3% річних у розмірі 696,01 грн., а всього 63 018,62 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеним Договорам на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, у зв'язку з відсутністю у останнього Договору про реструктуризацію заборгованості від 23.05.14р. проведення відповідних розрахунків за ним є неможливим.

Щодо нарахування пені, то відповідач вважає, що розмір пені є явно завищеним. Крім того, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. З урахуванням зазначеного, пеня складає 3 179,72 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то відповідач зазначає про те, що прострочення сплати 5000 грн. у травні 2014 року становило 1 день, і відповідно нарахування інфляційних за цілий місяць є безпідставним.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором поставки та Договором про реструктуризацію заборгованості.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи, умови укладених між сторонами Договору поставки та Договору про реструктуризацію заборгованості, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 25147,20 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Крім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, що підтверджує підписаний та скріплений печаткою відповідача Договір про реструктуризацію заборгованості. Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що вказаний договір був визнаний судом недійсним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.1. Договору про реструктуризацію заборгованості передбачено, що у разі несвоєчасного внесення за договором відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5 відсотка від суми, що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

На підставі п. 3.1. Договору про реструктуризацію заборгованості позивачем була нарахована пеня у розмірі 22 883,96 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу або прострочення виконання зобов'язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 3179,73 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 179,73 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 14 291,45 грн. та 3% річних у розмірі 696,01 грн.

Розрахунок інфляційних втрат господарським судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні втрати складають 14 243,02 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 14 243,02 грн.

Розрахунок 3% річних господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (51200, м.Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115, код ЄДРПОУ 33905850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН" (юридична адреса: 03186, м. Київ, вул.Авіаконструктора Антонова, буд. 39, кв. 53; поштова адреса: 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, буд. 375, код ЄДРПОУ 30488558) заборгованість у розмірі 25147,20 грн. (двадцять п'ять тисяч сто сорок сім грн. 20 коп.), пеню у розмірі 3 179,73 грн. (три тисячі сто сімдесят дев'ять грн. 73 коп.), інфляційні втрати у розмірі 14 243,02 грн. (чотирнадцять тисяч двісті сорок три грн. 02 коп.), 3% річних у розмірі 696,01 грн. (шістсот дев'яносто шість грн. 01 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 254,34 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири грн. 34 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.06.15р.

Суддя Н.Е. Петренко