Рішення

від 09.06.2015 по справі 906/699/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" червня 2015 р. Справа № 906/699/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хомчук М.С. - довіреність № 114 від 05.05.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Ресурс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріт Групп" (м.Житомир)

про стягнення 54664,50 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54664,50грн. заборгованості.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 28-42, т. 2).

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву, правом на ознайомлення з матеріалами справи та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином (а.с. 26, т. 2).

Суд також враховує, що на час проведення судового засідання 09.06.2015 від відповідача не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, у яких би зазначалося про існування перешкод для вирішення спору в даному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст.59 ГПК України, є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 10.02.2014 між ТОВ "Іріт Групп" (постачальник/відповідач) та ТОВ "Сінтез-Ресурс" (покупець/позивач) укладено договір постачання нафтопродуктів №СИ 280 (далі - Договір; а.с. 23-26, т. 1), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені терміни покупцеві нафтопродукти: дизпаливо, бензин (далі - товар), а покупець прийняти і сплатити нафтопродукти.

Кількість товару, що підлягає постачанню за договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортах, підгрупах, видах, марках, типах, визначається в додатку до договору. Загальна кількість товару, що підлягає постачанню за договором, складає суму поставленого товару вказаного в додатках до договору, за весь період договірних відносин (п. 1.2. Договору).

У п. 1.3. Договору сторони погодили, що додаток до договору складається у узгоджується сторонами на кожну партію (постачання) товару окремо, у вигляді додатку, що є невід'ємною частиною договору. Партією товару за даною угодою вважається частина товару, постачання якого відображається в додатку.

Згідно п. 2.1. Договору, кожний окремо підписаний додаток не відміняє і не припиняє дію попередніх додатків ні повністю, ні в частині, якщо інше не передбачено договором.

Сторонами на виконання умов Договору підписано додатки №№ 1 від 10.02.2014, №2 від 13.02.2014, №3 від 04.03.2014, №5 від 13.03.2014, №6 від 31.03.2014, №7 від 01.04.2014, №8 від 15.04.2014, №10 від 18.04.2014, №10/а від 24.04.2014, №11 від 13.05.2014, №12 від 19.05.2014, №13 від 27.05.2014, №14 від 06.06.2014, №15 від 17.06.2014, №16 від 08.07.2014, №17 від 21.07.2014, №18 від 30.07.2014, №19 від 30.07.2014, №20 від 12.08.2014, №21 від 04.09.2014, №22 від 15.09.2014, №23 від 24.09.2014, №24 від 08.10.2014 (а.с. 27-49, т. 1), в яких сторонами обумовлено найменування продукції, що поставляється, кількість та ціна.

Відповідно п. 6.2. Договору, за результатами постачання товару, поставленого згідно додатків, сторони підписують накладні на відвантаження товару і акт прийому-передачі.

Умовами п. 7.1. Договору сторони визначили, що порядок і терміни оплати за товар, що поставляється за договором, обумовлюються сторонами по кожній партії товару окремо і відображаються у відповідних додатках.

Згідно п. 7.2 Договору, в разі узгодження сторонами в додатку умови про попередню оплату товару, постачальник здійснює постачання товару лише після надходження суми попередньої оплати на рахунок постачальника в сумі передбаченої додатком.

Позивач зазначає, що договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, перерахувавши згідно платіжних доручень грошові кошти в сумі 5547005,98грн., однак постачальник свої зобов'язання виконав частково, поставивши, згідно видаткових накладних, товар на суму 5492341,48грн. Тобто, вартість недопоставленого товару становить 54664,50грн.

10.04.2015 позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 06.04.2015 про повернення 54664,50грн. (а.с. 17-19, т.1).

30.04.2015 позивачем направлено на адресу відповідача лист від 19.03.2015 про повернення 54664,50грн. вартості оплачених, але не поставлених нафтопродуктів (а.с. 15-16, т.1).

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі постачання нафтопродуктів (а.с. 23-26, т.1).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (а.с. 54-115, т.1) підтверджено факт поставки відповідачем та отримання позивачем товару на суму 5492341,48грн.

При цьому, наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 116-200, т.1, а.с. 34-42, т.2) підтверджено здійснення відповідачем оплати в розмірі 5547005,98грн.

Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 54664,50грн., що також підтверджується підписаними сторонами актами звірки розрахунків від 04.03.2015 та 04.06.2015 (а.с. 50-53, т.1; а.с. 30-33, т. 2).

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов обґрунтований та підлягає задоволенню на суму 54664,50грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріт Групп" (10001, Житомирська обл., м.Житомир, Корольовський р-н, вул. Бородія, буд. 49, ід. код 36389466)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Ресурс" (01601, м.Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, буд. 2, літ. А, ід. код 35647310)

- 54664,50 грн. заборгованості;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.06.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (згідно заяви, рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)