Рішення

від 09.06.2015 по справі 908/2563/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/44/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 Справа № 908/2563/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛ" (юридична адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Ленінградська, 161; поштова адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, ідентифікаційний код 31850255)

до відповідача: Редакції газети "Південна зоря" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 19, ідентифікаційний код 13629248 )

про стягнення 683 911,05 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Пеньков О.Ю., довіреність № б/н від 23.04.2015р.

від відповідача: не з'явився (в судовому засіданні 21.05.2015р. Тислицький Ю.В., довіреність № б/н від 29.04.2015р.)

ТОВ "СТІЛЛ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Редакції газети "Південна зоря" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. у розмірі 694 308, 06 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 15.04.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 44, 49, 82 ГПК України, ст. 193, 231 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України.

Ухвалою від 15.04.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2563/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 30.04.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 30.04.2015р. розгляд справи відкладений на 21.05.2015р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 21.05.2015р. оголошено перерву до 09.06.2015р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 09.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 12.06.2015р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Заявою від 23.04.2015р. (т.2, а.с.16-19) позивач зменшив позовні вимоги до 683 942,89 грн. Заявою від 29.05.2015р. позивач зменшив позовні вимоги до 683 911,05 грн. (т.2, а.с.70-71).

В судовому засіданні 09.06.2015р. представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги з підстав, зазначених у заяві про уточнення позовних вимог та доданому до неї детальному розрахунку (т.2, а.с. 72-85), та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. у розмірі 683 911, 05 грн., з яких: 390 550, 09 грн. основний борг, 198 595, 34 грн. втрати від інфляції грошових коштів, 25 656, 74 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 69 108, 88 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено у п 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Отже заяву позивача про уточнення позовних вимог від 29.05.2015р. № 27/07 розцінено судом як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.10 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. він за період з 15.02.2012р. по 31.12.2013р. надав відповідачу послуг з друку газет на загальну суму 1 054 884, 18 грн.

Проте відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за даним договором та здійснив часткову оплату на суму 664 334, 09 грн.

Таким чином неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 390 550, 09 грн.

З метою звірки розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 22.04.2015р. та 14.05.2015р. було підписано акт звірки, що свідчить про визнання відповідачем вказаної суми основної заборгованості.

Також позивач періодично протягом дії договору проводив звірку розрахунків з відповідачем шляхом підписання актів звірки.

21.06.2013р. позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено претензію № 12/07 з вимогою погасити існуючу заборгованість перед позивачем, дану претензію отримано відповідачем 26.06.2013р. Претензія задоволена не була.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу також було нараховано 3 % річних від простроченої суми, штраф та втрати від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.2015р. не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином при оголошенні перерви в судовому засіданні 21.05.2015р.

В судовому засіданні 21.05.2015р. представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву (т.2, а.с.54-55) в якому, зокрема зазначив, що частково визнає позовні вимоги, у зв'язку із чим надав власний контррозрахунок.

За контрозрахунком відповідача, сума основного боргу складає 390 550, 09 грн., 3 % річних - 24 497, 04 грн., сума втрат від інфляції грошових коштів - 141 994, 68 грн.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 69 108,88 грн. є неправомірною. Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в 1 рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивач в позовній заяві надає розрахунок штрафу за грудень 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності для даної вимоги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача та представника відповідача в судовому засіданні 21.05.2015р., суд

ВСТАНОВИВ:

Між Редакцією газети "Південна зоря" (Замовник) та ТОВ "СТІЛЛ" (Виконавець) укладений договір про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати послуги по виготовленню засобу масової інформації - Бердянської суспільно-політичної газети "Південна зоря", надалі за текстом газети (свідоцтво про реєстрацію серії 33 № 290) українською мовою, форматом АЗ, випуском одного номеру (вихід газети: четвер), тиражем орієнтовно 18 000 примірників, кожний примірник обсягом 6-7-8 умовно-друкарських аркушів в залежності від замовлення (п. 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору, передбачені цим Договором послуги виконуються Виконавцем за свій рахунок, із своїх матеріалів. Виконавець має право залучення до виконання послуг, передбачених цим договором, третіх осіб та використання субпідрядних послуг/робіт.

Вартість договору та порядок розрахунків визначений в пункті 3 Договору:

3.1. Вартість послуг з випуску тиражу газети, розраховується сторонами виходячи із вартості одного примірника газети, узгодженого на день укладання цього договору, що складає:

- при замовленні тиражу газети об'ємом 6 умовно - друкованих аркушів (24 стор) - 67, 6 копійок в т.ч. ПДВ за один виготовлений примірник газети;

- при замовленні тиражу газети об'ємом 7 умовно - друкарських аркушів (28 стор) - 79, 0 копійок в т. ч. ПДВ за один виготовлений примірник газети.

- при замовленні тиражу газети об'ємом 8 умовно-друкарських аркушів (32 стор) - 89,0 копійок в т.ч. ПДВ за один виготовлений примірник газети.

Вартість кожного окремого тиражу може бути зменшена сторонами договору у разі замовлення тиражу в кількості понад 18 000 примірників.

Виконавець залишає за собою право щодо збільшення вартості у разі зміни кон'юнктури ринку, вартості бумаги, фарб, законодавчого збільшення заробітної плати, інфляції та інш.

Зміна вартості підлягає узгодженню сторонами в письмову вигляді. У разі відмови Замовника від збільшення вартості послуг, обґрунтованого об'єктивними обставинами, Виконавець має право на одностороннє розторгнення договору з письмовим попередженням Замовника за 1 місяць.

Додатковою угодою від 01.03.2012р. сторони внесли зміни в пункт 3.1 договору про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01 жовтня 2010р. в частині: "- при замовленні тиражу газети об'ємом 8 умовно-друкарських аркушів (32 стор) - 0, 97 копійок в т.ч. ПДВ за один виготовлений примірник газети", в іншій частині без змін.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата вартості послуг з випуску тиражу здійснюється щотижня, на умовах 100 % передплати обсягу щотижневого тиражу.

Як зазначено у пункті 3.3 Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця платежу.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, Виконавець зобов'язаний:

4.1.1. Виконати та передати Замовнику виготовлений щотижневий тираж в повному об'ємі в термін та на умовах, передбачених цим Договором;

4.1.2. Забезпечити якість Замовлення відповідно до зразка та чинних технічних умов і державних стандартів.

4.1.3. Підготувати до друку, виготовити і доставити до Замовника тираж.

Згідно пункту 4.2 Договору, Замовник зобов'язаний:

4.2.1. Своєчасно надавати в електроному вигляді макет (зразок) газети;

4.2.2. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату тиражу;

4.2.3. Забезпечити прийом виготовленого тиражу та підписати документи на його отримання.

Відповідно до п. 7.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2012р.), договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.

На виконання умов договору позивач за період з 15.02.2012р. по 31.12.2013р. надав відповідачу послуги з друку газет на загальну суму 1 054 884, 18 грн., що підтверджується:

актом звірки на 31.03.2012р. на суму 136 813,06 грн. та видатковими накладними за січень-березень 2012р. (т.1, а.с.14-29);

актом звірки на 30.06.2012р. на суму 156 175,84 грн. та видатковими накладними за квітень-червень 2012р. (т.1, а.с.30-48);

актом звірки на 30.09.2012р. на суму 146 983,20 грн. та видатковими накладними за липень - вересень 2012р. (т.1, а.с.49-67);

актом звірки на 31.12.2012р. на суму 153 154,57 грн. та видатковими накладними за жовтень - грудень 2012р. (т.1, а.с.68-86);

актом звірки на 31.03.2013р. на суму 136 968,78 грн. та видатковими накладними за січень - березень 2013р. (т.1, а.с.87-100);

актом звірки на 30.04.2013р. на суму 44 522,84 грн. та видатковими накладними за квітень 2013р. (т.1, а.с.101- 105);

актом звірки на 31.05.2013р. на суму 55 571,09 грн. та видатковими накладними за травень 2013р. (т.1, а.с.106-111);

актом звірки на 30.06.2013р. на суму 44 581,04 грн. та видатковими накладними за червень 2013р. (т.1, а.с.112-116);

актом звірки на 31.07.2013р. на суму 48 197,99 грн. та видатковими накладними за липень 2013р. (т.1, а.с.117-122);

актом звірки на 31.08.2013р. на суму 39 775,53 грн. та видатковими накладними за серпень 2013р. (т.1, а.с.123-127);

актом звірки на 30.09.2013р. на суму 42 912,63 грн. та видатковими накладними за вересень 2013р. (т.1, а.с.128-132);

актом звірки на 31.10.2013р. на суму 44 858,80 грн. та видатковими накладними за жовтень 2013р. (т.1, а.с.133-138);

актом звірки на 30.11.2013р. на суму 34 254,23 грн. та видатковими накладними за листопад 2013р. (т.1, а.с.139-143);

актом звірки на 31.12.2013р. на суму 34 554,44 грн. та видатковими накладними за грудень 2013р. (т.1, а.с.144-148).

Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором та здійснив лише часткову оплату на суму 664 334, 09 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 390 550, 09 грн., яка також підтверджується підписаними обома сторонами актами звірки станом на 22.04.2015р. та на 14.05.2015р.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу 21.06.2013р. було направлено претензію № 12/07 від 19.06.2013р. про сплату заборгованості, яку отримано відповідачем 26.06.2015р.

Доказів оплати відповідачем на користь позивача 390 550, 09 грн. сторонами в матеріали справи не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р., в якому позивач виступає Виконавцем, а відповідач - Замовником послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач виконав умови договору про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. та в період з 15.02.2012р. по 31.12.2013р. надав відповідачу послуги з друку газет на загальну суму 1 054 884, 18 грн.

Зазначене підтверджено актами звірки та видатковими накладними (т.1, а.с.14-148).

За умовами Договору (п.3.2), Замовник (відповідач) зобов'язаний оплатити вартість послуг з випуску тиражу щотижня, на умовах 100 % передплати обсягу щотижневого тиражу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за Договором, сплативши на адресу Виконавця (позивача у справі) 664 334, 09 грн.

Даний факт підтверджений також актом звірки сторін на 14.05.2015р., який підписаний обома сторонами (т.2, а.с.66-67).

У згаданому акті наведені всі видаткові накладні на надання послуг, а також всі платіжні доручення по оплаті цих послуг. За цим же актом звірки, несплачена сума боргу за договором від 01.10.2010р. становить 390 550, 09 грн.

Підстави для припинення зобов'язання Замовника (відповідача у справі) за договором про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач також просить стягнути з відповідача 198 595, 34 грн. втрати від інфляції грошових коштів, 25 656, 74 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 69 108, 88 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Дослідивши умови договору про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р., а саме п.3.2 Договору, судом встановлено, що сторонами цього Договору передбачено оплату відповідачем вартості отриманих від позивача послуг з випуску тиражу щотижня, на умовах 100 % передплати обсягу щотижневого тиражу.

За приписами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, з урахуванням факту отримання послуги від ТОВ "СТІЛЛ", навіть за відсутності передплати, Редакція газети "Південна зоря" не звільняється від обов'язку оплати цих послуг, а також від відповідальності за прострочку цього грошового зобов'язання.

Проте, господарський суд враховує, що в даному випадку відповідачем допущено прострочку оплати не всіх видаткових накладних, зазначених в заяві позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог (т.2, а.с.72-85).

Так, при розрахунку 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів позивачем по кожному з актів звірки враховується останній день надання послуг за відповідним актом звірки (дата останньої видаткової накладної). Відтак, початком прострочки позивач бере наступний день, який слідує за датою останньої видаткової накладної в акті звірки. Останнім днем нарахування річних та інфляції позивач зазначає 23.04.2015р.

В той же час, умови договору про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. безперечно свідчать про те, що сторонами договору не було визначено строк здійснення 100 % передоплати послуг Замовником (відповідачем у справі).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.06.2013р. ТОВ "СТІЛЛ" направило на адресу Редакції газети "Південна зоря" претензію. У зазначеній претензії ТОВ "СТІЛЛ" повідомило про порушення з боку Редакції газети "Південна зоря" умов договору про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р., констатувало про наявність боргу перед товариством станом на 31.05.2013р. на загальну суму 319 793,99 грн. у відповідності до акту звірки за травень 2013р., та вимагало якнайшвидше погасити заборгованість, "яка виникла за договором про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р ." (т.1, а.с. 9).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дану претензію отримано відповідачем 26.06.2013р.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 1.7 постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" надав наступні роз'яснення:

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

З огляду на вищенаведене, оскільки в претензії від 19.06.2013р. ТОВ "СТІЛЛ" вимагало від Редакції газети "Південна зоря" сплати всієї заборгованості, яка виникла за договором про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. (без вказівки на її розмір), через 7 днів від дня отримання цієї вимоги, тобто з 04.07.2013р. у відповідача виник обов'язок сплати послуг за видатковими накладними, отриманими до 26.06.2013р.

Відповідно, з 04.07.2013р. з'явилися підстави для нарахування 3 % річних від простроченої суми та інфляційні.

Суд також звертає увагу позивача, що підписання відповідачем актів звірки станом на певну дату не є вимогою у розумінні приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Інших претензій (вимог) про сплату суми боргу позивач на адресу відповідача не направляв.

Відтак, перевіривши розрахунок суми основного боргу, 3 % річних та суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем (т.2, а.с.72-85), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

1. За актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2012р.

Сума основного боргу складає 91 160,54 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 65 398,23 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 4 937,65 грн.

2. За актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2012р.

Сума основного боргу складає 67 180,40 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 48 194,97 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 3 638,78грн.

3. За актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012р.

Сума основного боргу складає 1 077,20 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 772,78 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 58,35 грн.

4. За актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2013р.

Сума основного боргу складає 51 276,82 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 36 785,80 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 2 777,38грн.

5. За актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2013р.

Сума основного боргу складає 3 185,24 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 2 285,08 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 172,53 грн.

6. За актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013р.

Сума основного боргу складає 55 571,09 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 39 866,49 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 3 009,97 грн.

7. За видатковою накладною № СТ 0000506001 від 05.06.2013р.

Сума основного боргу складає 11 154,96 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 8 002,53 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 604,20 грн.

8. За видатковою накладною № СТ 0001206001 від 12.06.2013р.

Сума основного боргу складає 11 135,56 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 7 988,61 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 603,15 грн.

9. За видатковою накладною № СТ 0001906001 від 19.06.2013р.

Сума основного боргу складає 11 154,96 грн. Від цієї суми:

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (індекс інфляції 171,73962605) втрати від інфляції склали 8 002,53 грн.;

- за період з 04.07.2013р. по 23.04.2015р. (659 днів) 3 % річних складає 604,20 грн.

Всього за розрахунком суду сума основного боргу, за якою у відповідача виник обов'язок сплати наданих послуг, складає 302 896,77 грн. Загальний розмір 3 % річних від простроченої суми складає 16 406,21 грн., втрати від інфляції грошових коштів складають 217 297,02 грн.

За згаданими шістьма актами звірки та трьома видатковими накладними, за якими наступив строк оплати, позивачем заявлено до стягнення нараховані на суму основного боргу у розмірі 302 896,77 грн. 3 % річних у розмірі 21 965,07 грн. та втрати від інфляції грошових коштів в сумі 159 303,42 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання згідно в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму втрат від інфляції в розмірі 159 303,42 грн., тобто в межах позовних вимог за відповідний період.

Також підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 302 896,77 грн., а також 3 % річних в сумі 16 406,21 грн.

Відповідно, у задоволенні позову в частині 3 % річних в сумі 5 558,86 грн. від суми основного боргу 302 896,77 грн. слід відмовити.

Також, у зв'язку із тим, що за відсутності відповідної вимоги згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язань зі сплати отриманих послуг у відповідача не настав:

- за видатковою накладною № СТ 0002606001 від 26.06.2013р. на суму 11 135,56 грн., яка вказана в акті звірки станом на 30.06.2013р.;

- за видатковими накладними, що вказані в акті звірки станом на 31.07.2013р.: у розрахунку позивача основний борг складає 27 119,97 грн., втрати від інфляції грошових коштів 13 776,83 грн., 3 % річних - 1 406,52 грн.;

- за видатковими накладними, що вказані в акті звірки станом на 30.09.2013р.: у розрахунку позивача основний борг складає 32 223,27 грн., втрати від інфляції грошових коштів 16 711,84 грн., 3 % річних - 1 522,88 грн.;

- за видатковими накладними, що вказані в акті звірки станом на 31.10.2013р.: у розрахунку позивача основний борг складає 17 174,52грн., втрати від інфляції грошових коштів 8 803,25грн., 3 % річних - 762,27 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині заявлені передчасно.

Відтак, загалом позивачу слід відмовити у задоволенні позову в частині основного боргу в сумі 87 653,32 грн., в частині втрат від інфляції грошових коштів в сумі 39 291,92 грн., в частині 3 % річних в сумі 9 250,53 грн.

Господарський суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутися до відповідача з вимогою про оплату згаданих видаткових накладних, складених 26.06.2013р. та пізніше в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, а у випадку її незадоволення відповідачем у встановленому порядку, - до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів.

Не підлягає задоволенню і позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 69 108,88 грн.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору про надання послуг по випуску друкованої продукції від 01.10.2010р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг Виконавця, Замовник сплачує траф у 2-х кратному розмірі від вартості наданих послуг за місяць.

Обґрунтовуючи в цій частині позовні вимоги, позивач взяв загальну вартість наданих послуг за грудень 2013 року у розмірі 34 554,44 грн. (згідно акту звірки від 31.12.2013р.).

В той же час позивачем не враховано, що в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України та умов договору від 01.10.2010р. обов'язок відповідача щодо сплати послуг за грудень 2013 року ще не настав.

Тобто, за встановлених судом обставин, правомірним було б застосування штрафу у 2-х кратному розмірі вартості наданих послуг лише за той місяць, за який у відповідача вже виникла заборгованість (була пред'явлена відповідна вимога про її сплату та пройшло 7 днів від дня її пред'явлення).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З урахуванням приписів абзацу 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України суд не враховує посилання відповідача на сплив позовної давності щодо вимоги про сплату штрафу, а також заперечення позивача в цій частині з посиланням про переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми (з урахуванням збільшених позовних вимог) 683 911,05 грн. в частині 205 304,65 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 478 606,40 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 30,02 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 9 572,02 грн. судового збору (69, 98 % від належних до сплати 13 678,22 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Редакції газети "Південна зоря" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 19, ідентифікаційний код 13629248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛ" (юридична адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Ленінградська, 161; поштова адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, ідентифікаційний код 31850255) 302 896 (триста дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 77 коп. основного боргу, 159 303 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста три) грн. 42 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 16 406 (шістнадцять тисяч чотириста шість) грн. 21 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 9 572 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 02 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 87 653 (вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 32 коп. основного боргу, 39 291 (тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 92 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 9 250 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 53 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 69 108 (шістдесят дев'ять тисяч сто вісім) грн. 88 коп. штрафу в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 12.06.2015р.

Суддя В.М. Соловйов