Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/6403/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/6403/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста»

про стягнення 26 997 655,61 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Дяченко Є.Г. - представник за довіреністю № 25/61 від 25.05.15

від відповідача Сірик В.В. - представник за довіреністю від 20.04.15

В судовому засіданні 10.06.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста» про стягнення 26 997 655,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.02.2011 між сторонами було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/11-НКЛ, на підставі якого відповідачу було надано кредит в сумі 14 000 000,00 грн., зі сплатою 19 % річних та на строк користування до 03.08.2012. За доводами позивача, відповідач не виконав взяті за договором зобов'язання, а саме, не повернув суму кредиту та не сплачував проценти за користування наданими коштами, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 26 997 655,61 грн, з яких 13 966 593,03 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 29 485,03 грн - поточна заборгованість по процентам за кредитом, 7 939 117,88 грн - прострочена заборгованість по процентах за кредитом, 75 000,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 3 363 233,18 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 611 488,29 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 12 738,20 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6403/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 04.08.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 13.05.2015.

13.05.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла довідка позивача про наявність заборгованості станом на 06.05.2015.

У судове засідання, призначене на 13.05.2015, з'явився представник відповідача, який заявив усне клопотання про відкладення розгляду та подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 13.05.2015 продовжено строк розгляд справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.06.15.

У судовому засіданні 03.06.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позові та просив суд задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить суд відмовити в позовних вимогах з огляду на наступне. Так, за доводами відповідача на виконання вимог кредитного договору, в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника (відповідача) 04.02.2011 року між позивачем та ЗАТ «Завод нестандартного устаткування» були укладені договори іпотеки, загальна вартість предмету іпотеки за вказаними договорами становила 73 579 119,00 грн.

У п. 4.1. договорів іпотеки передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотеко держатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За твердженнями відповідача, рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.03.2014 р. у справі № 906/971/13 задоволено вимоги Заступника прокурора Житомирської області в особі ПАТ «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» та Міністерства фінансів України та звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ПрАТ «Завод нестандартного устаткування», за договором іпотеки від 04.02.11р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №534 та договором іпотеки від 04.02.11р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №526 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Торговельна фірма «Веста» за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/11-НКЛ від 04.02.11р. та договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 002/11-ВКЛ від 04.02.11р. на загальну суму 37065911,20 грн. Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 р.

Відтак, за переконанням відповідача, оскільки сторонами договору було визначено порядок задоволення вимог позичальника та досягнуто домовленості про заміну основного зобов'язання забезпечувальним, та враховуючи рішення у справі № 906/971/13 відповідач вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У судовому засідання 03.06.2015 оголошувалась перерва до 10.06.2015.

08.06.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначив, окрім договорів застави від 04.02.2011 р., між позивачем та відповідачам укладено договір застави цінних паперів № 002/11-ЗЦП-1 від 16.08.2011 р, яким забезпечується зобов'язання відповідача за кредитним договором. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, що від реалізації заставного майна, коштів не достатньо для погашення кредиторських вимог.

09.08.2015 позивач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких зазначив, що наказ Господарського суду Житомирської області № 909/971/13 від 03.09.2014 р. знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, та постановою від 16.03.2015 р. призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Відтак, за переконанням позивача, станом на сьогоднішній день рішення у справі № 909/971/13 не виконано, а предмет іпотеки не реалізовано, а тому зобов'язання за кредитним договором відповідача не припинилося та підлягає судовому захисту.

У судове засідання 10.06.2015 з'явилися представник сторін. Представник позивача наполягав на позовних вимогах та просив суд задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04 лютого 2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста» (надалі - позичальник, відповідач) було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 002/11-НКЛ (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі - кредит), на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього.

У п. 1.1.1. договору сторони передбачили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - транш, в межах максимального ліміту кредитування до 14 000 000,00 грн з графіком зниження максимального ліміту кредитування, який міститься у додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору.

Погашення всіх траншів кредиту буде здійснюватися кінцевим терміном погашення не пізніше 03 серпня 2012 року включно на умовах, визначених цим договором (п. 1.1.2. договору).

Згідно з п. 1.1.3 договору процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 18 % річних.

Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: рефінансування заборгованості позичальника перед АТ «БМ Банк» за договором № 2010-7/DC, відновлювальної кредитної лінії від 27.04.2010 р. у сумі 13 000 000,00 грн та рефінансування заборгованості позичальника перед АТ «БМ Банк» за договором про овердрафт № 2010-19/DC-ОВ, від 26.08.2010 р. у сумі 1 000 000,00 грн (п. 1.2.2. договору).

Згідно з п. 1.3.1 договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, кредитор укладає з ЗАТ «Завод нестандартного устаткування» договір іпотеки об'єктів нерухомого майна, зазначеного в договору.

Відповідно до п. 2.1. договору видача траншів кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20632150603002, відкритого в ПАТ «АКБ «Київ», на поточний рахунок позичальника № 26002150603001, відкритий в ПАТ «АКБ «Київ», або інші рахунки, що вказані позичальником в платіжних дорученнях, в межах максимального ліміту кредитування, визначеного п.1.1.1. цього договору, згідно з графіком, на підставі письмового звернення позичальника та за умов укладення договорів, вказаних у п. 1.3.1., 1.3.2, отримання кредитором договорів страхування майна, зазначеного в п. 1.3.1., 1.3.2. та документів, що підтверджують повну або часткову оплату страхового платежу, надання кредитору відповідних документів для проведення попередньої перевірки цільового використання кредитних коштів та надання позичальником кредитору письмової згоди АТ «БМ «Банк» на передачу у наступну іпотеку майна , визначеного п. 1.3.2. цього договору.

Моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день перерахування відповідної суми кредитних коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника (п. 2.2. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (п. 2.4. договору).

Згідно з п. 2.5. договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п.п.п 2.6., 2.7. договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360» (за фактичною кількістю днів у місяці та умовно у році - 360 днів). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів, сплата процентів до моменту її повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день відповідного місяця.

Сплата комісій здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені тарифами (п. 2.8. договору).

Як свідчать матеріли справи сторонами підписано додаток 1 до договору, яким затверджено графік зниження максимального ліміту кредитування, та додаток 2 договору, яким затверджено тарифи ПАТ «АКБ «Київ» для юридичних та фізичних осіб, порядок та строки оплати.

23 листопада 2011 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни до п. 1.1.3. договору та встановили процентну ставку у розмірі 19 % річних, починаючи з дня укладення додаткової угоди.

Виконання зобов'язань кредитором щодо надання кредиту згідно умов договору підтверджується меморіальним ордером № 2437075 від 07.02.2011 р.

За доводами позивача, відповідач не виконав взяті за договором зобов'язання, а саме, не повернув суму кредиту та не сплачував проценти за користування наданими коштами, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 13 966 593,03 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 29 485,03 грн - поточна заборгованість по процентам за кредитом, 7 939 117,88 грн - прострочена заборгованість по процентах за кредитом, 75 000,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 002/11-НКЛ від 04.02.2011 р. у розмірі 13 966 593,03 грн, 29 485,03 грн - поточна заборгованість по процентам за кредитом, 7 939 117,88 грн - прострочена заборгованість по процентах за кредитом, 75 000,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 363 233,18 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 611 488,29 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 12 738,20 грн - пені за несвоєчасну сплату комісії.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій та/або строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1.2, 1.1.4., 2.5., 2.7., 2.15.3., 2.16.3, 3.2.4., 3.2.9., 4.5., 5.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірів подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасного суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо повернення кредиту та процентів за користування кредиту не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд погоджується з обґрунтованими розрахунками пені, які містяться в матеріалах справи, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 363 233,18 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 611 488,29 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 12 738,20 грн - пені за несвоєчасну сплату комісії підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Отже, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін за таким зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За умовами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, рішення Господарського суду Житомирської області від 20.03.2014 р. у справі № 906/971/13 на момент вирішення спору у справі № 910/6403/15-г не виконано, предмет іпотеки не реалізовано.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 20.03.2014 р. у справі № 906/971/13, а відповідачем не надано жодних доказів щодо спростування доводів позивача, як і не надано доказів щодо реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що погашення вимог кредитора за рахунок іпотеки не відбулося, на момент вирішення спору у справі № 910/6403/15-г. А відтак, зобов'язання відповідача за кредитним договором не припинилися, право вимоги кредитора про повернення кредиту і сплату процентів залишалося дійсним та підлягає судовому захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 09.09.2014 року (справа 922/3658/13), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

Отже, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач - установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань за кредитним договором, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. повноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 73 080,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 2 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста» (03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, буд. 12; ідентифікаційний код 30928325) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22; ідентифікаційний код 14371869) 13 966 593 (тринадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн 03 коп. - заборгованості за кредитом, 29 485 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 03 коп. - поточної заборгованості по процентам за кредитом, 7 939 117 (сім мільйонів дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч сто сімнадцять) грн 88 коп. - заборгованості по процентах за кредитом, 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн 00 коп. - заборгованості за комісією, 3 363 233 (три мільйони триста шістдесят три тисячі двісті тридцять три) грн 18 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 611 488 (один мільйон шістсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 29 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 12 738 (дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 20 коп. - пені за несвоєчасну сплату комісії.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Веста» (03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, буд. 12; ідентифікаційний код 30928325) судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. до Державного бюджету України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.