Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/11476/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/11476/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист», м.Київ, ЄДРПОУ 25391817

до відповідача: Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України», м.Київ, ЄДРПОУ 37995314

про стягнення 511 980,60 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Захарова В.В. - по дов.; Марченко М.Ф. - дир.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 332 201,84 грн., інфляційних втрат в розмірі 166 781,93 грн. та 3% річних в сумі 12 996,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №1-52 від 11.10.2013р. на виконання робіт з капітального ремонту в частині внесення оплати за виконані та прийняті роботи в обсязі та строки, визначені умовами укладеного між сторонами правочину, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 10.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, заперечень з приводу позовних вимог не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Державне підприємство «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Герцена, буд.12.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 20.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, про отримання відповідачем судової кореспонденції свідчить поштове повідомлення №0103034418156.

До того ж, на обізнаність Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» вказує також факт надання наведеним учасником судового процесу витребуваних судом документів.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, з 18.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103034081267) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

Крім того, ухвалою від 20.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору та і не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2013р. між Державним підприємством «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист» (підрядник) було укладено договір №1-52 на виконання робіт з капітального ремонту, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати у встановлений строк роботи з капітального ремонту покрівлі та заміни дерев'яних вікон на металопластикові у будівлі ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» по вул.Мельникова, 53 у м.Києві, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

Ціна договору становить 897 665,90 грн., в тому числі, податок на додану вартість в сумі 149 610,98 грн. (п.3.1 договору №1-52 від 11.10.2013р.).

Додатковою угодою №2 від 20.03.2014р. контрагентами було погоджено внесення змін до п.3.1 договору №1-52 від 11.10.2013р шляхом зменшення договореної ціни до 338 031,84 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.21.1 договору №1-52 від 11.10.2013р. в редакції додаткової угоди №1 від 12.12.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1-52 від 11.10.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, у межах договору №1-52 від 11.10.2013р. підрядник зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту покрівлі та заміни дерев'яних вікон на металопластикові у будівлі ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» по вул.Мельникова, 53 у м.Києві.

У додатку №2 до договору №1-52 від 11.10.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 12.12.2013р.) контрагентами було погоджено календарний графік виконання робіт, відповідно до якого кінцевим строком закінчення робіт є 31.12.2014р.

Підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця передає уповноваженому представнику замовника акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), відомості ресурсів та загальновиробничих витрат, а також інші документи, що підтверджують вартість та якість матеріально-технічних ресурсів, виконавчу документацію на виконаний обсяг робіт, акти приймання-передачі обладнання та вимоги на придбання до них. Акти виконаних робіт складаються підрядником згідно вимог чинного законодавства. (п.4.5 договору №1-52 від 11.10.2013р.).

За умовами п.4.6 укладеного між сторонами правочину замовник протягом п'яти робочих днів повинен підписати акти виконаних робіт або направити підряднику обґрунтовану відмову.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист» було виконано, а Державним підприємством «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» прийнято роботи на загальну суму 338031,84 грн., про що контрагентами складено та підписано акт б/н від 16.12.2013р. приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. (форма КБ-2В) та довідку б/н від 16.12.2013р. про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3).

19.05.2014р. сторонами було здійснено коригування вартості виконаних у межах договору №1-52 від 11.10.2013р. робіт (загальновиробничих витрат), за результатами чого складено акт б/н за травень 2014р. та довідку б/н за 2014р. про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. За наслідками здійснення наведеного коригування контрагентами було погоджено зменшення ціни виконаних та прийнятих робіт на суму 5830 грн.

У судовому засіданні 20.05.2015р. судом було оглянуто оригінали наведених вище документів та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Отже, враховуючи наведене вище, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором №1-52 від 11.10.2013р. (з урахуванням коригування) на загальну суму 332 201,84 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 07.05.2015р. та від 20.05.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо належного виконання підрядником робіт на загальну суму 332 201,84 грн. в межах договору №1-52 від 11.10.2013р.

Проте, відповідачем вимоги суду виконано не було, заперечень щодо належного виконання підрядником своїх обов'язків за договором №1-52 від 11.10.2013р. не представлено.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист» у межах договору №1-52 від 11.10.2013р. було виконано, а Державним підприємством «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» прийнято роботи з капітального ремонту покрівлі та заміни дерев'яних вікон на металопластикові у будівлі ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» по вул.Мельникова, 53 у м.Києві на загальну суму 332 201,84 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом зазначалось, що за умовами п.3.1 договору №1-52 від 11.10.2013р. (в редакції додаткової угоди №2 від 20.03.2014р.) ціна правочину складає 338 031,84 грн.

За умовами п.4.1 укладеного між сторонами правочину розрахунки за роботи здійснюються у національній валюті в межах бюджетних призначень замовника.

Пунктом 4.3 спірного договору передбачено, що джерелом фінансування виконаних робіт є кошти державного бюджету України.

Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідних сум на поточний рахунок підрядника. Оплата за виконані роботи проводиться замовником після підписання актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3). Оплата робіт здійснюється у відповідності до графіку фінансування (п.п.4.2, 4.7, 4.8 договору №1-52 від 11.10.2013р.).

У п.п.4.9, 4.10 договору №1-52 від 11.10.2013р. визначено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються у десятиденний термін після підписання останнього акту приймання виконаних робіт, видачі Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката на підставі акта готовності до експлуатації. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником з дати отримання бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

У додатку №3 до договору №1-52 від 11.10.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 12.12.2013р.) сторони погодили графік фінансування робіт та визначили, що останні оплачуються протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного призначення на поточний рік для фінансування робіт на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

Наразі, господарський суд зауважує, що визначення сторонами у спірному правочині строку оплати з урахуванням видачі Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката на підставі акта готовності до експлуатації суд не вважає відкладальною умовою, оскільки фактично характер виконаних та прийнятих за спірним правочином робіт не передбачає складання акту готовності до експлуатації та отримання відповідного сертифіката.

Одночасно, господарський суд зауважує, що норми чинного цивільного і господарського законодавства не містять вийнятків про зміну чи невілювання зобов'язань при фінансуванні робіт за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зі змісту рішення від 18.10.2005р. Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника.

В постанові від 15.05.2012р. у справі №11/446 Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність бюджетної організації і не є підставою для звільнення останнього від своїх грошових зобов'язань та від відповідальності за їх порушення. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.02.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/9231/13.

Крім того, слід наголосити, що зі змісту ст.631 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки відповідно до договору протягом строку його дії.

Як вже було встановлено, термін дії договору №1-52 від 11.10.2013р. сторонами визначено до 31.12.2014р., тобто, враховуючи приписи ст.631 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що саме у межах наведеного строку сторонами повинно бути виконано всі обов'язки за правочином.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені вище висновки суду щодо приймання відповідачем робіт на загальну суму 332 201,84 грн., враховуючи умови спірного договору відносно строків оплати виконаних робіт, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення плати в розмірі 332 201,84 грн. за виконані позивачем на підставі договору №1-52 від 11.10.2013р. роботи настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Державним підприємством «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» не було оплачено роботи, виконані в межах договору №1-52 від 11.10.2013р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист» в розмірі 332 201,84 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 07.05.2015р. та від 20.05.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором№1-52 від 11.10.2013р.

Проте, як вже зазначалось, вимогу суду Державним підприємством «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» виконано не було, факт наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

До того ж, господарський суд зауважує, що з 18.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103034081267) у відповідача було більш ніж достатньо часу для надання витребуваних судом документів.

При цьому, відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд також зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Наразі, прострочення оплати прийнятих робіт на тривалий строк фактично приводить до порушення прав та законних інтересів підрядника.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що визначені позивачем обставини доказово обґрунтовані, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист» до Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» про стягнення основного боргу підлягає задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 166 781,93 грн. та 3% річних в сумі 12 996,83 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати виконаних за договором №1-52 від 11.10.2013р. робіт, позивачем за період з 27.12.2013р. по 16.04.2015р. було нараховано 3% річних на суму 12 996,83 грн. та інфляційні втрати в розмірі 166 781,93 грн.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист», м.Київ до Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 332 201,84 грн., інфляційних втрат в розмірі 166 781,93 грн. та 3% річних в сумі 12 996,83 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Герцена, буд.12, ЄДРПОУ 37995314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кленовий лист» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Жилянська, буд.68, ЄДРПОУ 25391817) основний борг в сумі 332 201,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 166 781,93 грн., 3% річних в сумі 12 996,83 грн. та судовий збір в розмірі 10239,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.06.2015р.

Суддя Любченко М.О.