Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/11446/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/11446/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К», м.Конотоп, ЄДРПОУ 37784508

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, ЄДРПОУ 09807856

про стягнення 14 768,94 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Саєнко Ю.М. - кер.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПС-К», м.Конотоп звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ про стягнення грошових коштів в сумі 14 552,01 грн. та пені в сумі 216,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення відповідачем умов договору №156689 від 15.07.2011р. на розрахунково-касове обслуговування в частині належного виконання платіжних доручень клієнта та повернення залишку грошових коштів, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 10.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.60.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 27.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, про вручення судової кореспонденції відповідачу свідчить поштове повідомлення №0103034419160.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу ухвал суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, за висновками суду, з 12.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103034081160) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції.

Судом також враховано, що ухвалою від 27.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду справи відповідачем не подавалось.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору та і не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПС-К» (клієнт) було укладено договір №156689 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26009015668901 в національній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково- касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку в порядку та на умовах, визначених договором.

За умовами п.4.1 договору №156689 від 15.07.2011р. за розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнт сплачує банку винагороду у розмірах та строки, встановлені діючими тарифами банку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного часу (п.8.1 договору №156689 від 15.07.2011р.).

15.07.2011р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору №156689 від 15.07.2011р., в якій погоджено, що банк зобов'язується проводити розрахункове обслуговування клієнта в системі електронних платежів «Клієнт-Банк».

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №156689 від 15.07.2011р. на розрахунково-касове обслуговування як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст.530 Цивільного кодексу України ).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.1068 Цивільного кодексу зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

За умовами п.2.1 договору №156689 від 15.07.2011р. банк здійснює розрахункове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення, у випадках передбачених законодавством (п.2.2 договору №156689 від 15.07.2011р.).

Банк у п.3.3.3 укладеного між сторонами правочину зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09.00 години до 15.00 години, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Як свідчать матеріали справи, клієнт на підставі умов договору №156689 від 15.07.2011р. звертався до банку з платіжними дорученнями №27 від 14.04.2015р. на суму 9900 грн., №25 від 13.03.2015р. на суму 77,10 грн., №24 від 13.03.2015р. на суму 28,92 грн., №23 від 13.03.2015р. на суму 7,20 грн., №22 від 13.03.2015р. на суму 3 грн., №21 від 13.03.2015р. на суму 160,88 грн. та №28 від 17.04.2015р. на суму 14 552,01 грн.

Ухвалами від 07.05.2015р. та від 27.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача перелічених вище платіжних доручень.

Відповідачем факту отримання розрахункових документів від клієнта не заперечено.

Господарським судом встановлено, що станом на момент звернення до банку з зазначеними вище платіжними дорученнями, на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К» було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу. Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи виписками з банківських рахунків заявника. Наведені обставини відповідачем продовж розгляду спору спростовано не було.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта, банком у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було.

При цьому, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів мотивованого повернення без виконання платіжних доручень матеріали справи не містять.

За таких обставин, судом встановлено, що банк, отримавши від позивача вказані вище платіжні доручення щодо перерахування належних останньому грошових коштів, не виконав свої зобов'язання зі здійснення розрахунково-касового обслуговування у строки, встановлені договором №156689 від 15.07.2011р. на розрахунково-касове обслуговування, чим порушив майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним заявнику майном, яким у розумінні ст.ст.177, 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст.1068 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПС-К» зверталось до відповідача з платіжним дорученням №28 від 17.04.2015р. на суму 14 552,01 грн. з метою фактичного отримання залишку грошових коштів з рахунку №26009015668901.

Судом було встановлено, що означене платіжне доручення Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» виконано не було, грошові кошти в сумі 14 552,01 грн. з рахунку №26009015668901 не перераховано.

З огляду на неналежне виконання банком своїх зобов'язань за договором №156689 від 15.07.2011р. на розрахунково-касове обслуговування, позивач звернувся до відповідача з заявою б/н від 17.04.2015р. про закриття рахунку та перерахування грошових коштів з рахунку №26009015668901 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К» на рахунок позивача, відкритий в іншому банку. Вказану заяву було отримано банком 17.04.2015р. та зареєстровано за вхідним №872/43.

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що у Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виник обов'язок з повернення залишку грошових коштів, що знаходяться на рахунку №26009015668901 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К» на підставі заяви останнього, строк виконання якого настав.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 07.05.2015р. та від 27.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати письмові пояснення щодо виконання вимог позивача, які наведено у заяві №872/43 від 17.04.2015р.

Проте, як неодноразово зазначалось, відповідачем вимогу суду виконано не було, відомостей щодо наявності підстав для невиконання вимог клієнта (наявність заборгованості за оплату послуг розрахунково-касового обслуговування тощо) не наведено, доказів перерахування грошових коштів з рахунку №26009015668901 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К» в сумі 14 552,01 грн. на рахунок позивача, визначений в заяві, не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів в сумі 14 552,01 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 216,93 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

З огляду на порушення відповідачем умов договору №156689 від 15.07.2011р. на розрахунково-касове обслуговування в частині виконання платіжних доручень №21 від 13.03.2015р., №27 від 14.04.2015р. та №28 від 17.04.2015р. позивачем було нараховано пеню на загальну суму 216,93 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів в сумі 14 552,01 грн. та пені в сумі 216,93 грн.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К», м.Конотоп до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ про стягнення грошових коштів в сумі 14 552,01 грн. та пені в сумі 216,93 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.60, ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС-К» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Сонячна, буд.15, ЄДРПОУ 37784508) грошові кошти в сумі 14 552,01 грн., пеню в розмірі 216,93 грн. та судовий збір 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко