Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/9473/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/9473/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м.Київ, ЄДРПОУ 25959784

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет», м.Київ, ЄДРПОУ 35790499

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Інексукрпаркет», м.Київ, ЄДРПОУ 25635395

про стягнення 57 494,64 дол.США та 189 227,14 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Ключнікова І.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 52 000 дол.США, процентів за користування кредитом в розмірі 5494,64 дол.США, пені за порушення строків повернення кредитних коштів в сумі 174 233,31 грн. та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 14 993,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Приватним підприємством «Компанія «Інексукрпаркет» умов договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. про відкриття кредитної лінії в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, за належне виконання яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» поручилось у відповідності до договору б/н від 24.10.2012р. поруки.

Відповідач у судове засідання 10.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03127,м.Київ, Голосіївський район, проспект 40-Річчя Жовтня, буд.88. Інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 20.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою, як і попередня судова кореспонденція, скерована на адресу відповідача, були повернуті на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Ухвалою від 16.04.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Компанія «Інексукрпаркет».

Третя особа пояснень по суті спору не представила, у судове засідання 10.06.2015р. не з'явилась, представника не направила, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористалась.

Наразі, про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу щодо часу та місця розгляду спору свідчить поштове повідомлення №0103034418148.

З приводу неявки відповідача та третьої особи в судове засідання 10.06.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 20.05.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач та третя особа під час розгляду спору так і не скористались всіма правами, що передбачені чинним господарським процесуальним законодавством України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (кредитор) та Приватним підприємством «Компанія «Інексукрпаркет» (позичальник) було укладено договір №67-В/12/35/ЮО/КЛ про відкриття кредитної лінії, у відповідності до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язується використовувати кредит, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий кредит у розмірах та строки/терміни, передбачені ст.8 договору.

У п.1.3 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. контрагентами погоджено, що з 24.10.2012р. по 23.10.2013р. сторонами застосовується фіксована процентна ставка, а з 24.10.2013р. - змінювана. Розмір фіксованої процентної ставки встановлюється на рівні 11,8% річних, а розмір змінюваної процентної ставки за кредитом визначається як сума погодженого сторонами індексу (базова процентна ставка) і маржі банку та розраховується за формулою: R= Libor 6M+M, якщо не буде вставлений інший розмір змінюваної процентної ставки.

Пунктом 1.4 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. передбачено, що останнім днем кредитної лінії є 23.10.2015р.

Договір набуває чинності з дати його підписання банком і позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника (п.11.3 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057 1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У розділі 2 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. сторонами було погоджено, що належне виконання зобов'язань позичальника по цьому договору забезпечується, в тому числі, порукою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет».

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під терміном відновлювальна лінія у кредитному договорі №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. розуміється кредитна лінія, за умовами якої після повного або часткового повернення наданого позичальнику кредиту банк здійснює на умовах договору подальше кредитування позичальника в межах ліміту та до настання останнього дня кредитної лінії.

Як вказувалось вище, у п.п.1.2, 1.4 укладеного між позивачем та третьою особою договору контрагентами було погоджено, що ліміт кредитної лінії складає 52 000 дол.США строком до 23.10.2015р.

Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії, окремими частинами - траншами, шляхом перерахування траншу в сумі, що дорівнює ліміту , або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії (п.4.2 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.).

У пункті 1.5 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. зазначено, що кредит надається на поповнення обігових коштів позичальника.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. банком було надано Приватному підприємству «Компанія «Інексукрпаркет» кредит в сумі 52 000 дол.США. Наразі, факт надання Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» грошових коштів у визначеному розмірі третій особі підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером №41576914 від 07.11.2012р. та банківською випискою з рахунку Приватного підприємства «Компанія «Інексукрпаркет».

Третьою особою протягом строку розгляду спору факту отримання грошових коштів в сумі 52 000 дол.США в межах договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. спростовано не було.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, враховуючи відсутність у третьої особи, як позичальника, заперечень з приводу отримання від позивача кредитних коштів в розмірі 52 000 дол.США, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» належним чином виконало свої грошові зобов'язання за кредитним договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.

Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вказувалось вище, у п.1.3 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. контрагентами погоджено, що з 24.10.2012р. по 23.10.2013р. сторонами застосовується фіксована процентна ставка, а з 24.10.2013р. - змінювана. Розмір фіксованої процентної ставки встановлюється на рівні 11,8% річних, а розмір змінюваної процентної ставки за кредитом визначається як сума погодженого сторонами індексу (базова процентна ставка) і маржі банку та розраховується за формулою: R= Libor 6M+M, якщо не буде вставлений інший розмір змінюваної процентної ставки.

Наведені в цьому пункті договору визначення розуміються сторонами в такому значенні: «R» - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; «LIBOR 6М» - базова процентна ставка; «М» - маржа банку. Базова процентна ставка - це погоджений сторонами договору індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та визначається на підставі даних інформаційної системи Thomson REUTERS, і встановлюється щоквартально впродовж дії цього договору та дорівнює розміру індикативної процентної ставки LIBOR 6М. При цьому, «LIBOR 6М» - це «Лондонська міжбанківська ставка пропозиції» - середньозважена процентна ставка по міжбанківським кредитам, що надаються банками, які виступають на Лондонському міжбанківському ринку з пропозиціями коштів в доларах США на період 6 місяців. Маржа банку - це частина процентної ставки, що використовується у формулі змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену дохідність. Маржа банку встановлюється на рівні 10% річних.

Пунктом 1.3.3 укладеного між позивачем та третьою особою правочину передбачено, що починаючи з 24.10.2013р., розмір змінюваної процентної ставки встановлюється виходячи із формули, зазначеної в п.1.3.2. цього договору при використанні значення базової процентної ставки, встановленої на рівні значення «Libor USD (6М)», встановленого станом на дату, що передує трьом робочим дням до першого числа місяця, з якого починає діяти змінювана процентна ставка, та значення маржі банку, яке вказано в п.1.3.2 цього договору.

Згідно з пунктом 1.3.4 спірного правочину максимальний розмір збільшення змінюваної процентної ставки, визначеної станом на 24.10.2013р. за формулою, вказаною в п.1.3.2, складатиме 3% річних. Таким чином, в разі максимального збільшення змінюваної процентної ставки, максимальний розмір змінюваної процентної ставки за цим правочином буде дорівнювати 15%річних.

Відповідно до п.1.3.5 вказаного договору у разі, якщо розмір змінюваної процентної ставки, у випадку її зміни на умовах та в порядку, передбаченому договором, стане вище максимального розміру змінюваної процентної ставки, то в цьому разі застосовується максимальний розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом.

Мінімальний розмір змінюваної процентної ставки встановлюється в розмірі 12% річних (п.1.3.6 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.)

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно) та повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Нараховані проценти позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем закінченого періоду (п.п.6.2, 6.3 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.).

Наразі, керуючись умовами договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р., банком було нараховано проценти, в тому числі, за період з 24.05.2014р. по 15.05.2015р. на загальну суму 5494,64 дол.США, з яких сума процентів за період з 24.05.2014р. по 02.10.2014р. складає 2287,99 дол.США.

За твердженнями позивача, які з боку третьої особи належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Приватним підприємством «Компанія «Інексукрпаркет» проценти за користування відновлювальною лінією, що були нараховані банком за означений вище період, сплачено не було, в результаті чого у позичальника утворилась заборгованість в сумі 5494,64 дол.США. Вказаний розмір заборгованості з процентів за користування кредитом також підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Приватного підприємства «Компанія «Інексукрпаркет».

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 14.06.2015р., від 06.05.2015р. та від 20.05.2015р. було зобов'язано третю особу надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.

Проте, наведеним учасником судового процесу вимоги суду виконано не було, факту наявності заборгованості зі слати процентів за користування кредитними коштами в межах договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. за період 24.05.2014р. по 15.05.2015р. на загальну суму 5494,64 дол.США не спростовано.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. було погоджено строк користування кредитною лінією до 23.10.2015р.

Одночасно, пунктом 8.3 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. передбачено право банку в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених договором.

У разі якщо банк використовує своє право на дострокове повернення повної суми заборгованості, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника. В такому повідомленні банк зазначає повну суму заборгованості (п.8.4 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.).

За умовами п.8.5 укладеного між позивачем та третьою особою договору позичальник, у разі направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення суми заборгованості, зобов'язаний здійснити усі платежі на користь банку в строк не пізніше 10 календарних днів з дня відправлення такого повідомлення.

За твердженнями позивача, враховуючи порушення позичальником строків внесення процентів за користування відновлювальною кредитною лінією, керуючись умовами кредитного договору, банк 03.10.2014р. направив третій особі повідомлення-вимогу №8098/5/28-3 від 03.10.2014р., в якій заявник вимагав повернення кредитних коштів в повному обсязі та сплати процентів за користування відновлювальною кредитною лінією в строк не пізніше 10 календарних днів з дня відправлення вимоги.

На підтвердження направлення вказаної вимоги на адресу Приватного підприємства «Компанія «Інексукрпаркет», що відповідає зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» було представлено до матеріалів справи поштове повідомлення №0103027414633. У відповідності до змісту вказаного поштового повідомлення адресатом було отримано вимогу позивача 06.10.2014р.

Третя особа протягом строку розгляду спору жодних заперечень з приводу отримання повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів не надала.

Отже, з вказаного вбачається, що фактично кредитором було реалізовано право на дострокове повернення кредитних коштів, що передбачене 8.3 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р., шляхом направлення відповідної вимоги на адресу боржника.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги зміст вимоги №8098/5/28-3 від 03.10.2014р. стосовно визначення конкретного строку виконання позичальником своїх боргових зобов'язань, суд дійшов висновку, що термін повернення третьою особою грошових коштів, що були отримані за договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. в розмірі 52 000 дол.США, настав.

Однак, за твердженнями заявника, які з боку третьої особи належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, всупереч повідомлення про дострокове повернення кредитної лінії, позичальником грошові кошти, які було отримано за спірним кредитним договором, у строк, наведений у претензії №8098/5/28-3 від 03.10.2014р., повернуто не було, проценти за користування кредитом не сплачено. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

З приводу заявлення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст.554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).

Наразі, приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.

Як свідчать матеріали справи, 24.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» було укладено договір б/н поруки, у відповідності до умов якого поручитель зобов'язався відповідати за належне виконання боржником своїх зобов'язань за договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.

Відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов'язання, які були невиконані боржником, та які передбачені основним договором, зокрема, зобов'язання повернути кредит, наданий в сумі 52 000 дол.США, у строки, визначені договором, в тому числі, достроково, зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом, зобов'язання відшкодувати кредитору завдані невиконанням основного договору збитки, зобов'язання сплатити кредитору штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за основним договором, тощо.

Договір набуває чинності з моменту його укладання в письмовій формі і припиняється у випадку належного виконання позичальником своїх зобов'язань (п.6.4 договору б/н від 24.10.2012р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір б/н від 24.10.2012р. поруки як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» взаємних прав та обов'язків та забезпечення виконання третьою особою своїх грошових зобов'язань за договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» зверталось з вимогою №9019/5/28-3 від 27.11.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» про повернення кредитних коштів за договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. в сумі 52 000 дол.США та сплату процентів за користування кредитною лінією.

Проте, як вказує кредитор, поручителем вимоги банку виконано не було, кредитні кошти не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалами від 16.04.2015р., від 06.05.2015р. та від 20.05.2015р. зобов'язав відповідача надати докази повного чи часткового виконання грошових зобов'язань за договором поруки б/н від 24.10.2012р.

Однак, всупереч приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, відповідачем вимоги ухвал виконано не було, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором поруки б/н від 24.10.2012р. не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 52 000 дол.США та процентів за користування кредитом в розмірі 5494,64 дол.США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені за порушення строків повернення кредитних коштів в сумі 174 233,31 грн. та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 14 993,83 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

У п.10.1 договору №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р. передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, банк має право вимагати від позичальника сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Одночасно, судом зазначалось, що за умовами договору б/н від 24.10.2012р. поруки поручитель відповідає перед кредитором, в тому числі, в частині сплати неустойки за порушення боржником своїх зобов'язань за договором №67-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.10.2012р.

Керуючись умовами кредитного договору, позивачем було нараховано пеню в сумі 174 233,31 грн. за порушення позичальником строків повернення кредитних коштів та за порушення строків сплати процентів за користування кредитною лінією - в сумі 14 993, 83 грн.

Після проведення наведеного позивачем розрахунку пені за порушення позичальником строків повернення кредитних коштів судом встановлено, що останній містить помилки. Після проведення власного розрахунку судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки за порушення позичальником термінів повернення кредиту на загальну суму 171 846,60 грн.

Одночасно, наведений Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» розрахунок штрафних санкцій за прострочення сплати процентів за користування кредитом є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги помилки, що були допущені заявником при розрахунку неустойки, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 52 000 дол.США, процентів за користування кредитом в розмірі 5494,64 дол.США, пені за порушення строків повернення кредитних коштів в сумі 174 233,31 грн. та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 14 993,83 грн. у визначених вище розмірах.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, в тому числі, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу (п.2.23 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи, що при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником було невірно визначено та сплачено суму судового збору, суд зазначає, що судовий збір в сумі 2818,91 грн. підлягає стягненню зі сторін в дохід Державного бюджету України.

При цьому, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 47,73 грн. з огляду на часткове задоволення позовних вимог підлягає стягненню з позивача, а в сумі 2771,18 грн. - з відповідача на користь Державного бюджету України.

Судовий збір в сумі 28 000 грн. згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 52 000 дол.США, процентів за користування кредитом в розмірі 5494,64 дол.США, пені за порушення строків повернення кредитних коштів в сумі 174 233,31 грн. та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 14 993,83 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» (03127, м.Київ, Голосіївський район, Проспект 40-Річчя Жовтня, буд.88, ЄДРПОУ 35790499) на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Володимирська, буд.46, ЄДРПОУ 25959784) заборгованість за кредитом в сумі 52 000 дол.США, проценти за користування кредитом в розмірі 5494,64 дол.США, пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 171 846,60 грн., пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 14 993,83 грн. та судовий збір в сумі 28 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Володимирська, буд.46, ЄДРПОУ 25959784) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 47,73 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Паркет» (03127, м.Київ, Голосіївський район, Проспект 40-Річчя Жовтня, буд.88, ЄДРПОУ 35790499) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2771,18 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 15.06.2015р.

Суддя Любченко М.О.