Рішення

від 05.06.2015 по справі 911/1321/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2015Справа №911/1321/15

За позовомСвалявського районного центру зайнятості

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія»

простягнення 1450 грн. 60 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.04.2015 до Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла позовна заява Свалявського районного центру зайнятості з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» про стягнення 1450 грн. 60 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що ним була здійснене переплата за поставлений відповідачем товар у розмірі 50 грн. 60 коп. Крім того, позивач зазначив, що він сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 1400 грн. 00 коп. (попередню оплату), втім відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 3К-70/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам від 03.03.2014, не здійснив поставку узгодженого між сторонами товару на суму 1400 грн. 00 коп. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача суму здійсненої ним переплати у розмірі 50 грн. 60 коп. та суму попередньої оплати у розмірі 1400 грн. 00 коп., що разом становить 1450 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 порушено провадження у справі № 911/1321/15 та призначено її до розгляду на 15.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.06.2015.

Представник позивача у судове засідання 05.06.2015 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином; 03.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи, в якому позивач просив розгляд справи, призначений на 05.06.2015, здійснювати за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20408785 від 09.04.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 між Свалявським районним центром зайнятості (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (постачальник) укладено Договір № 3К-70/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність за талонами споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та сплатити постачальнику продукти нафтоперероблення рідкі (ДК016-2010 19.20.2 – «Паливо рідинне та газ; оливи мастильні).

Відповідно до п. 2.2 Договору, асортимент, кількість, ціна товару визначається у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, загальна вартість договору становить 2580 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 430,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за товар за цим Договором здійснюються у безготівковій формі згідно накладної на отримання товару та рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, згідно з п. 1 ст 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (з усіма наступними змінами). Раз на місяць сторони здійснюють звірку взаємних розрахунків шляхом підписання відповідного акту звірки.

Відповідно до п. 8.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання зобов'язань за Договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № 247 від 05.03.2014 на суму 1408 грн. 00 коп. та № 1014 від 20.03.2014 на суму 3048 грн. 00 коп. (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 4456 грн. 00 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 131 від 21.03.2014.

Судом встановлено, що 23.04.2014 відповідач поставив позивачу товар (бензин А-95 загальною кількістю 275 л.) на суму 4427 грн. 50 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 2401 від 23.04.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, вартість недопоставленого відповідачем товару становить 28,50 грн. (4456,00 грн. – 4427,50 грн.).

Як встановлено судом, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 5784 від 13.06.2014 на суму 1559 грн. 00 коп. (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 950 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 359 від 18.07.2014 та грошові кошти у розмірі 268 грн. 50 коп. за платіжним дорученням № 275 від 13.06.2014 (разом 1218,50 грн.), належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 25.07.2014 відповідач поставив позивачу товар (бензин А-95 загальною кількістю 70 л.) на суму 1102 грн. 50 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 7222 від 25.07.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, вартість недопоставленого відповідачем товару становить 116,00 грн. (1218,50 грн. – 1102,50 грн.).

Як встановлено судом, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 10610 від 29.08.2014 на суму 864 грн. 50 коп. (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 920 грн. 00 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 304 від 29.08.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 12.09.2014 відповідач поставив позивачу товар (бензин А-95 загальною кількістю 50 л.) на суму 864 грн. 50 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 10110 від 12.09.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач здійснив переплату у розмірі 55,50 грн., сплативши грошові кошти у розмірі, більшому, ніж зазначений у рахунку 10610 від 29.08.2014 (920,00 грн. – 864,50 грн.).

Як встановлено судом, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 12558 від 24.09.2014 на суму 874 грн. 50 коп. (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 900 грн. 00 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 371 від 24.09.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 01.10.2014 відповідач поставив позивачу товар (бензин А-95 загальною кількістю 60 л.) на суму 1049 грн. 40 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 10998 від 01.10.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач поставив позивачу товар на суму більшу, ніж зазначена у рахунку № 12558 від 24.09.2014, а саме більшу на 149,40 грн. (1049,40 грн. – 900,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, розмір здійснених позивачем переплат становить 50 грн. 60 коп. (28,50 грн. + 116,00 грн. + 55,50 грн. (переплата) – 149,40 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до правового висновку, який викладено у Постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 50 грн. 60 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача, є безпідставно набутими коштами, оскільки були набуті відповідачем внаслідок здійснених позивачем переплат за виставленим відповідачем рахунком на оплату 10610 від 29.08.2014 на суму 864 грн. 50 коп., тоді як позивачем було сплачено 920 грн. 00 коп. (з урахуванням, що 4,90 грн. були зараховані в рахунок оплати за товар, поставлений за видатковою накладною № 10998 від 01.10.2014 на суму 1049 грн. 40 коп.).

Таким чином, позовні вимоги Свалявського районного центру зайнятості в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» безпідставно набутих коштів у розмірі 50 грн. 60 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як встановлено судом, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 14393 від 21.10.2014 на суму 1319 грн. 20 коп. (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 1400 грн. 00 коп., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 438 від 21.10.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 31.10.2014 між сторонами була складена видаткова накладна № 12509 на суму 1319 грн. 20 коп. про поставку позивачу товару у кількості 80 літрів.

Як стверджує позивач у позовній заяві, із жовтня 2014 року при поданні оператору АЗС відповідача талонів (долучені до матеріалів позовної заяви позивачем у кількості 8 штук, що становить 80 літрів), які були передані відповідачем за видатковою накладною № 12509 від 31.10.2014, отримання палива (бензину А-95) було неможливо у зв'язку із його відсутністю на АЗС.

Таким чином, позивач не мав змоги використати талони у кількості 8 штук на загальний обсяг пального 80 літрів (містяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 14.01.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 про порушення умов Договору щодо поставки товару вих. № 38 від 14.01.2015, в якій просив поставити на АЗС постачальника товар у кількості, необхідній для повного виконання умов Договору, або перерахувати на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1450 грн. 60 коп., яка, як стверджує позивач, була повернута відділенням поштового зв'язку із вибуттям адресату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.3 Договору, право власності на товар переходить до споживача з моменту підписання постачальником та споживачем вищевказаної видаткової накладної.

Згідно з п. 4.4 Договору, з моменту надання талонів споживачу, товар, до моменту його фактичного отримання споживачем або його уповноваженою особою на АЗС, знаходиться на зберіганні у постачальника. Вартість зберігання включена у вартість товару.

Згідно з п. 5.1 Договору, по поданню уповноваженою особою талону(ів) оператору АЗС на АЗС постачальника або АЗС осіб, що зв'язані з постачальником відповідним договором, постачальник передає товар споживачу шляхом надання йому відповідної кількості та виду палива. У разі приймання постачальником талонів, оператор АЗС постачальника ставить на талоні свій підпис. Зобов'язання постачальника по схову певної кількості товару споживача припиняються відповідно до наданого талону (ів).

Згідно з п. 5.3 Договору, видача товару уповноваженій особі, що надає талон(ни) на АЗС постачальника або на АЗС осіб, що зв'язані з постачальником відповідним договором здійснюється у момент пред'явлення уповноваженою особою талонів оператору. Постачальник зобов'язується поставити товар споживачу на місце поставки на протязі 10 днів з моменту отримання заявки, а споживач – прийняти та оплатити товар, але не пізніше закінчення терміну дії талону.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи, що позивач здійснив попередню оплату у розмірі 1400 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 438 від 21.10.2014 та фактично не отримав товар (пальне) на вказану суму коштів (товар не був наданий у розпорядження покупця за місцем знаходження товару), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, вимоги Свалявського районного центру зайнятості в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» суми попередньої оплати у розмірі 1400 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позовні вимоги Свалявського районного центру зайнятості підлягають задоволенню у повному обсязі у загальному розмірі 1450 грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52, літ. Б, офіс 204; ідентифікаційний код: 39042048) на користь Свалявського районного центру зайнятості (89300, Закарпатська обл., Свалявський р-н, м. Свалява, вул. Головна, буд. № 33; ідентифікаційний код: 13592189) грошові кошти у розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 60 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52, літ. Б, офіс 204; ідентифікаційний код: 39042048) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.06.2015

Суддя                                                                                                     І.М. Отрош