Рішення

від 02.06.2015 по справі 911/1381/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 911/1381/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

01135, м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, буд. 14

до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт",

98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, буд. 3

про стягнення 2 679,69 грн.

за участю представників:

позивача - Сидоренко Д.О. (довіреність від 09.12.2014 № 5120);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (далі - відповідач) про стягнення 2 679,69 грн., з яких: 1 800,00 грн. основного боргу, 385,34 грн. пені, 440,20 грн. інфляційних втрат та 54,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг від 10.01.2013 № 17-7/13/4.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим - господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8821/15 від 17.04.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9200/15 від 21.04.2015) позивачем подано додаткові документи.

У судове засідання 21.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 30.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10260/15 від 30.04.2015) позивачем подано додатковий доказ.

У судове засідання 30.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 02.06.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12689/15 від 02.06.2015) позивачем подано письмові пояснення.

При розгляді даних письмових пояснень, судом встановлено, що вони за правовою природою є заявою про зміну підстав позову, оскільки позивач додатково заявляє до стягнення заборгованість за актом приймання-передачі послуг від 30.11.2013 № 11, стягнення за яким не заявлено у позовній заяві.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Крім того, при вирішенні питання про прийняття вказаної заяви, судом враховано правову позицію, що викладена у підпункті 3.12. пункту 3.постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд даної справи по суті розпочався судом у судовому засіданні 30.04.2015, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання, крім того, при поданні вказаної заяви, позивачем не додано доказів відправлення відповідачеві її копії, в порушення вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, судом залишено без розгляду заяву позивача про зміну підстав позову (вх. № 12689/15 від 02.06.2015), оскільки її подано всупереч положенням статей 22, 57 Господарського процесуального кодексу України та розглянуто позовні вимоги, що заявлені у позовній заяві.

У судовому засіданні 02.06.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, при цьому, судом враховано таке.

У зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалою суду від 02.04.2015, запропоновано позивачу направити копії ухвали про порушення провадження у справі на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначених ухвал.

В якості доказів направлення на адресу відповідача копій ухвал господарського суду Київської області, позивачем подано до матеріалів справи транспортні накладні від 15.04.2015 № 2010502700 та від 28.04.2015 № 2011230195.

Для належного повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/2014, судом розміщено інформацію про час, дату і місце судових засідань на сторінці господарського суду Київської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" у мережі інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), докази цього містяться у матеріалах справи.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/1381/15.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача і неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством "Інформаційно-аналітичний центр морського і річкового транспорту", правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", (далі - адміністрація) та Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" (далі - замовник) укладено договір про надання послуг від 10.01.2013 № 17-7/13/4 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику "Послуги з системного супроводу щодо інформаційного обслуговування та технічної допомоги користувачам з забезпечення доступу та спроможності виконання доручень Міністерства інфраструктури України з використанням галузевої комп'ютерної системи «Інформаційно-аналітична і логістична система морського і річкового транспорту», перелік яких зазначено в Додатку № 1 до Договору (пункт 1.1. Договору).

Згодом, сторонами укладено додаткову угоду до Договору від 30.12.2013 № 1, відповідно до якої внесено зміни та доповнення до Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, вартість послуг за місяць становить 600,00 грн., у тому числі, ПДВ 100,00 грн., відповідно до розрахунку, наведеного в Додатку №1. Замовник сплачує щомісячно виконавцю за фактично надані послуги (розрахунковим періодом є 1 календарний місяць), які підтверджуються актом наданих послуг.

Згідно з пунктом 2.3. Договору, оплата послуг за Договором здійснюється щомісячно, до 20 числа поточного місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 2.4. Договору, приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг.

Термін дії Договору - з 01.01.2013 до 31.12.2013, але, в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо менше, ніж за 30 календарних днів до його закінчення, від будь-якої із сторін не надійде письмових заяв щодо припинення його дії або зміни його умов (пункти 8.1., 8.2. Договору).

У матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення або зміну умов Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії, відповідно до пункту 8.2. Договору, та чинність Договору протягом спірних правовідносин.

Додатковою угодою від 01.11.2013 про заміну сторони, що укладена між Державним підприємством "Інформаційно-аналітичний центр морського і річкового транспорту" (далі - виконавець), Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (далі - правонаступник) та Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" (далі - замовник), сторони домовились про здійснення заміни з 01.11.2013 виконавця на правонаступника.

Замовник підтверджує згоду на заміну виконавця на правонаступника як сторони у Договорі (пункт 3. Додаткової угоди).

На виконання умов Договору, позивач, за період з грудня 2013 року до лютого 2014 року, надав послуги на суму 1 800,00 грн., а відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.12.2013 № 12 на суму 600,00 грн., від 31.01.2014 № 1 на суму 600,00 грн., від 28.02.2014 № 2 на суму 600,00 грн., які підписані сторонами та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Також, на оплату наданих послуг, відповідно до умов Договору, позивачем виставлено рахунки: від 05.12.2013 № 1200000050 на суму 600,00 грн., від 08.01.2014 № 1200000023 на суму 600,00 грн. від 03.02.2014 № 1200000056 на суму 600,00 грн. Копії рахунків додано до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано у матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з надання послуг за спірними актами.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними актами, у своїх податкових зобов'язаннях.

Також, позивачем у матеріали справи надано оригінал банківської довідки Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» від 16.04.2015 № 246, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки, відповідно до якої встановлено, що до позивача надійшли кошти від відповідача у розмірі 600,00 грн., з призначенням платежу - по рахунку № 1200000056 від 03.02.2014. Копія зазначеного рахунку наявна у матеріалах справи.

Отже, стягнення 600,00 грн. з оплати вартості послуг, що заявлено позивачем за рахунком від 03.02.2014№ 1200000056 є безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з тим, що дані кошти вже сплачені відповідачем, що підтверджується вищезазначеною банківською довідкою.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за якими одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази їх повної оплати відсутні.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 200,00 грн.

Позивач, на підставі пункту 5.7. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від суми прострочення за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 385,34 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

У зв'язку з висновками суду про відсутність порушення відповідачем грошового зобов'язання за актом приймання-передачі послуг від 28.02.2014 № 2, позовна вимога про стягнення з відповідача 124,39 грн. пені, що нарахована за зазначеним актом, задоволенню не підлягає.

Щодо решти актів, зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, та встановлено, що позивачем пеню нараховано з перевищенням шестимісячного терміну нарахування, проте, ні законом, ні Договором, збільшення цього терміну у даних правовідносинах не передбачено, а тому, правильний розмір пені складає 91,91 грн., решта позовної вимоги про стягнення пені, задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 54,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 440,20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з висновками суду про відсутність порушення відповідачем грошового зобов'язання за актом приймання-передачі послуг від 28.02.2014 № 2, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16,62 грн. 3% річних та 143,26 грн. інфляційних втрат, що нараховані за зазначеним актом, задоволенню не підлягають.

Щодо решти актів, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 296,94 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню, 3% річних позивачем нараховано надмірно, правильний розмір 3% річних складає 37,04 грн., решта позовної вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 1 200,00 грн., пені у розмірі 91,91 грн., 3% річних у розмірі 37,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 296,94 грн., решта позову задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, буд. 3, код ЄДРПОУ 01125591) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 91 (дев'яносто одна) грн. 91 коп. пені, 37 (тридцять сім) грн. 04 коп . 3% річних, 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 94 коп. інфляційних втрат та 1 108 (одна тисяча сто вісім) грн. 52 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук