Рішення

від 02.06.2015 по справі 911/1456/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 911/1456/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим,

01011, Київ-11, вул. Різницька, 13/15

в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України,

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2

2) Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг",

01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 16 А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кама",

97210, Автономна Республіка Крим, Совєтський р-н, с. Дмитрівка, пров. Білоруський, буд. 1 кв. А

про стягнення 485 632,43 грн.

за участю представників:

прокурора - Секретар В.В. (службове посвідчення № 029901 від 21.10.2014);

позивача 1 - Юрченко Ю.Є. (довіреність від 05.01.2015 № 7.1-25/7818);

позивача 2 - Степанюк О.В. (довіреність від 03.07.2014 № 14/20-162-14);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1), Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кама" (далі - відповідач) про стягнення 485 632, 43 грн., з яких: 397 746,25 грн. основного боргу, 41 906,60 грн. пені, 40 881,51 грн. інфляційних втрат та 5 098,07 грн. 3% річних.

Позов подано прокурором на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", Указу Президента України від 23.02.2001 №111 "Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" та Статуту Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 №354.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим - господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9842/15 від 27.04.2015) позивачем 2 подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9913/15 від 28.04.2015) позивачем 2 подано додатковий доказ.

У судове засідання 28.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 02.06.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10666/15 від 07.05.2015) позивачем 2 подано додатковий доказ.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11651/15 від 19.05.2015) позивачем 2 подано додаткові документи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12587/15 від 28.05.2015) позивачем 2 подано клопотання.

У судовому засіданні 02.06.2015 прокурор і представники позивача 1 та позивача 2 позовні вимоги підтримали, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, при цьому, судом враховано таке.

У зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалою суду від 08.04.2015, запропоновано позивачу 2 направити копію ухвали про порушення провадження у справі на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначеної ухвали.

В якості доказу направлення на адресу відповідача копій ухвал господарського суду Київської області від 28.04.2015 та від 08.04.2015, позивачем подано до матеріалів справи транспортну накладну від 18.05.2015 № 6744-90712.

Для належного повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/2014, судом розміщено інформацію про час, дату і місце судових засідань на сторінці господарського суду Київської області (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" у мережі інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/), докази цього містяться у матеріалах справи.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/1456/15.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача і неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора і представників позивача 1 та позивача 2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кама" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417 (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування, на визначений договором строк, предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1904.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі - тристоронній акт), що укладається у 5 автентичних примірниках.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".

Сторонами підписано Додаток № 1 Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", в яких зазначено найменування, кількість, вартість предметів лізингу та строк лізингу.

Пунктом 3.2.1. Договору визначено, що укладення між сторонами тристороннього акту приймання-передачі предмету лізингу свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту, за умови сплати попереднього лізингового платежу, визначеного пунктом 4.3. Договору.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, лізингоодержувач, після укладення Договору, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% його вартості та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу, лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні 3 місяці.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

На виконання пункту 4.2. Договору, сторонами підписано Графіки сплати лізингових платежів, що являються Додатками №2.1, №2.2 до Договору.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що договір набирає чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено додаткові договори до Договору від 24.07.2009 № 1/418, від 30.12.2009 № 2/1448, від 10.10.2011, б/н.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв предмети лізингу - зернозбиральний комбайн «Дон-Лан «Акрос», у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 2 590 000,00 грн., на підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 30.12.2009 № 5, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток. Копію акту долучено до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 4.1. Договору та Графіку сплати лізингових платежів, датами сплати лізингових платежів є кожні 3 місяці, починаючи з дати підписання акту №5 - 30.12.2009, у зв'язку з чим, лізингові платежі повинні сплачуватися до 30 числа відповідного місяця.

Так, за твердженнями позову, у відповідача наявна заборгованість зі сплати наступних лізингових платежів: 101 641,60 грн. - за березень 2014 року, 100 171,57 грн. - за червень 2014 року, 98 701,55 грн. - за вересень 2014 року, 97 231,53 грн. - за грудень 2014 року.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 27.04.2015 № 39381-28.1187188, в якому відкрито поточний банківській рахунок позивача 2, судом встановлено відсутність перерахування коштів від відповідача за вказані періоди.

Договір за правовою природою є договором лізингу.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами.

Зважаючи на викладене, з матеріалів справи вбачається, що наявні грошові зобов'язання відповідача перед позивачем 2, які виникли протягом дії Договору, строк виконання яких настав і які відповідачем не виконані.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача лізингових платежів всього на суму 397 746,25 грн. є обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню.

Крім того, прокурор, на підставі пункту 7.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком прокурора складає 41 906,60 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.6. Договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань у повному обсязі.

Отже, з урахуванням даного пункту Договору, суд дійшов висновку про продовження сторонами строку нарахування пені, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий прокурором, у розмірі 41 906,60 грн. та встановлено, що пеню нараховано надмірно, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 41 906,58 грн., позовна вимога, у частині стягнення 0,02 грн. пені, задоволенню не підлягає.

Також, прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 5 098,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 881,51 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, що розрахунок 3 % річних є арифметично вірним та підлягає задоволенню у розмірі 5 098,07 грн., а інфляційні втрати нараховано надмірно, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 40 851,32 грн., позовна вимога, у частині стягнення 30,19 грн. інфляційних втрат, задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем 2 заявлено про включення до складу судових витрат у справі витрат у розмірі 165,00 грн., що пов'язані з відправкою відповідачу копій ухвал суду.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи входять до складу судових витрат.

На підтвердження цих витрат, позивачем 2 надано платіжне доручення від 25.05.2015 № 2610 на суму 165,00 грн., з призначенням платежу «за транспортно-експедиційне обслуговування та кур'єрську доставку відправлень згідно з рах. №160577 від 18.05.2015», рахунок-фактуру від 18.05.2015 № 160577, реквізити якого зазначено у призначенні платежу у вищезазначеному платіжному дорученні та накладну від 18.05.2015 № 6744-90712, яка зазначена у рахунку-фактурі від 18.05.2015 № 160577 як підстава оплати за послуги, що надані, про направлення копій ухвал суду та позовної заяви на адресу відповідача.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, зазначені витрати підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача 2, пов'язаних з відправкою відповідачу копій ухвал суду, у розмірі 165,00 грн., до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 165,00 грн., покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 397 746,25 грн., пені у розмірі 41 906,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 40 851,32 грн. та 3 % річних у розмірі 5 098,07 грн., решта позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на обставини справи, що встановлені судом, суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому, судовий збір підлягає покладенню на нього у повному обсязі та стягненню в доход бюджету.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кама" (97210, Автономна Республіка Крим, Совєтський р-н, с. Дмитрівка, пров. Білоруський, буд. 1 кв. А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20700521) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 16 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30401456) 397 746 (триста дев'яносто сім тисяч сімсот сорок шість) грн. 25 коп. основної заборгованості, 41 906 (сорок одна тисяча дев'ятсот шість) грн. 58 коп. пені, 5 098 (п'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 07 коп. 3 % річних та 40 851 (сорок тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 32 коп. інфляційних втрат та 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп. судових витрат.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кама" (97210, Автономна Республіка Крим, Совєтський р-н, с. Дмитрівка, пров. Білоруський, буд. 1 кв. А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20700521) на користь Державного бюджету України 9 712 (дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 65 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук