Рішення

від 02.06.2015 по справі 911/1063/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 911/1063/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" до Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної спілки споживчої кооперації про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача : Павлівський В.В. (дов. б/н від 13.03.2015);

відповідача : не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" до Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної спілки споживчої кооперації про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.07.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.03.2015.

В судовому засіданні 31.03.2015 оголошено перерву до 21.04.2015.

В судовому засіданні 21.04.2015 оголошено перерву до 28.04.2015.

28.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою від 28.04.2015 вказане клопотання було задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.04.2015 оголошено перерву до 02.06.2015.

В судовому засіданні 02.06.2015 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 02.06.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" (продавець) та Переяслав-Хмельницьким звіроплемгоспом Київської регіональної спілки споживчої кооперації (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця продукцію - субпродукти та продукти м'ясопереробки для годівлі хутрових звірів, а покупець зобов'язується прийняти її і сплатити за умовами даного договору.

Ціна на товар узгоджується сторонами попередньо, за 2-3 дні до моменту продажу, і зазначається в накладних на відпущення товару, які являються невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

На виконання вказаного договору позивачем у період з 03.07.2014 по 19.09.2014 було поставлено товар на загальну суму 24175,37 грн. Вказаний факт підтверджується накладними, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свого обов'язку з оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 24175,37 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою № 2369984 від 23.04.2015 (міститься в матеріалах справи).

Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, якими сторони також підтвердили вказану суму заборгованості.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що надані суду товарно-транспортні накладні та видаткова накладна не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та товарно-транспортна накладна не може підтверджувати факту поставки, а відтак позивачем не доведено факту та розмір поставки, у зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні позову.

Зі змісту доданих до позовної заяви накладних вбачається, що вони, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затв. наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме:

• найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

• назву документа(форми);

• дату і місце складення документа;

• зміст та обсяг господарської операції;

• одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

• посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

• особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, суд дійшов висновку, що сам лише факт того, що назва вказаних накладних зазначена як «товарно-транспортна накладна» не може братись до уваги, оскільки за своєю природною вказані накладні складені у формі видаткових, та містять всі відомості, які повинні міститься у первинних документах, а відтак розцінюються судом як належні докази факту поставки.

Крім того, у матеріалах справи містяться розшифровки до податкових декларацій та податкові накладні, що подавались відповідачем до Переяслав-Хмельницької ОДПІ в яких чітко відображені усі поставки на спірні суми з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" (вказані документи містяться в матеріалах справи).

Відтак, суд вважає доведеним факт поставки товару та не приймає заперечення відповідача.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 8 від 05.02.2015, в якій просив оплатити суму прийнятого товару. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 24175,37 грн обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Крім того, у позовній заяві позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши подану заяву суд не вбачає підстав для забезпечення позову, оскільки позивач не надав жодного документального підтвердження того, що кошти, майно, інші цінності, які належать відповідачу, можуть зникнути, а також те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної спілки споживчої кооперації (код ЄДРПОУ 03769178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39199871) 24175,37 грн боргу, а також 1827,00 грн судового збору.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 11.06.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз