Рішення

від 09.06.2015 по справі 914/1580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. Справа№ 914/1580/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорембізнес», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок Львівської області

про: стягнення 3076,55грн. заборгованості за Договором № 22/07/13-01 від 22.07.2013 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивача: Лихва Н.Д. (довіреність №14/12-15 від 08.12.2014 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 21 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 09.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорембізнес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» про стягнення 3076,55грн. заборгованості за Договором № 22/07/13-01 від 22.07.2013 року.

Ухвалою суду від 18.05.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.06.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору №22/07/13-01 від 22.07.2013 року в частині вчасної оплати виконаної позивачем роботи, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу 2698,35 грн. інфляційних нарахувань та 378,20 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 05.06.2015 року на адресу суду надійшов відзив вх.№23082/15 відповідача, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив повністю. Зокрема, зазначив, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та 3 % річних може бути заявлена лише як невід'ємна частина вимога про сплату основного боргу і вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. у справі №914/4368/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорембізнес» 8 934,92 грн. основного боргу за Договором №22/07/13-01 від 22.07.2013 р., 302,32 грн. пені та 1 773,83 грн. судового збору.

Платіжним дорученням №863 від 11.02.2015 р. перерахував на поточний рахунок позивача 11011,07 грн. із призначенням платежу «Оплата відповідно до рішення суду від 21.01.2015 р. справа №914/4368/14».

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості позивачем відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог нараховано відповідачу 2698,35 грн. інфляційних нарахувань та 378,20 грн. 3 % річних.

26.03.2015 р. позивачем було направлено відповідачу відповідну претензію №22/07/13-4368/1 із вимогою сплатити штрафні санкції, яка залишена відповідачем без реагування.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказавши, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та 3 % річних може бути заявлена лише як невід'ємна частина вимога про сплату основного боргу і вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. у справі №914/4368/14 встановлено, що між сторонами було укладено договір №22/07/13-01 від 22.07.2013р. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підряду підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: №09-10-002 за вересень 2013року на суму 90959,69 грн., №09-10-003 за вересень 2013року на суму 10 685,23 грн., що разом становить 101 644,92 грн. Вказані акти виконаних робіт підписані сторонами та завірені печатками виконавця та замовника без зауважень та розбіжностей. Докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо виконаних робіт за вказаним актом в матеріалах справи відсутні. Відповідач частково на суму 92 710,00 грн. оплатив позивачу виконані роботи. Докази сплати решти суми (8 934,92 грн.) в матеріалах справи відсутні, проти наявності вказаного боргу відповідач не заперечив. Відповідно до умов договору, а саме п.6.1 та п.6.2, після підписання даного договору замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 90% вартості договірної ціни, тобто 91 480,43 грн., в тому числі з ПДВ: 20% - 15 246,74 грн., а решту суми, а саме 10 164,49 грн., в тому числі ПДВ: 20% - 1 694,08 грн., замовник оплачує виконавцю протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, позивач невірно визначив період нарахування пені. Акт виконаних робіт був підписаний 10.09.2013р.

Відтак, прострочення відповідача мало місце починаючи з 13.09.2015 р.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень пункту 7.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та 3 % річних може бути заявлена лише як невід'ємна частина вимога про сплату основного боргу і вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу. Крім того, суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно включення позивачем у розрахунку трьох процентів річних до періоду прострочення днів фактичної оплати суми заборгованості, оскільки така позиція не відповідає приписам ч.4 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 2698,35 грн. інфляційних нарахувань та 378,20 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. слід покласти на відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274А; код ЄДРПОУ 32475074) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорембізнес» (79058, м. Львів, вул. Донецька,44; код ЄДРПОУ 38243086) 2698,35 грн. інфляційних нарахувань, 377,47 грн. 3 % річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2015 р.

Суддя Кидисюк Р.А