Рішення

від 09.06.2015 по справі 914/1583/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. Справа№ 914/1583/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус МКС», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестбуд», м. Львів

про: стягнення 81036,99 грн. заборгованості за Договором поставки № 0110-04 від 01.10.2013 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивача: Хрунь І.Ю. (довіреність від 13.03.2015 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 09.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус МКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестбуд» про стягнення 81036,99 грн. заборгованості за Договором поставки № 0110-04 від 01.10.2013 року.

Ухвалою суду від 18.05.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.06.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 0110-04 від 01.10.2013 року в частині повної та вчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 81036,99 грн., з яких: 30000,00 грн. - основний борг, 5389,98 грн. - пеня, 42389,38 грн. - інфляційні нарахування, 3257,63 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2015 року подав через канцелярію суду заяву вх.№23617/15 про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та відсутність рішення цих органів з такого спору, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з урахуванням поданого 09.06.2015 року клопотання вх.№23619/15 про припинення провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості в цій частині.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 18.05.2015 року не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901409816587.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус МКС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестбуд» (Покупець) укладено Договір №0110-04 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався постачати Покупцеві товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору обумовлено, що найменування, кількість, ціна товару вказуються у накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору і передаються Покупцеві при постачанні чергової партії.

Згідно з п.3.3. Договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається після передачі партії товару Покупцю та підписання представником Покупця відповідної накладної та товарно-транспортної накладної в пункті поставки.

На виконання умов Договору у період з 03.10.2013 р. по 09.04.2014 р. позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв бетон на загальну суму 404520,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відповідних видаткових накладних.

Прийнявши товар, відповідач не здійснив повної та вчасної його оплати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30000,00 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, його неодноразові вимоги, в тому числі письмова вимога від 30.03.2015 р. щодо виконання умов Договору з оплати за поставлений товар залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу в розмірі 30000,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 5389,98 грн. пені, 42389,38 грн. інфляційних нарахувань та 3257,63 грн. 3 % річних.

09.06.2015 р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання вх.№23619/15 про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 30000,00 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов'язання сторін виникли на підставі Договору поставки № 0110-04 від 01.10.2013 року.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що по кожній поставленій партії товару проводиться передоплата у розмірі 70 % від загальної вартості, решта 30 % Покупець сплачує протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

У свою чергу відповідач не оплатив вчасно вартість поставленого товару, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з нього штрафні санкції.

Оскільки, як зазначив позивач, погашення відповідачем основного боргу в розмірі 30000,00 грн. здійснено 26.05.2015 р. після порушення провадження у справі, клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає до задоволення.

Щодо заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій, то слід зазначити наступне.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у випадку невиконання п.п.2.5.,2.6. цього Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5389,98 грн. пені, 42389,38 грн. інфляційних нарахувань та 3257,63 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. слід покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник виключно з його вини.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестбуд» (79070, м. Львів, вул. Рахівська, будинок 4; код ЄДРПОУ 32640146) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус МКС» (79035, м. Львів, вул. Зелена, будинок 238Б; код ЄДРПОУ 37123114) 5389,98 грн. пені, 42389,38 грн. інфляційних нарахувань, 3257,63 грн. 3 % річних та 792,03 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2015 р.

Суддя Кидисюк Р.А