Рішення

від 09.06.2015 по справі 922/2379/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р.Справа № 922/2379/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Консалтинг", м. Харків про стягнення 35120,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Холошин А.О., довіреність № 09-01/15 від 09.01.2015 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛІС КОНСАЛТИНГ" про стягнення заборгованості за Договором № 220814-ТЕ від 22.08.2014 року у розмірі 35120,00 грн. Позивач обгрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за надані послуги позивачем з організації та супроводу перевезень вантажу відповідача. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2015 року розгляд справи було відкладено на 09 червня 2015 року.

У судовому засіданні 09 червня 2015 року був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав додаткові документи із супровідним листом за вх. № 23559 для долучення до матеріалів справи. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

22 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОБІЛІС КОНСАЛТИНГ" (відповідач, замовник) було укладено Договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 220814-ТЕ, згідно якого позивач надає відповідачу послуги, пов'язані з наданням позивачем за плату і за рахунок відповідача послуги з організації та супроводу перевезень вантажу відповідача, що перевозиться залізничним транспортом територією України, а також вивозиться/ввозиться в митному режимі експорту/імпорту (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організовувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержавння вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до п. 2.2. Договору, під послугами з організації та супроводу перевезень вантажу замовника розуміється надання вагонів для участі в процесі перевезення вантажу замовника, диспетчерський контроль за просуванням вагонів, транспортно-експедиторське обслуговування, у тому числі оплата провізних послуг.

Пунктом 4.5.1. Договору передбачено, що експедитор зобов'язується надавати послуги відповідно до узгодженої заявки. При цьому заявка вважається прийнятою з моменту її підтвердження експедитором, як це визначено в розділі 3 даного договору.

Відповідно до умов п. 4.6.9 Договору, позивач надає відповідачу пільговий час під операції навантаження/вивантаження вантажу не більше 48 годин, за який плата за послугу надання вагонів не нараховується.

Відповідно до п. 5.1. Договору, загальна вартість послуги транспортно-експедиторського обслуговування включає в себе: винагороду експедитора, плату за надання вагонів, плату за користування вагонами на під'їзних коліях замовника, відшкодування інших витрат експедитора та компенсацій за надані по заявкам замовника послуги, у тому числі оплату перевізних платежів, та встановлюється в протоколах узгодження цін до даного договору, що становлять невід'ємну його частину.

Пункт 5.12 передбачає, що при затримці вагонів на станції навантаження/вивантаження понад час, який передбачений у п. 4.6.9 Договору, замовник додатково з платою за надання вагонів, сплачує експедиторові за знаходження на під'їзних коліях замовника (вантажовідправника/вантажоодержувача) 240 (двісті сорок) гривень за вагон на добу, при чому кожна доба вважається за повну.

Облік часу перебування вагонів під навантаження /розвантаження визначається з моменту прибуття на станцію до часу відправлення зі станції на підставі даних ГІОЦ УЗ або відомістю плати за користування ГУ-46, яка завіряється начальником станції навантаження/вивантаження вагонів.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що за наданими у жовтні 2014 року послугами відповідачу, 22 напіввагона підпали під дію пунктів Договору про простій вагонів понад встановлений час. Підтвердженням простою 22 напіввагонів понад встановлений в договорі час та відповідне нарахування коштів було здійснено позивачем на підставі даних ГІОЦ УЗ (як це і передбачено п. 5.12. Договору).

У зв'язку з вищевказаним, позивач 21.01.2015 року надіслав на адресу відповідача наступний перелік документів:

- вимога вих. № 27 від 20.01.2015 року про сплату 35120,00 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 161 від 31.10.2014 року;

- акт звіряння взаємних розрахунків за період 02.08.2014 року - 31.12.2014 року;

- рахунок на оплату № 3 від 19.01.2015 року.

Згідно п. 5.4. Договору, замовник зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання документів або їх копій розглянути їх, підписати та завірити печаткою Акт наданих послуг і направити експедитору.

У випадку якщо у замовника є заперечення і/або зауваження щодо обсягу та /або якості наданих послуг, замовник підписує акт з розбіжностями, при цьому на Акті фіксуються всі розбіжності і додаються до нього документи, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, що обгрунтовують ці розбіжності.

Експедитор зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати отримання Актів, що були підписані з розбіжностями, розглянути зауваження відповідача, і в разі згоди з ними направити замовнику виправлений Акт і виправлений розрахунок обсягу наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, за час дії Договору позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 162500,00 грн.

Проте, відповідачем на надані послуги було сплачено лише частково у розмірі 162500,00 грн.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 161 від 31.10.2014 року та Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 02.08.2014 року по 31.12.2014 року відповідачем підписані не були, проте і зауважень, стосовно вищезазначених актів позивачем отримано не було.

Одже, виходячи з того, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 35120,00 грн., яка сплачена не була, позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого права та законного інтересу.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання за Договором, а саме позивачу були надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, зауважень на адресу позивача не надходило, проте заборгованість у розмірі 35120,00 грн. залишається не сплаченою, що є порушенням відповідачем зобов'язань за договором.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 35120,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛІС КОНСАЛТИНГ" ( 61045, м. Харків, пров. Шекспіра, 5, кв. 3, код ЄДРПОУ 38632181, п/р 26007976 у ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" (03028, м.Київ, вул. Оскольська, буд. 31, код ЄДРПОУ 38217449, п/р 260085876 у відділенні № 21 ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" в м. Київ, МФО 334851) - 35120,00 грн. заборгованості за Договором № 220814-ТЕ від 22.08.2014 року, 1827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.06.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2379/15