Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/6216/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р.Справа № 910/6216/15-г Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Ізяславводоканал", м. Ізяслав до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК "Енергозберігаючі технології", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Ізяславводоканал" (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК "Енергозберігаючі технології", в якій позивач просить зобов'язати відповідача здійснити гарантійний ремонт моноблокового електричного насосу IR65-250NA - ACM-HP50 400/690/50 PN10, придбаного за договором №139 від 19 березня 2014 р. Також позивач просить зобов'язати відповідача після проведення гарантійного ремонту передати до експлуатації стані придбаний за договором №139 від 19 березня 2014 р. моноблоковий електричний насос IR65-250NA - ACM-HP50 400/690/50 PN10. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2436,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08 квітня 2015 року у справі №910/8535/15-г позовну заяву Комунального підприємства "Ізяславводоканал" з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

14 квітня 2015 року матеріали даної справи надійшли до господарського суду Харківської області за територіальною підсудністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2015 року прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "13" травня 2015 р. о(об) 10:30.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 12 травня 2015 року за допомогою поштового та факсимільного зв'язку клопотання за вх.№18367 та 17856, та поштовим відправленням, яке надійшло до суду 02.06.15 р., в яких просять справу розглядати за відсутністю представника позивача, які судом задоволені.

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, свого повноважного представника не направив, про знаходження справи у господарському суді був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі від 15 квітня 2015 року повноважному представнику відповідача 15 травня 2015 р., але відповідач відзив на позов до суду не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

28.10.2013 р. позивач, маючи намір придбати обладнання, надіслав відповідачу опитувальний лист для підбору насосного агрегату згідно форми, встановленої відповідачем. На основі отриманих технічних данних обладнання відповідач надіслав комерційну пропозицію №8933 від 29.10.2013 р. про підбір моноблокового електричного насоса.

19.03.2014 р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №139 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, асортимент, загальна кількість, ціна, строк постачання товару, що підлягає поставці визначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Згідно специфікації покупцю поставляється насос моноблочний серії ІR65-250NА (далі по тексту - моноблоковий електричний насос) вартістю 48253,34 грн. без ПДВ ( 57904,00грн з ПДВ).

Відповідно до п. 2.7 договору під час прийому-передачі товару сторони підписують приймання-передачі товару та/або видаткову накладну. Обов'язок щодо складання приймання-передачі товару та видаткової накладної покладається на постачальника.

Згідно видаткової накладної №127 від 19 березня 2014р. моноблоковий електричний прийнято та оплачено позивачем в сумі 57904,00 грн. та отримав товар.

Відповідно п.4.5 договору сторони погодили, що товар, який поставляється, за якістю повинен бути придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно застосовується.

13.06.14 р. моноблоковий електричний насос працівниками покупця за погодженням з постачальником та введено в експлуатацію на водонасосній станції № 4 у м. Ізяслав, про що складено відповідний акт, який міститься у матеріалах справи.

09.01.15 р. в період експлуатації насоса працівниками КП "Ізяславводоканал" виявлено недоліки в роботі обладнання. Комісією встановлено, що на електродвигуні зі сторони моноблоковий електричний насос, поставленого підприємству відповідачем, до високої температури гріється корпус кришки, в якій знаходиться підшипник електродвигуна, що дає запах горілої змазки. Про виявлені несправності насоса складено акт № 1-15 від 09.01.15 р. яким виведено його з експлуатації для проведення гарантійного ремонту.

09.01.15 р. позивач повідомив відповідача листом про виявлені протягом гарантійного терміну експлуатації в роботі насоса та просили терміново повідомити про подальші дії підприємства, оскільки насос виведений з експлуатації, що призведе до порушення мій в один із мікрорайонів міста.

Згідно п. 4.7, 4.7.2 договору, гарантійний строк щодо товару, що поставляється за цим договором складає 24 місяці. Гарантійний ремонт товару здійснює постачальник в місці знаходження товару. З моменту встановлення моноблоковий електричний насос пропрацював 8,5 місяців, тобто недоліки виявлено в межах гарантійного строку.

12.01.15 р. позивач за наявності погодження постачальника повернуло моноблоковий електричний насос відповідачу для проведення обстеження та гарантійного ремонту обладнання.

27.01.15 р. позивачу надійшов акт обстеження № 125 складеного відповідачем, згідно якого встановлено такі недоліки: кавітаційне руйнування робочого колеса; механічний знос ущільнення; незадовільний стан підшипників. Причиною цих недоліків зазначено виникнення процесу кавітації внаслідок перевищення допустимої швидкості на всасі та значної втрати тиску у всмоктуючому трубопроводі. Позивачу відмовлено у проведенні гарантійного ремонту насоса через його експлуатацію, на думку відповідача, в зоні кавітатіії, що не є гарантійним випадком.

На вищевказаний акт обстеження позивач надіслав відповідачу заперечення по результатам обстеження №29 від 11.02.15 р., в якому позивач заперечував проти акту обстеження та наголошував на тому, що моноблоковий електричний насос працював 8,5 місяців при гарантійному строкові 24 місяці.

Позивач, вважаючи, відмову у проведенні гарантійного ремонту моноблокового електричного насоса безпідставною, а дії відповідача такими, що свідчать про незаконне ухилення від виконання гарантійних зобов'язань, передбачених договором, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та відсутність заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 3 ЦК України (ч. 2 та 3), закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Висновок відповідача про виникнення в місці експлуатації насоса процесу кавітації ґрунтується лише на теоретичних розрахунках відповідача та є лише припущенням, зробленим виключно по аналізу наявних недоліків самого обладнання. Жодних обстежень, випробувань на місці встановлення насоса (на водонасосній станції № 4 у м. Ізяслав) щодо умов його експлуатації відповідач не проводив.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК Енергозберігаючі технології'' (61001, Харківська область, м. Харків, пр. Московський, будинок 26, код ЄДРПОУ 38315637) здійснити гарантійний ремонт моноблокового електричного насосу ІR65-250NА - АСМ-НР50 400/690/50 РN10, придбаного за договором №139 від 19 березня 2014р.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК Енергозберігаючі технології'' (61001, Харківська область, м. Харків, пр. Московський, будинок 26, код ЄДРПОУ 38315637) після проведення гарантійного ремонту передати Комунальному підприємству "Ізяславводоканал" (30300, м. Ізяслав, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 14151760) в придатному до експлуатації стані придбаний за договором №139 від 19 березня 2014р. моноблоковий електричний насос ІR65-250NА - АСМ-НР50 400/690/50 РN10.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Енергозберігаючі технології'' (61001, Харківська область, м. Харків, пр. Московський, будинок 26, код ЄДРПОУ 38315637) на користь Комунального підприємства "Ізяславводоканал" (30300, м. Ізяслав, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 14151760) 2436,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.06.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний