Постанова

від 09.06.2015 по справі 923/1783/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р.Справа № 923/1783/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів : Шевченко В.В., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Максиміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Черненко А.Р., довіреність № б/н, дата видачі : 18.11.14

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Чаплинське»

на рішення господарського суду Херсонської області від 03 березня 2015 року

по справі № 923/1783/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арта Плюс»

до Фермерського господарства «Чаплинське»

про стягнення 401134,45 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арта Плюс» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства «Чаплинське» про стягнення 401134,45 грн. заборгованості, яка складається з 72 027 грн. штрафу у розмірі 5% від вартості товару, 20 535,05 грн. збитків за зберігання сої, 308 572,40 грн. неодержаного прибутку за контрактом №ЗН 09 від 23.09.2014 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03 березня 2015 року у справі №923/1783/14 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено частково, стягнуто з фермерського господарства "Чаплинське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арта Плюс" 72027 грн. штрафу, 308572 грн. 40 коп. збитків та 7611 грн. 98 коп. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про доведення належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині поставки обумовленої кількості товару і встановлено факт недопоставки сої в кількості 271,8 тн. на суму 1440540 грн., а отже стягнення штрафу у розмірі 5% від вартості товару в сумі 72027 грн. визнано обґрунтованим, також стягнуто збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 308572 грн. 40 коп., що були заподіяні внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

У задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 20535 грн. 05 коп., пов'язаних з оплатою послуг зберігання сої у зв'язку з її вилученням згідно протоколу слідчого СВ Каланчацького РВ УМВС України Херсонської області задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами як такі, що пов'язані з протиправною поведінкою відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Чаплинське» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення збитків та судового збору, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арта Плюс» у повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника Фермерського господарства «Чаплинське» в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання. За таких обставин, враховуючи те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта.

Представник ТОВ «Арта Плюс» у судових засіданнях заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2014р. між ФГ "Чаплинське" (позивач, продавець) та ТОВ "Арта Плюс" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №14 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця зернові, бобові, олійні та продукти їх переробки, надалі - товар, на умовах, які зазначені в даному договорі, а покупець зобов'язується прийняти товар.

Зокрема, у пунктах 1.1; 2.1; 3.2; 4.1; 5.1; 5.2 договору поставки № 14 сторони досягли домовленості щодо того, що предметом договору є зобов'язання продавця передати у власність покупця зернові, бобові, олійні сільськогосподарські продукти та продукти їх переробки; одиницею виміру кількості товару є тонна залікової ваги, товар поставляється партіями, асортимент та кількість кожної партії визначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору; право власності на товар, а також ризик його загибелі, втрати, нестачі, погіршення якості переходять до покупця з моменту отримання ним товару на склад; загальна кількість, ціна, найменування, властивості, строки і умови поставки кожної партії товару визначаються окремо в додатках, які є невід'ємною частиною договору; оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця; порядок і строки оплати товару визначаються сторонами в додатках на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

За п.п.3.1, 3.5 договору поставка товару здійснюється насипом автомобільним транспортом. Місце поставки, інші умови поставки товару, а також строки поставки обумовлюються сторонами в додатках до даного договору на кожну партію товару. Товар поставляється партіями. Порядок поставки товару партіями узгоджується сторонами додатково в додатках до даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору загальна кількість, ціна, найменування, властивості, строки і умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного договору, що стають його невід'ємними частинами.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що порядок, строки оплати визначаються сторонами в додатках на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною до даного договору поставки.

Згідно з п.11 договору строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків до їх остаточного завершення.

27.09.2014р. сторонами було укладено додаток №1 до договору поставки №14 (надалі - додаток №1 до договору).

Відповідно до п.п.1, 2 додатку №1 до договору сторони погодили, що товаром є соя Українського походження, врожаю 2014р. Загальна кількість товару в цій партії складає 400т, ціна за 1т = 5300 грн. в опціоні продавця за залишковою вагою.

Приписами п.4 додатку №1 до договору встановлено, що поставка товару здійснюється автотранспортом продавця на умовах СРТ ПАТ "Каланчацький КХП".

Пунктом 5 додатку №1 до договору сторони узгодили, що датою поставки вважається дата прийомки товару покупцем на складах ПАТ "Каланчацький КХП" та підписання покупцем товарної (видаткової) накладної.

За п.7 додатку №1 до договору орієнтована загальна вартість цієї партії товару складає 2120000 грн.

Відповідно до п.8 додатку №1 до договору, покупець здійснює сплату на підставі рахунку фактури продавця протягом 3 банківських днів з дня отримання покупцем такого рахунку фактури. Остаточний розрахунок за товар покупець здійснює в обсязі залікової кількості поставленого покупцю товару, згідно товарних (видаткових) накладних продавця на підставі рахунків-фактури продавця, протягом 3 банківських днів з дня отримання покупцем такого рахунку фактури та надання оригіналів документів. Передплата може бути здійснена за угодою сторін.

На виконання умов договору поставки №14, відповідач відвантажив позивачу згідно видаткових накладних № ЧП-0000030 від 29.09.2014р.; № ЧП-0000031 від 01.10.2014р.; № ЧП-0000036 від 02.10.2014р. сою в кількості 128,2 тн. на загальну суму 679459 грн.

Одержана кількість сої була оплачена частково в сумі 50000 грн., які становили попередню оплату, що була здійснена позивачем в рахунок майбутніх поставок сої. Решта вартості, яка становила 629460 грн., стягнута на підставі рішення господарського суду від 20.11.2014р. по справі № 923/1584/14, яке набрало законної сили 03.02.2015р.

Зобов'язання по поставці сої в кількості 271,80 тн. відповідачем не виконано.

У пункті 7.1 договору поставки № 14 сторони досягли домовленості щодо того, якщо продавець не здійснює відвантаження погодженої партії товару в строки, зазначені договором, продавець сплачує штраф, розмір якого обмежується 5% вартості недопоставленої партії товару.

У зв'язку з недопоставкою у строк до 02.10.2014р. 271,8 тн. сої, вартість якої складає 1440540 грн., виходячи з встановленої договором ціни 1 тн. сої 5300 грн. (5300 х 271,8 тн.), позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу за недопоставку у розмірі 72027 грн . (1440540 х 5%).

Також позивач просив стягнути з відповідача 308572 грн. 40 коп. неодержаного прибутку за контрактом № ZN09 від 23.09.2014 року, на підставі якого позивач зобов'язався відвантажити покупцю за контрактом 420 тн. сої українського походження врожаю 2014р., у строк з 23.09.2014р. до 03.10.2014р., на умовах СРТ (інкотермс-2010), вартістю 362,69 євро за 1 тн. (пункти 2, 3, 4, 5, 6 контракту № ZN09, а.с. 24-27, оригінал контракту надано для огляду та дослідження судом).

У пункті 7.2 контракту № ZN09 його учасники передбачили, що мінімальна партія для оплати та відвантаження при поставці залізничними вагонами становить 420 тн.

Позивач також просив стягнути з відповідача у складі збитків 20535 грн. 05 коп. вартості сплачених ним послуг зі зберігання відвантаженої сої в кількості 128,2 тн. у зв'язку з її вилученням та передачею на зберігання згідно з протоколом слідчого СВ Каланчацького РВ УМВС України Херсонської області від 05.10.2014р., що було наслідком безпідставних звинувачень відповідачем позивача у вчиненні протиправних дій при одержанні сої, що містять ознаки кримінальних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновків про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, виходячи з наступного.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В укладеному договорі поставки № 14 сторони досягли домовленості щодо поставки 400 тн. сої українського походження врожаю 2014р. в строк до 02.10.2014р. включно.

В порушення встановленої в договорі домовленості, відповідач відвантажив позивачу сою в кількості 120,8 тн., недопоставивши 271,8 тн. (400 - 120,8) на загальну суму 1 440 540 грн. (271,8 х 5300).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Судова колегія зауважує, що п.8 Додатку №1 від 27.09.25014 року до договору поставки №14 передбачено, що покупець здійснює оплату на підставі рахунку-фактури Продавця протягом трьох банківських днів з дня отримання Покупцем такого рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за товар покупець здійснює в обсязі залікової кількості поставленого покупцю товару, згідно товарних (видаткових) накладних продавця на підставі рахунків-фактури продавця, протягом 3 банківських днів з дня отримання покупцем такого рахунку фактури та надання оригіналів документів. Передплата може бути здійснена за угодою сторін.

Так, згідно матеріалів справи, рахунки - фактури №ЧП-0000031 від 29.09.2014р. на суму 135266 грн.; №ЧП-0000032 від 01.10.2014р. на суму 256626 грн.; №ЧП-0000036 від 02.10.2014р. на суму 287567 грн. 40 коп., акт взаємозвірки розрахунків від 03.10.2014р., а також підписані та скріплені печаткою відповідача видаткові накладні: №ЧП - 0000030 від 29.09.2014р. на суму 135266 грн. 00 коп.; №ЧП - 0000031 від 01.10.2014р. на суму 256626 грн.; №ЧП - 0000036 від 02.10.2014р. на суму 287567 грн. 40 коп. було направлено Позивачу 28.10.2014р. цінним відправленням з описом вкладення у цінний лист , про що зазначено в рішенні господарського суду Херсонської області від 20.11.2014р. по справі №923/1584/14 та, що підтверджується доданими до заперечення копіями описів та конверту, які були предметом дослідження при розгляді справи №923/1584/14, оригінали буде надано суду для огляду в засіданні.

Вище вказані документи разом з рахунками - фактури отримано Позивачем 31.10.2014р., отже оплатити отримані рахунки Позивач був зобов'язаний відповідно до п. 8 Додатку №1 від 27.09.2014р. до договору поставки №14 протягом трьох банківських днів з дня отримання, тобто до 03.11.2014р ..

Положеннями ст.19 ЦК України визначено, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Судова колегія зазначає, що дії самозахисту свого цивільного права, на який апелянт посилається в обґрунтування апеляційної скарги, не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, оскільки договором чітко передбачений обов'язок поставити товар в узгоджений сторонами строк, після чого наступає момент оплати.

При цьому, дії, пов'язані з притриманням та вилученням товару, відповідач розпочав задовго до направлення позивачу рахунків - фактури, на підставі яких у останнього виник обов'язок по оплаті поставленого товару, що підтверджується протоколом огляду місця події, згідно якого за заявою відповідача вилучено 128 тон. зерна сої, яке залишено на зберігання в.о. директора Каланчацького КХП Семенюк Анатолію Олександровичу у спеціальному приміщені, де виявлено дане зерно до вирішення спору по суті, даний протокол було складено 05.10.2014р., тобто задовго до отримання позивачем рахунків - фактури, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом огляду та копією доданою до заперечення.

Наступного дня, 06.10.2014р. старшим лейтенантом Боляновським Д.І., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014230180000714 від 06.10.2014р., за ознаками кримінального провадження, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 190 ч. 1 КК України.

Станом на сьогоднішній день згідно постанови про зміну місця зберігання тимчасово вилученого майна від 24.02.2015р. директору ФГ «Чаплинське» передано на відповідальне зберігання 128 тон зерна сої, які ним вивезено з території ПАТ «Каланчалький комбінат хлібопродуктів», що підтверджується доданою до заперечення копією постанови від 24.02.2015р.

Тобто, Відповідач розпочав вчиняти дії з притримання та вилучення товару, які на його думку, є діями самозахисту, відразу після поставки сої (25.522 (т) сої, відповідно до видаткової накладної №ЧП-0000030 від 29.09.2014 р.; 48.420 (т) сої - відповідно до видаткової накладної №ЧП-0000031 від 01.10.2014р.; 54.258 (т) сої - відповідно до видаткової накладної №ЧП-0000036 від 02.10.2014р.) Позивачу.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що своїми діями, відповідач порушив п. 8 Додатку №1 від 27.09.2014р. до договору поставки №14, яким передбачено порядок та строки розрахунків за поставлений товар, а тому є безпідставним, та таким, що не відповідає приписам ст.ст. 509,530, 655 ЦК України та умовам договору, твердження апелянта про правомірність притримання товару до повної його оплати.

Крім того, судова колегія вважає, що слід звернути увагу на те, що умовами п.2 додатку №1 до договору поставки визначено, що загальна кількість товару в цій партії складає 400 т., а згідно п.8, як зазначалось вище, остаточний розрахунок за товар покупець здійснює в обсязі залікової кількості поставленого покупцю товару, згідно товарних (видаткових) накладних продавця на підставі рахунків-фактури продавця, протягом 3 банківських днів з дня отримання покупцем такого рахунку фактури та надання оригіналів документів.

Отже, судова колегія зазначає, що, оскільки товар не було поставлено в повному обсязі в зазначені строки, як передбачено умовами договору, то у позивача не виник обов'язок здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар, а тому є безпідставним посилання скаржника на дії самозахисту свої прав припиненням подальшого постачання товару, що не передбачено умовами договору.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 72 027 грн., що складає 5% вартості недопоставленої сільгосппродукції, нарахованого на підставі п.7.1 договору № 14.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлений факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині поставки обумовленої кількості товару, а саме факт недопоставки сої в кількості 271,8 тон на суму 1 440 540 грн., що підтверджується наданими у справу належними та допустимими доказами, у розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

Також судом встановлена наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача - ФГ "Чаплинське", необхідні для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків за недопоставлений товар, а саме: наявна протиправна поведінка відповідача у договірних правовідносинах за договором поставки № 14, яка виражена в порушенні договірних зобов'язань щодо поставки передбаченої умовами договору кількості сої, що позбавило позивача можливості виконати договірні зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом в частині відвантаження сої компанії-нерезиденту, що призвело до збитків в розмірі 308 572 грн. 40 коп. у вигляді неодержаного доходу від продажу сільгосппродукції.

Розмір збитків підтверджений наданим розрахунком, який судова колегія вважає обґрунтованим, також позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача - ФГ "Чаплинське" та збитками, спричиненими останнім позивачу; наявна вина відповідача у вигляді нездійснення поставки повної кількості товару, передбаченого умовами договору, а отже порушення договірних зобов'язань відповідачем.

Вищевикладене є підставою для стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу в розмірі 308572 грн. 40 коп. з відповідача, що правомірно було задоволено судом першої інстанції.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині 20 535,05 грн. збитків за зберігання сої, з огляду на недоведеність таких збитків належними та допустимими доказами як таких, що пов'язані з протиправною поведінкою відповідача. З квитанцій до прибуткового касового ордеру №93 від 09.10.2014р., №71 від 08.10.2014р. вбачається, що оплата проведена за послуги зберігання, підробітку, однак не вказано на підставі якого саме договору; крім того, загальна сума за квитанціями складає 16926,99 грн., а не 20535,05 грн., як зазначено в позові.

Рахунки ж на оплату №299 від 05.10.2014р., №330 від 30.10.2014р. не є належними доказами оплати вказаних послуг за договором.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, з чим погоджується судова колегія.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення господарського суду, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - відсутні.

У зв'язку з викладеним, оскаржуване судове рішення господарського суду Херсонської області від 03 березня 2015 року по справі № 923/1783/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «Чаплинське» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Чаплинське» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 03 березня 2015 року по справі № 923/1783/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 15 червня 2015 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді В.М. Головей

В.В. Шевченко