Ухвала

від 11.06.2015 по справі 823/731/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/731/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанське" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанське" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанське" про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивував тим, що станом на дату подання позову відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам підприємства, які вийшли на пенсію на пільгових умовах у відповідності до пункту «б - з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за лютий - березень 2015 року в сумі 14498 грн. 74 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанське" на користь управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області борг на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий-березень 2015 року по Списку №2 на загальну суму 14498 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 74 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач зареєстрований як юридична особа 20.03.2000, ідентифікаційний код - 03791108 та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області.

На обліку в органах Пенсійного фонду України перебуває чотири особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким призначено пільгові пенсії відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-Х11 (у подальшому - Закон №1788-Х11) на підставі довідок про уточнюючий характер робіт.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач за лютий - березень 2015 року поніс витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б - з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 в сумі 14498 грн. 74 коп.

Понесені витрати підтверджуються розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий - березень 2015 року по списку № 2 на загальну суму 14498 грн. 74 коп.

Вказані розрахунки отримані відповідачем 12.02.2015 та 12.03.2015, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.11-12), що містяться в матеріалах справи.

У визначені терміни заборгованість сплачена не була.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідностатті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

При цьому об'єктом оподаткування для вищезазначених платників збору є, окрім іншого, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р.

Категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р., згідно якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: - згідно пунктів «б» - «з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Згідно з підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства, відповідно до п.п.6.8 п. 6 Інструкції 21-1, щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В силу положень абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку" було доповнено абз.4 п. 1 ст. 2 Закону №400/97 словами "крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку".

Законом №2613 визначено сферу його регулювання і стосується останній внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення, що регламентують роботу працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку. Фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів державного бюджету стосувалося лише колишніх працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, визначеного у ст.2 Закону №400/97.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, СТОВ "Бужанське" з 01.01.2015 не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а використовує спеціальний податковий режим спрощеного оподаткування.

Інших пільг із сплати пільгових пенсій відповідач не має, пільгові пенсії призначені його колишнім працівникам фінансуються на загальних підставах, тобто за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що належать до відшкодування відповідачем.

Для платників єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладені норми Законів та Інструкції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

Відповідно до статті 23 Закону №1058-ІV, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Беручи до уваги те, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за лютий - березень 2015 року в розмірі 14498 грн. 74 коп. відповідач у встановлені законом строки не сплатив, а розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не оскаржив, а отже, вимоги позовної заяви є обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанське" - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 червня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 11 червня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.