Рішення

від 08.06.2015 по справі 431/1031/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Озеров В.О.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 431/1031/14-ц

Провадження № 22ц/782/238/15

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів -Орлова І.В., Коротенко Є.В.,

при секретарі: Веселові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт»

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 06 травня 2014 року

за позовом ОСОБА_2 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» про визнання права власності на земельну ділянку після набуття права власності на споруду, що розміщена на ній, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» про визнання права власності на земельну ділянку після набуття права власності на споруду, що розміщена на ній, в обґрунтування якого вказав, що 04.02.2014 року він набув право власності на нежитлову будівлю гараж, площею 23,0 кв.м, розташовану за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташований гараж, належить на праві власності об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт».

Позивач просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку під нежитловою будівлею (гараж літера «Х»), площею 23,0 кв.м за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 06 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» про визнання права власності на земельну ділянку після набуття права власності на споруду, що розміщена на ній задоволені. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку під нежитловою будівлею (гараж літера «Х», площею 23,0 кв. м) за адресою: АДРЕСА_2, Луганської області. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу не визнав.

Представник об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачу на праві приватної власності належить нежитлова споруда гараж, площею 23,0 кв.м, розташований за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташований гараж позивача, належить на праві власності об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт». Оскільки право власності на нежитлову будівлю (гараж) набуто позивачем з підстав визначених діючим законодавством, прав інших власників не порушує, тому суд визнав з ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку під нежитловою будівлею (гараж літера «Х»).

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, колегія суддів вважає, що висновок суду про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Із системного аналізу зазначених норми права вбачаться, що в разі набуття права власності на будівлю або споруду до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, а визначати підстави та предмет позову відповідно до ст.ст.3,4,11, 119 ЦПК України є виключним правом позивача, який наділений також правом після пред'явлення позову змінити підстави або предмет позову, що передбачено ч.2 ст.31 ЦПК України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що суд з власної ініціативи не може змінювати підстави або предмет позову.

Із позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку з підстав того, що він є власником нежитлової будівлі (гараж), а у відповідності до вимог ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку.

Інші підстави для визнання права власності на земельну ділянку в позові заявлені не були. Після пред'явлення позову позивач не змінював та не доповнював підстави позову.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 17 грудня 2013 року за ОСОБА_3 визнано право власності на гараж літера «Х», що знаходиться за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1.

Рішенням Старобільської міської ради від 24 лютого 2012 року надано об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» м. Старобільськ дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1576 га, яка надається у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови, розташованих в межах населеного пункту.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.04.2013 року земельна ділянка, розташована за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1, площею 0,1378 га, кадастровий номер НОМЕР_1 належить на праві приватної власності об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт». Цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (а.с.59).

Отже, на час прийняття 17 грудня 2013 року Старобільським районним судом Луганської області зазначеного вище рішення, власником земельної ділянки, на якій розташований гараж літера «Х», було об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт», яке і на теперішній час є власником спірної земельної ділянки.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.02.2014 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлова будівля (гараж літера «Х»), площею 23,0 кв.м, розташований за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 04.02.2014 року (а.с. 7). Договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що гараж, який належав ОСОБА_3 і в подальшому став належати на праві приватної власності на підставі договору дарування позивачу, розташований на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт».

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 17 грудня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку під гаражем за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки земельна ділянка, на якій розташований гараж, за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт», тому у ОСОБА_3 згідно з нормами земельного законодавства виникло право користування земельною ділянкою. Зазначені обставини не заперечувалися представником позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з вимог закону та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, оскільки у ОСОБА_3, як попереднього власника нежитлової будівлі (гараж літера «Х»), земельна ділянка перебувала у користуванні, то відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України до ОСОБА_2, який набув право власності на гараж на підставі договору дарування, перейшло право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Таким чином, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку під нежитловою будівлею (гараж Літера «Х»), площею 23,0 кв.м за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1 з тих підстав, що він є власником гаражу і у зв'язку з цим до нього повинно переходити право власності на земельну ділянку, а тому рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 303,309,319 ЦПК України, ст. 120 ЗК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» задовольнити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 06 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» про визнання права власності на земельну ділянку відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: