Ухвала

від 05.03.2009 по справі 3/535/07-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05

березня 2009 року                                                  

м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду                  

у складі:

головуючого

судді:       

Баранник

Н.П. (доповідач),

суддів: 

при секретарі:   за участю  представника відповідача-1:

Коршуна

А.О., Кожана М.П.,  Красота А.О.,    Лісняк Я.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу  

   Державної податкової інспекції у Жовтневому

районі м. Запоріжжя 

на

постанову господарського суду Запорізької області 

від 25.12.2007р.  у справі №

3/535/07-АП  (категорія

статобліку 6.6.6)

за  позовом

Державної

податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя 

до

відповідачів:     про

1.   Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Візард»;  2.   Приватного підприємства «Філакс»   визнання недійсними господарських

зобов'язань

  ВСТАНОВИЛА:

    07.09.2007р. Державна податкова

інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі по тексту позивач) звернулася

до   господарського суду Запорізької   області з позовом              про визнання недійсним

господарських зобов'язань, укладених між 

Товариством                      

з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард» (далі по тексту

відповідач-1)                          

та Приватним підприємством «Філакс» (далі по тексту відповідач-2),

оформлених податковими  накладними: № 43

від  12.07.2004р., № 44 від 13.07.2004р.,

№ 45                          від

14.07.2004р., № 48 від 29.07.2004р.; накладними: № 43 від  12.07.2004р., № 44                    від 13.07.2004р., № 45 від

14.07.2004р., № 29/7 від 29.07.2004р..

Позивач  зазначає,

що господарські зобов'язання  укладені

між позивачами у липні 2004р., на підставі яких відповідачем-1 сформований

податковий кредит за цей період            

по ПДВ та сплачені відповідачу-2 суми, віднесені до складу валових

витрат у 3 кварталі 2004р.. Натомість відповідач-2 відповідні суми податку по

ПДВ та по податку на прибуток до бюджету не сплатив, до ДПІ не звітував про

отримані доходи та ухилився                          від оподаткування

такого доходу, в зв'язку з чим державному бюджету завдані збитки. Позивач

вважає, що оскаржувані зобов'язання укладалися без наміру створення правових

наслідків, і це є підставою для визнання їх недійсними за п.1 ст. 207, п.1 ст.

208 ГК України. Також, про фіктивність зобов'язань  свідчать і пояснення директора                 відповідача -2, який зазначив,

що у податкових накладних №45,№48,№44,№43 

міститься не його підпис. З цих підстав позивач просив визнати

зобов'язання, укладені відповідачами в липні 2004р. недійсними.

    Постановою господарського суду Запорізької   області від 25.12.2007р. у справі               № 3/535/07-АП в задоволенні

адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оскаржувані

господарські зобов'язання відповідають нормам діючого законодавства і підстави

для визнання їх недійсними відсутні.

Позивач, не погодившись із постановою суду, подав

апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом

першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить

постанову від 25.12.2007р. у даній справі 

скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Позивач та відповідач-2 про дату, час та місце судового

засідання повідомлялися                    

у встановленому порядку, своїх представників для участі в судовому

засіданні                          не

направили, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути  без участі представників цих сторін.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні

заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає оскаржувану

постанову законною та обґрунтованою, а тому просив суд апеляційну скаргу

позивача залишити без задоволення,         

а постанову суду - без змін.

Заслухавши представника відповідача-1, перевіривши

доводи апеляційної скарги          та

матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не

підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що

уповноваженими працівниками податкового органу 

проведена планова виїзна документальна перевірка відповідача-1 з питань

дотримання вимог  податкового, валютного

та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.03.2007р., за наслідками

якої складено акт                              

№ 96/23-2/32096448 від 05.07.2007р..

В ході перевірки встановлено, що відповідач-1 мав

господарські взаємовідносини                                  з

відповідачем-2..

 Так, між

відповідачами в період з 12.07.2004р. по 29.07.2004р. укладені  господарські зобов'язання з придбання насіння

згідно рахунку-фактури, оформлені 

податковими накладними. Постачальником ПП «Філакс» було видано податкові

накладні         в рахунок відвантаження

насіння: №44 від 13.07.2004р. на суму ПДВ 

7 559,13 грн.; № 45 від 14.07.2004р. на суму ПДВ 7 327,20 грн.; № 48 від

29.07.2004р. на суму ПДВ 6 667,33 грн. №243 від 12.07.04 на суму ПДВ 1 763,20

грн.

Сплата за поставлену продукцію здійснено у готівковій

формі про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру  на загальну суму 79 376 грн. 02 коп..

Згідно наданих відповідачем-1 зворотно-сальдових

відомостей  по рахунку 631

дебіторська/кредиторська   заборгованість

по взаємовідносинах  з відповідачем-2  станом 31.12.2004р. відсутня.

Відповідно до відповіді ДПІ у Хортицькому районі м.

Запоріжжя щодо зустрічної перевірки ПП «Філакс» та ЗАТ «Компанія «Візард» за

липень 2004р., відповідач-2                  

не звітує з ІІІ кварталу 2003р.. Свідоцтво платника ПДВ  анульоване 10.11.2005р. у зв'язку із

неподанням звітності більше року, а підприємство знаходиться  стані ліквідації.

На підставі викладеного, позивач дійшов висновку про

порушення відповідачем-1 п.п. 1.3, 1.7 ст. 1, п/п 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п/п

7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок          на додану вартість»,  що призвело до заниження  податку на додану вартість  в сумі            23 317 грн. 00 коп..

До того ж, під час перевірки було встановлено порушення

відповідачем-1 абз. «г», п/п 4.2.9 п. 4.2, 

абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону країни «Про податок з доходів фізичних

осіб» в сумі 181 грн. 26 коп..

Інших порушень, в тому числі заниження податку на

прибуток за період                          

з 01.07.2004р. по 31.03.2007р. під час перевірки встановлено не було.

У зв'язку із встановленими перевіркою

обставинами, позивач просить визнати недійсними господарські зобов'язання,

укладені між відповідачами та оформлені накладними і податковими

накладними:  податкові накладні № 43 від  12.07.2004р., № 44 від 13.07.2004р., № 45 від

14.07.2004р., № 48 від 29.07.2004р.; накладні № 43                         від  12.07.2004р., № 44 від 13.07.2004р., № 45 від

14.07.2004р., № 29/7 від 29.07.2004р..

Свої вимоги позивач додатково

обґрунтовує відповідями ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, згідно яких

провести зустрічну перевірку відповідача-2 неможливо, оскільки підприємство не

звітує з III кварталу 2003 року. За період по 22.08.2007р. перереєстрацій

засновників підприємства не відбувалося, 

керівником підприємства             

ПП «Філакс» є ОСОБА_1 ідентифікаційний код ІНФОРМАЦІЯ_1. Постановою

господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. у справі № 3/418/06-АП

юридична особа ПП «Філакс» припинена у зв'язку з неподанням останнім податкової

звітності з ІV кварталу 2003 року, тобто більше року.

Позивач зауважує, що господарські

зобов'язання, були укладені між відповідачами у липні 2004р., на підставі яких

відповідачем-1 сформований податковий кредит за цей період по ПДВ та сплачені

відповідачу-2 суми віднесені до складу валових витрат у III кварталі 2004р..

Натомість відповідач-2, відповідні суми податку по ПДВ             та по податку на прибуток до

бюджету не сплатив, до ДПІ не звітував про отримані доходи та ухилився від

оподаткування такого доходу, в зв'язку з чим державному бюджету, оскаржуваними

господарським зобов'язаннями, завдані збитки.

Позивач вважає, що оскаржувані

господарські зобов'язання укладалися без наміру створення правових наслідків,

що призвело до завдання державному бюджету збитків              у вигляді ненадходження сум

податку з ПДВ та податку на прибуток з боку відповідача-2, що є підставою для

визнання їх недійсними за п.1 ст.207 та п.1 ст.208 ГК України.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та

відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що

позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався у позові, а надані

документи не свідчать про фіктивність укладених відповідачами зобов'язань, про

мету відповідача-2, яка б суперечила інтересам держави,            а саме приховати від оподаткування

отримані доходи.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів

вважає обґрунтованими                     

з наступних підстав.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин,

який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим

правочином.

Тобто, відмінними ознаками фіктивного правочину є

відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлюються у

цьому правочину. У діях сторін,                         що вчиняють такий

правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість                     на встановлення,

припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

Дії сторін зобов'язань 

- відповідачів у справі, які вчиненні 

на виконання умов цих зобов'язань, були направленні саме на створення

наслідків, які обумовлені правовою природою таких зобов'язань, а саме придбання

насіння соняху.

Факт укладення господарського

зобов'язання з придбання насіння між відповідачами підтверджений податковими

накладними ПП «Філакс», виданими               

в рахунок відвантаження насіння.

Розрахунки між сторонами проведено

повністю, про що свідчать звіти                     про використання

коштів,  наданих на відрядження  або 

під звіт, та квитанції                         до прибуткового   касового ордеру, надані  відповідачем-1 (а.с.95-110).

Цей факт не заперечується і

позивачем, що відображено в акті перевірки.

Як встановлено судом першої

інстанції, і з цим погоджується колегія суддів, оскаржені господарські

зобов'язання укладено правосуб'єктними особами, які на момент їх укладання не

були виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України

(ЄДРПОУ), станом на 29.07.2004р. обидві сторони були належними учасниками цивільних

та господарських правовідносин.

Колегія суддів вважає, що

господарські зобов'язання з придбання насіння, укладені  відповідачами, не суперечать нормам

Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК

України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або

вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави                                і суспільства,

або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним              з них господарської компетенції

(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або

відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або                   в частині.

Матеріали справи не містять, а

позивачем надані не були докази,                                що

підтверджують існування мети у відповідача-1 або у відповідача-2 (чи у обох

сторін) при укладенні господарського зобов'язання, яка б суперечила інтересам

держави                            і

суспільства.

Наявність умислу, при укладанні

спірних зобов'язань, не може бути підтверджено лише постановою господарського

суду про припинення юридичної особи відповідача-2, оскільки підставою для цього

було, зокрема неподання платником податку більше року          до органів державної податкової

служби податкової звітності.

Для визнання господарського

зобов'язання недійсним (наявність умислу) необхідна наявність таких умов, як

протиправність зобов'язання (її усвідомлення)                         і суперечність

інтересам держави та суспільства, настання протиправних наслідків.              При цьому, посадова особа

юридичної особи (інша уповноважена особа) повинна усвідомлювати протиправність

господарського зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та

суспільства, прагнути (свідомо допускати) настання протиправних наслідків.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС

України, кожна сторона повинна довести                     ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу.

Позивачем не було надано жодного  належного доказу в обґрунтування своїх вимог.

Щодо пояснень громадянина ОСОБА_1.,

то на думку колегії суддів, вони           

не є належним доказом у даній справі.

    Належними доказами в даному випадку могли бути

матеріали кримінальної справи, порушеної за фактом злочину, висновки

почеркознавчої експертизи, які б підтвердили факти, викладені в письмових

поясненнях гр. ОСОБА_1. щодо невідповідностей підписів в податкових

накладних.  

  Таким чином,

колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції                     в достатньому обсязі

з'ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

   Доводи

апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої

інстанції, а стосуються особистого тлумачення позивачем окремих норм

матеріального права.

  За таких

обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної

скарги  та скасування законної постанови

суду.

  Керуючись ч.3

ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу Державної податкової

інспекції у Жовтневому районі                        м. Запоріжжя залишити

без задоволення .

    Постанову господарського  суду Запорізької   області від 25.12.2007р.  у справі                 № 3/535/07-АП     залишити   без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її

проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого

адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу складено 25.08.2009р..

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

Судді:                                     А.О. Коршун

М.П. Кожан