Ухвала

від 08.06.2015 по справі 643/1088/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/4006/15

Справа № 643/1088/15-ц

Головуючий 1 інстанції :

ОСОБА_1

Категорія: «позадоговірні Доповідач: Малінська С.М.

забов'язання»

Ухвала

іменем України

08 червня 2015 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - судді - Малінської С.М. ,

суддів - Піддубного Р.М. , Бровченка І.О.,

за участю секретаря : Лотох І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м.Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 ,ОСОБА_4 про відшкодування шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в

обгрунтування якого зазначав, що позивач є власником квартири № 16 в будинку № 59 по

вул. Звіринецькій у м. Києві.

03 серпня 2014 року з вини відповідача ОСОБА_3, яка є власником квартири № 22 в цьому ж будинку сталося залиття водою квартири №16, що розташована у вказаному будинку.

Через залиття водою квартири позивачу було заподіяно майнову шкоду у розмірі 523841,02 грн., моральну школу, на відшкодування якої позивач просив стягнути 20000 грн. та понесені судові витрати.

01 грудня 2014 року ОСОБА_4 зобов'язалася перед позивачем як солідарний боржник за виконання ОСОБА_3 зобов'язання щодо відшкодування витрат, які зазнав позивач внаслідок залиття квартири.

У зв'язку з тим, що свої зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідачі не виконали, позивач просив стягнути з них солідарно на свою користь 543841,02 грн. та судові витрати.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3,ОСОБА_4 на користь позивача 543841 грн. 02 коп. та по 1887 грн. з кожного судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої

інстанції норм процесуального права, просив рішення суду змінити в частині стягнення судових витрат та стягнути з відповідачів на його користь по 1927 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача , думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг , судова колегія вважає необхідних апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона забов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч.1 ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках , встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода , завдана майну фізичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода , завдана фізичній особі , діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою , яка її завдала , за наявності її вини.

Згідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи , спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди , несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України , виходив з того , що відповідач не надв суду доказів , що її вини в залитті квартири позивача немає.

Як вбачається із матеріалів справи , позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом право власності від 04.02.2009 року, технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до акту від 03.08.2014 року, акту про аварію від 04.08.2014 року, акту огляду квартири від 04.08.2014 року, договору №158/14 від 04.08.2014 року на проведення робіт з незалежної експертної оцінки майна, товарного чеку оцінки вартості збитку після залиття №158/14 від 25.11.2014 року, звіту №158/14 (визначення розміру матеріальних збитків) від 25.11.2014 року, акту огляду пошкоджень від 07.08.2014 року, договору підряду №21-08 від 05.08.2014 року та додатками до нього, рахунку про оплату замовлення від 12.08.2014 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, акту №1 від 27.10.2014 року про витрату давальницьких матеріалів, рахунком №34 від 05.11.2014 року та квитанції про сплату, товарного чеку №9 від 11.08.2014 року, договору купівлі-продажу №11/09/01 від 11.08.2014 року , товарних чеків та чеків на придбання будівельних матеріалів, договору №5/2 від 11.08.2014 року, видаткових накладних та товарних чеків, договору купівлі- продажу №Н-50892 від 04.11.2014 року, товарного чеку №05/11 від 05.11.2014 року, договору від 11.08.2014 року на надання юридичних послуг, квитанції №11 5 від 15.08.2014 року, договору поруки від 01.12.2014 року, платіжного дорученням від 09.12.2014 року, товарного чеку №23/01 від 23.01.2015 року встановлено ,що 03.08.2014 року з вини відповідача ОСОБА_3, яка є власником квартири №22, розташованої в цьому ж будинку, сталося залиття квартири №16, розташованої у вказаному будинку. Через залиття водою квартири позивачу було заподіяно майнову шкоду у розмірі 523841,02 грн. грн. та моральну шкоду.

01.12.2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалася як солідарний боржник перед позивачем за виконання ОСОБА_3 зобов'язання щодо відшкодування витрат, які зазнав позивач внаслідок залиття квартири .

Посилання апелянта ОСОБА_3 на те , що договір поруки було укладено без її повідомлення та участі , а тому він є фіктивним та нікчемним є безпідставним.

Відповідно до п.20 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин" оскільки позичальник є не стороною договору поруки , а стороною у забов'язанні , забезпеченому порукою , чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладання договору поруки.

Тобто згоди ОСОБА_3 на укладання договору поруки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 чинним законодавством не передбачено.

Безпідставним є посилання апелянта на те , що договір поруки є нікчемним , оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом . Нормами цивільного законодавства прямо не передбачено визнання нікчемним договору поруки у разі неповідомлення боржника про його укладення.

Відсутні у апелянта і докази на те , що даний договір є фіктивним , оскільки ст. 234 ЦК України визначено , що фіктивним є правочин , який вчинено без наміру створення правових наслідків , які обумовлюються цим правочином.

Оскільки на день ухвалення судового рішення договір поруки не визнано недійсним , не розірвано , то судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто солідарно з боржника та поручителя у відповідності до вищеназваних норм права суму у відшкодування шкоди , завданої залиттям квартири позивача.

Оскільки відповідачами не надано доказів вини у спричиненні шкоди позивачу залиттям квартири Фірмою "Т.М.М.", а відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України тягар доведення відсутності вини у спричиненні шкоди лежить на особі , яка завдала шкоду , доказів причинного зв'язку між залиттям квартири та тиском в системі водопостачання в квартирі ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Посилання ОСОБА_3 на те , що тиск в системі водопостачання був більший , ніж передбачено нормативно-правовими актами не підтверджується доказами.

З акту огляду систем холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 ( а.с.205) від 04.08.2014 року вбачається , що під час перевірки тиску води в системі водопостачання спочатку вода йшла слабим напором , про що було зафіксовано особами ,що складали акт , а після того , як представники комісії покинули квартиру , то їх знову запросили до квартири повідомляючи , що напор води з'явився при цьому що відбувалося в квартирі та причину тимчасового падіння напору води в змішувачах квартир виявлено не було.

З листа ТОВ Фірма «Т.М.М.» № 967/09-ж/в від 26.09.2014 року вбачається , що було прийнято рішення знизити тиск холодної та горячої води у всіх квартирах( а.с.207).

В вищеперелічених документах не вказано , що тиск в системі водопостачання перевищував допустимі норми , що і стало причиною залиття квартири позивача , а тому вони не є достатніми доказами відсутності вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу.

Суд критично відноситься до висновку інженерно-технічного експертного дослідження № 49/15 від 05 червня 2015 року, оскільки він одержаний після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, а також з акту від 04.08.2014 року (а.с.205) вбачається, що комісією не встановлено причину зміни тиску.

Посилання апелянта на п. 6.6 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року за № 190 щодо того , що тиск води не повинен перевищувати 0 , 45 МПа є безпідставним , оскільки в вище перелічених актах тиск виміряно в кгс/см 2 , а не в МПа , що не є тотожніми ( а.с.208).

Оскільки відповідно до ст.ст. 322-323 ЦК України власник забов'язаний утримувати майно , що йому належить та ризик знищення та пошкодження майна несе його власник , то відповідно до наданих позивачем доказів суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1; 2 п. 3 ст. 23 ЦК України , ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судова колегія вважає , що задовольняючи позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди , суд першої інстанції врахував характер , тривалість та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань , істотність вимушених змін у його житті , ступінь вини відповідачів , а тому обґрунтовано стягнув з відповідачів на користь позивача 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди .

На підставі наведеного, судова колегія вважає , що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 немає.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо суми судових витрат , яка була стягнута у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України , а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 немає.

Щодо вимоги апелянта ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відносно судді , то відповідно до статті 211 ЦПК України - це право , а не обов'язок суду. Підстав для прийняття такої ухвали судова колегія не вбачає.

Прохання апелянта про залучення до участі у справі ТОВ Фірма « Т.М.М.» та ПАТ «АТ Київводоканал» не підлягає задоволенню, оскільки на стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості залучати до участі інших осіб, крім тих, що брали участь у розгляді справи у суді першої інстанції.

Виходячи з наведеного і керуючись ст.ст. 292 ; 294-296; 303 ; 304 ; 307 ; 309; 313-315 ; 317 ; 319 ; 325 ЦПК України , судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2015 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :