Рішення

від 03.06.2015 по справі 689/784/15-ц

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/784/15-ц

Провадження № 2/689/222/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

судді Соловйова А. В. ,

при секретарі Цмикайло Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача -1 - не з'явився

представника відповідача -2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці справу

за позовом ОСОБА_1 до ПП «ОСОБА_2 Експертиза», ТОВ «Архбудекспертиза» про визнання договорів недійсними та застосування реституції,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПП «ОСОБА_2 Експертиза», ТзОВ «Архбудекспертиза» про визнання недійсними договору від 07.12.2012 р. №015961, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ОСОБА_2 Експертиза», договору від 07.12.2012 р. №015961, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Архбудекспертиза», стягнення з ПП «ОСОБА_2 Експертиза» 1400 грн., а з ТзОВ «Архбудекспертиза» - 8766,62 грн., як незаконно отриманих внаслідок укладення оскаржуваних договорів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.12.2012 р. він уклав із ПП «ОСОБА_2 Експертиза» договір, відповідно до якого ПП «ОСОБА_2 Експертиза» зобов'язалось надати за його завданням консультативні послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі «Б.А.Н.К. Платинум». Вартість послуг виконавця визначено в 1400 грн., а предметом договору - оформлення договору №015961 від 07.12.2012 р. та додатків до нього із ТзОВ «ОСОБА_2 Експертиза». 07.12.2012 р. між позивачем та ТзОВ «ОСОБА_2 експертиза» був укладений договір №015961, предметом якого визначено надання послуг, спрямованих на отримання безвідсоткової позики на суму 20000 грн.. З метою отримання безвідсоткової позики в сумі 20000 грн., позивач перерахував відповідачам усього 10166,62 грн..

Вважає, що оскаржувані договори були укладені під впливом обману із наданням йому не чіткої та неправдивої інформації, без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними, містять несправедливі умови та призвели до залучення його у пірамідальну схему, коли виплата коштів здійснюється за рахунок залучення інших споживачів, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Покликається на те, що ТзОВ «ОСОБА_2 Експертиза» надало фінансові послуги, не будучи фінансовою установою і не маючи ліцензії.

Представники відповідачів в судові засідання не з'являлись, хоча належно повідомлялись про час та місце розгляду справи за адресою їх реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

07.12.2012 р. між позивачем (замовник) та ПП «ОСОБА_2 Експертиза» (виконавець) був укладений договір №015961, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату (1400 грн.) надати інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Б.А.Н.К. Платинум», оформити договір між замовником та ТзОВ «Архбудекспертиза» (п. п. 1.1., 2.1.). Замовник має право вимагати від виконавця письмову інформацію стосовно ходу виконання даного договору (п. 3.2.1.). Договір діє з моменту його підписання до підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (п. 5.2.). Сторони гарантують одна одній, що не діють під впливом помилки чи обману, з повним розумінням умов договору та з наміром реального настання відповідних правових наслідків (п. 6.1.).

Позивач виконав свій обов'язок з оплати на суму 1400 грн., що підтверджується квитанцією від 07.12.2012 р., зазначивши однак, призначення платежу не у відповідності до умов договору - як плата за послуги, а як вступний платіж згідно договору.

Виконані умови цього договору і зі сторони ПП «ОСОБА_2 Експертиза». В судовому засіданні позивач не зміг пояснити, який саме обов'язок, передбачений договором, не був виконаний ПП «ОСОБА_2 Експертиза» при тому, що з матеріалів справи вбачається фактичне укладення договору між позивачем як замовником та ТзОВ «Архбудекспертиза», що обумовлено в п. 1.1. цього договору. При цьому, позивач не скористався своїм правом, за наявності у нього сумнівів щодо виконання цього договору виконавцем, звернутись за отриманням відповідної письмової інформації.

Окремих підстав для визнання недійсним цього договору позивач не зазначав, узагальнено об'єднавши зазначені у позовній заяві підстави недійсності для обох договорів.

Згідно із ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Однак, позивачем такі обставини щодо вказаного договору не доведені, а позовні вимоги в цій частині ґрунтуються саме на мотивах його укладення позивачем.

Інші, узагальнено викладені в позовній заяві, підстави для визнання договору недійсним, не стосуються вказаного договору враховуючи його зміст, що не передбачає надання послуг, які б мали ознаки фінансових чи підлягали б ліцензуванню, чи формували б схему з ознаками пірамідальної.

З урахуванням наведеного, у позові про визнання недійсним вказаного правочину та, відповідно, стягнення з ПП «ОСОБА_2 експертиза» 1400 грн. слід відмовити.

07.12.2012 р. між ТзОВ «Архбудекспертиза» (товариство) та позивачем (учасник) був укладений договір №015961, згідно із яким товариство за згодою учасника зобов'язалось вчинити від імені і за рахунок учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку №1 до договору на умовах діяльності Програми «Б.А.Н.К. Платинум» (додаток №2), у тому числі забезпечити обслуговування учасника за умовами договору, повідомити учасника про реєстрацію договору, організовувати та проводити розподіл фонду учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь учасника за рахунок фонду учасників, надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами в порядку і строки, передбачені договором. Учасник доручив товариству використовувати суми платежів для формування фонду учасників та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на користь учасників програми «Б.А.Н.К. Платинум» (п. 1.3.). Умовами даного договору передбачено лише надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів фонду учасників (п. 1.5.). Учасник зобов'язався одноразово сплатити вступний платіж у день підписання договору (п. 2.1.1.); своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає у себе платіж до фонду учасників, за рахунок якого товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід за програмою «Б.А.Н.К. Платинум» (п. 2.1.2.). Сторони визнали, що повністю розуміють умови договору та його правові наслідки, а учасник отримав усі пояснення від представника товариства, уважно прочитав та зрозумів зміст договору (п.4.5., 4.7.).

Додатком №1 до договору передбачено отримання позивачем 20000 грн. безвідсоткової позики, необхідність сплати ним 1400 грн. вступного платежу та 866,66 грн. загального платежу, що складається з 200 грн. - платіж за юридичний супровід та 666,66 грн. - платіж до фонду учасників.

Додатком №2 до договору сторони погодили умови програми «Б.А.Н.К. Платинум». Умови цього додатку є обов'язковими для сторін у визначених випадках, у т.ч. коли учасник прийняв і оплатив послуги шляхом перерахування вступного платежу на рахунок товариства (пп. «б» п. 1.2.). Умови цього додатку зводяться до того, що кошти, необхідні для отримання безвідсоткової позики (фонд учасників, належний учасникам), щомісячно до 15 числа поточного місяця вносяться учасником. У випадку несвоєчасної сплати загального платежу, учасник втрачає право участі в заході з розподілу фонду учасників. Коли фонд учасників стає достатнім, але не рідше одного разу на 2 місяці, товариство організовує захід з розподілу фонду учасників, у якому має право брати участь учасник за відсутності заборгованості по сплаті загальних платежів. Рішення про надання безвідсоткової позики за результатами заходу є підставою для надання безвідсоткової позики. Учасник має право в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши про це у встановлений додатком №2 спосіб.

З матеріалів справи вбачається та позивачем визнано, що вступний платіж на користь ТзОВ «Архбудекспертиза» ним сплачений не був. Передбачені у додатку №1 до вказаного договору вступний платіж позивач не сплачував, а загальні платежі на користь ТзОВ «Архбудекспертиза» позивач сплачував не періодично, навіть з врахуванням дострокових платежів.

У відповідності до трьох квитанцій від 12.06.2013 р. на суми по 666,66 грн., позивач сплатив на користь ТзОВ «Архбудекспертиза» 1999,98 грн. із призначенням платежу «плата за платіж до фонду учасників згідно договору». По 666,66 грн. із тим самим призначенням платежу позивач сплатив 12.07.2013 р., 12.04.2013 р., 08.05.2013 р., 12.04.2013 р. Таким чином, згідно поданих копій квитанцій, позивач сплатив до фонду учасників усього 4666,62 грн.

У відповідності до трьох квитанцій від 12.06.2013 р. на суми по 200 грн., позивач сплатив на користь ТзОВ «Архбудекспертиза» 600 грн. із призначенням платежу «плата за юридичний супровід згідно договору». По 200 грн. із тим самим призначенням платежу позивач сплатив 12.04.2013 р., 08.05.2013 р., 12.07.2013 р., 12.04.2013 р. Окрім цього, з тим самим призначенням платежу, але по 900 грн. позивач сплатив 06.02.2013 р., 11.03.2013 р., 04.01.2013 р. Таким чином, згідно поданих копій квитанцій, позивач сплатив за юридичний супровід усього 4100 грн.

Таким чином, з урахуванням п.п. 1.2., 3.1., 4.3. додатку №2 обов'язок у відповідача - 2 по наданню безвідсоткової позики перед позивачем не виникає.

Позивач покликається на ненадання йому відповідачем - 2 необхідної достовірної інформації щодо договору. Однак, яку саме інформацію він не отримав, чи яка виявилась недостовірною, позивач повідомити не зміг. В порядку п. 2.2.2. оскаржуваного договору за отриманням додаткової інформації він не звертався, а про повноту та зрозумілість отриманої інформації щодо договору позивач ствердив в п. п. 4.5., 4.7. вказаного договору.

З пояснень позивача випливає, що порушення своїх прав він вбачає у фактичному неотриманні безпроцентної позики, що, на його думку, свідчить про порушення відповідачем - 2 умов договору. Однак, з матеріалів справи вбачається порушення самим позивачем умов цього договору, наслідки якого прописані у договорі та перешкоджають до усунення порушення прийманню участі позивача у заходах по розподілу грошових коштів. Крім того, згідно із п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

За змістом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із правил частин 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно із ч. ч. 1 - 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак, такі обставини щодо обману позивачем не доведені. Зазначений договір ним було укладено свідомо, з повним розумінням змісту та характеру вчинюваного правочину, що визнано позивачем в п. п. 4.5., 4.7 договору та випливає з пояснень позивача, наданих в судовому засіданні. При цьому, маючи можливість розірвати договір та отримати належні йому кошти в розмірі, обумовленому підставами розірвання договору, позивач звернувся із позовом про визнання правочину недійсним з метою повернення повної суми внесених коштів, що визнано ним у судовому засіданні.

Позивач покликається на відсутність у відповідача - 2 ліцензії на надання фінансових послуг. Однак, доказів цьому, як і доказів необхідності у даному випадку відповідачеві - 2 отримувати зазначену ліцензію, суду не надав.

Згідно із ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

На недотримання в оскаржуваному договорі цих положень покликається позивач. Однак, такі обставини не вбачаються зі змісту оскаржуваного договору, яким обумовлено право позивача вільно передавати свої права за цим договором іншим особам, самостійно вирішувати щодо кількості платежів, визначати загальну кількість платежів, звертатись за відстроченням сплати платежів у фонд (п. 2.2.), з власної ініціативи розірвати договір (ст. 8 дод. №2). Договір не передбачає для відповідача - 2 можливості не повертати сплачені позивачем кошти у разі відмови укласти чи виконати договір. Натомість, п. 8.1. дод. №2 передбачає обов'язок повернути належні позивачу кошти за винятком лише тих сум, які були фактично спожиті шляхом надання позивачеві послуг з юридичного обслуговування, сума яких чітко прописана в дод. №1. Не підлягають односторонній зміні відповідачем - 2 ціни чи характеристики продукції. Натомість, п. 2.2. договору надає право самому позивачу визначатись із такими платежами. Хоча ч. 4 ст. 18 вказаного закону і передбачає, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним, позивач не повідомив, які саме умови договору він вважає несправедливими, вбачаючи несправедливість у самому факті неотримання позики, хоча таке відбулось на умовах договору. Умовами договору передбачено прозорість проведення заходів з розподілу коштів фонду та критеріїв відбору (п. 4.17., 3.3.), вжито заходів до всебічного ознайомлення учасника з умовами участі.

Згідно із ч. 5 ст. 18 вказаного закону, лише якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Однак, позивачем зазначені обставини не доведені.

Згідно із ч. 1 - 3 ст. 19 вказаного закону, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Однак, зазначені порушення, на які покликається позивач, доведені не були. Обставинам введення в оману надано оцінку вище, а фінансові відносини сторін чітко врегульовані у договорі, позивачем погоджені і жодних доказів відмінності фактичних дій відповідача - 2, які б відрізнялись від умов договору, суду надано не було.

Згідно із ч. 3 вказаної статті, забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19).

Зі змісту договору вбачається, що виконавець має можливість забезпечити виконання умов договору, у договорі прописано джерела та організаційні ресурси для виконання зобов'язань виконавця, що не є нереальними. Позивач не заперечив виконання своїх зобов'язань відповідачем - 2, надання позик іншим особам з передбачених у договорі підстав. Повідомлень про наявність обмеженої кількості товарів з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення відповідач - 2 не здійснював, позивач на це не посилався. Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач покликається на використання відповідачем пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зі змісту додатку №2 до оскаржуваного договору вбачається, що відповідач - 2 лише адмініструє розподіл коштів між учасниками фонду, не несе обов'язку його наповнювати за рахунок власних коштів, а лише перерозподіляє між учасниками фонду фактично внесені ними грошові кошти. З урахуванням наведеного, можливість надання позивачу безвідсоткової позики в сумі 20000 грн. обумовлена фактичним отриманням відповідачем - 2 зазначених коштів від інших учасників.

Таким чином, суд вважає доведеним порушення відповідачем - 2 вимог п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»

Водночас, аналіз оскаржуваного договору свідчить, що він є змішаним (містить елементи різних договорів) та відповідає ч. 2 ст. 628 ЦК України. Цей договір містить, зокрема, елементи договору доручення, договору про надання юридичних послуг та послуг по адмініструванню спільного фонду учасників.

Жодних доказів порушення закону в частині умов договору, що відповідають договору доручення та надання юридичних послуг суду не надано. Згідно із ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З умов договору та матеріалів справи вбачається можливість чіткого розмежування обов'язків сторін відповідних зазначеним правовідносинам, їх фактичну окрему оплату та чітке визначення суми оплати окремо за юридичні послуги та окремо - за участь у програмі.

Позивач не заперечив виконання відповідачем - 2 своїх обов'язків щодо елементів договору доручення та надання юридичних послуг. З урахуванням наведеного, в частині цих вимог позов слід задовольнити частково. Відповідно, слід застосувати і реституцію в частині, що відповідає недійсній частині договору, у відповідності до якої позивач сплатив відповідачу - 2 до фонду учасників 4666,62 грн.

Відповідно до положень ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Ч.1 ст.236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку із чим, згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України судові витрати, від сплати яких звільнений позивач, покладаються на відповідача - 2 пропорційно до задоволених вимог і стягуються в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 10, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №015961, укладений 07.12.2012 р. між ОСОБА_1 та ТзОВ «Архбудекспертиза» в частині умов, що стосуються надання ОСОБА_1 безвідсоткової позики за рахунок коштів фонду учасників та отримання від ОСОБА_1 плати до фонду учасників.

Стягнути з ТзОВ «Архбудекспертиза» (04053 м. Київ, вул. Воровського, 4 код ЄДРПОУ 37579211) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт НА006191 виданий 28.08.1995 р. Чемеровецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4666,62 грн.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Стягнути з ТзОВ «Архбудекспертиза» (04053 м. Київ, вул. Воровського, 4 код ЄДРПОУ 37579211) в дохід держави 243,60 грн. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя Ярмолинецького райсуду А.В.Соловйов