Постанова

від 03.06.2015 по справі 813/7549/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року № 813/7549/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача Кінаша В.В.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Акті-ТоргВ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Акті-ТоргВ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 24.09.2014 року №0000332204.

Позов обґрунтовує, покликаючись на те, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТзОВ "Харвест Контракт", ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси» не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини даних господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме про те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту. Відтак, висновки акта перевірки є необґрунтованими, а прийняте на його основі податкове повідомлення-рішення є протиправним у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Позицію виклав у письмових запереченнях, які подав до суду, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем в податковій звітності господарських операцій з ТзОВ "Харвест Контракт", ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси». Звертає увагу суду на те, що платник податків має право формувати показники податкової звітності лише на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків. Стверджує, що платники податків повинні враховувати ділову репутацію та платоспроможність контрагентів, стосовно чого позивачем не надано жодного доказу чи пояснень. Крім того, представник відповідача наголошує на відсутності належної первинної документації в підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з вищенаведеним, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ В«Акті-ТоргВ» з питань господарських відносин взаємовідносинам з ТзОВ В«Степ-ТрансВ» за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, з ТзОВ "Харвест Контракт" за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року та ТзОВ «Рибні Делікатеси» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, а також перевірку документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів від вищезазначених контрагентів.

За результатами перевірки складено Акт від 11.09.2014 року № 1572/13-05-22-04/38979419.

Згідно акту, то відповідач встановив, що позивач, відображаючи в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТзОВ «Харвест Контракт» використав договір субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту мобільного зв'язку від 03.03.2014 року. Згідно умов даного договору ТзОВ «Харвест Контракт» продає, а ТзОВ В«Акті-ТоргВ» купує будівельні та сантехнічні матеріали, поставка котрих здійснються продацем або самовивозом. Також згідно умов договору про виконання робіт від 03.02.2014 року, ТзОВ В«Акті-ТоргВ» як замовник робіт по фарбуванню металевих виробів виконання котрих доручив ТзОВ «Харвест Контракт». В підтвердження наведених договорів до перевірки надав податкові, видаткові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт, однак документів щодо транспортування товарів до перевірки надано не було, також до перевірки не було надано довіреностей на отримання та передачу ТМЦ. Таким чином, позивач не зумів підтвердити отримання товару від контрагента постачальника за період січень-лютий 2014 року. Відповідач встановив, що позивачем за наслідками, начебто здійснення господарських відносин з ТзОВ «Харвест Контракт», сформовано податковий кредит за період січень-лютий 2014 року на суму ПДВ 40471,32 грн. Однак, в ході перевірки відповідачем використано акт від 12.05.2014 року №1265/26-55-22-13/37815389 ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Харвест Контракт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року та акт ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03.06.2014 року №1556/26-55-22-13/37815389 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Харвест Контракт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року. Згідно даних актів фактичне місце знаходження ТзОВ В«Харвест Контракт» не встановлено. Даний контрагент позивача не володіє матеріально технічною базою, за наявності котрої є можливим здійснення господарської діляності.

Перевіряючи відносини позивача з ТзОВ В«Степ-ТрансВ» , відповідач встановив, що між ними укладено договір поставки від 01.04.2014 року, в підтвердження виконання котрого позивач надав податкові та видаткові накладні, проте в той же час ним не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, як б підтверджували рух товару від продавця до покупців, не надано було довіреностей на отримання та передачу, буцімто придбаного товару. Відповідачем було взято до уваги акт ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06.06.2014 року № 1583/26-55-22-09/37332955 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Степ-трансВ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2014 року по 30.04.2014 рокуВ» . Згідно даного акту підприємство проводило документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались.

По взаємовідносинах з ТзОВ «Рибні Делікатеси» відповідач використав акт №1406/26-55-22-02/36387804 від 16.05.2014 року В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Рибні делікатесиВ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.В» Згідно інформації використаного акту контрагент позивача не володіє ні складськими приміщення, ні транспортом, ні трудовими ресурсами без наявності котрих є неможливим здійснювати господарську діяльність. Проте, в той час позивач до перевірки надав договір поставки від 03.03.2014 року, згідно котрого ТзОВ «Рибні Делікатеси» зобов'язалось поставляти позивачу як покупцю за договором сантехнічну продукцію. На виконання зазначеного договору надав податкові та видаткові накладні, однак не надав документів щодо транспортування товару, що унеможливлю встановити факт отримання такого позивачем від продавця.

За наслідками проведеної перевірки ТзОВ «Харвест Контракт» податковий орган дійшов висновку, що підприємство в порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст. 198, Податкового кодексу України завищив суму податкового кредиту всього на суму 86775,25 грн, в т.ч. за січень 2014 року на суму 24373,13 грн, за лютий 2014 року на суму 16098,19 грн, за березень 2014 року на суму 20779,49 грн, за квітень 2014 року на суму 25524,44 грн, за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Харвест Контракт», ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси», чим занизив ПДВ в розмірі 86775,29 грн.

На підставі акта позапланової перевірки від 11.09.2014 року № 1572/13-05-22-04/38979419, відповідач 24.09.2014 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0000332204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 108469,07 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 ПК України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Досліджуючи питання щодо достатності наданих позивачем документів на підтвердження реальності господарської операції та обґрунтованості висновків відповідача щодо реальності вказаних операцій, суд звертає увагу на наступне.

Проведеній перевірці передували наступні правовідносини між позивачем та ТзОВ "Харвест Контракт", ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси».

Фактичність правовідносин з ТзОВ "Харвест Контракт" позивач доводить договором субпідряду від 03.01.2014 року №10/1.

Згідно умов договору ТзОВ "Харвест Контракт" як субпідрядник взяв на себе зобов'язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по об'єкту мобільного зв'язку, на базовій станції (БС) LVI LUT LGZ, - Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська,68а, згідно переліку робіт вказаного в Додатку №1 до Договору.

Сам факт виконання укладеного з ТзОВ "Харвест Контракт" договору субпідряду від 03.01.2014 року №10/1, позивач підтверджує наступним:

- податковими накладними №265 від 31.01.2014 року, №266 від 31.01.2014 року.

- актами виконаних робіт №241 від 31.01.2014 року;№242 від 31.01.2014 року.

Також між позивачем та ТзОВ "Харвест Контракт" укладено договір купівлі-продажу №08/1 від 03.01.2014 року.

Згідно даного договору позивач як покупець придбавав у ТзОВ "Харвест Контракт" будівельні та сантехнічні матеріали.

Виконання даного договору позивач доводить:

- податковими накладними: №160 від 20.01.2014 року; №159 від 20.01.2014 року; №112 від 17.01.2014 року; №100 від 13.01.2014 року; №84 від 10.01.2014 року; №21 від 03.01.2014 року; №639 від 25.01.2014 року; №601 від 24.01.2014 року; №490 від 18.02.2014 року;№237 від 10.02.2014 року; №133 від 05.02.2014 року;

- видатковими накладними: №Х-00007856 від 20.01.2014 року; №; Х-00007855 від 20.01.2014 року; № Х- 00007849 від 17.01.2014 року; № Х-00007837 від 13.01.2014 року; № Х-00007819 від 10.01.2014 року; № Х-7804 від 03.01.2014 року; № Х-00007950 від 25.02.2014 року; № Х-00007943 від 24.02.2014 року; № Х-00007909 від 18.02.2014 року;№Х-00007903 від 10.02.2014 року;№Х-00007895 від 05.02.2014 року.

Окрім цього, між ТзОВ В«Акті-ТоргВ» та ТзОВ "Харвест Контракт" укладено договір виконання робіт №37/2 від 03.02.2014 року, згідно котрого контрагент позивача повинен був виконати роботи по фарбуванню металевих виробів фарбою позивача як замовника.

В підтвердження договору №37/2 від 03.02.2014 року надав податкову накладну №549 від 20.02.2014 року та акт прийняття виконаних робіт № 407 від 20.02.2014 року.

По відносинах позивача з ТзОВ В«Степ-трансВ» суд встановив, що між ними укладено договір поставки №6 від 01.04.2014 року.

За умовами договору позивач виступає покупцем доставленого ТзОВ В«Степ-трансВ» товару. Право власності на товар переходить до позивача з моменту поставки товарів в місце визначене покупцем, - позивачем.

Виконання даного договору підтверджує:

- податковими накладними: №444 від 29.04.2014 року; № 432 від 28.04.2014 року; № 433 від 28.04.2014 року; №360 від 23.04.2014 року; № 268 від 16.04.2014 року; №187 від 09.04.2014 року;

- видатковими накладними: № 444 від 29.04.2014 року; № 432 від 28.04.2014 року; № 433 від 28.04.2014 року; №360 від 23.04.2014 року; № 268 від 16.04.2014 року; №187 від 09.04.2014 року.

Також між позивачем та ТзОВ В«Степ-трансВ» 16.04.2014 року укладено договір №10 на виконання будівельно-монтажних робіт на базовій станції в Івано-Франківській області, Тлумацький район, м. Тлумач, вул. Винниченка 69, згідно переліку вказаного в Додатку №1 до Договору.

Підтверджуючи факт виконання договору №10 від 16.04.2014 року надав податкову накладну №331 від 22.04.2014 року та акт здачі-приймання виконаних робіт №331 від 22.04.2014 року.

Щодо відносин позивача та ТзОВ «Рибні Делікатеси» суд встановив укладення 03.03.2014 року між ними договору поставки №2.

За даним договором ТзОВ «Рибні Делікатеси» зобов'язуєься постачати для позивача продукцію сантехнічного призначення, а позивач зобов'язується оплатити доставлений товар.

На підтвердження факту виконання даного договору позивач до перевірки надав такі документи:

- податкові накладні: № 835 від 28.03.2014 року; №750 від 26.03.2014 року;№475 від 17.03.2014 року;№295 від 11.03.2014 року; №107 від 03.03.2014 року;

- видаткові накладні: № 835 від 28.03.2014 року; №750 від 26.03.2014 року;№475 від 17.03.2014 року;№295 від 11.03.2014 року; №107 від 03.03.2014 року.

У свою чергу, відповідачем на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами надано:

- акт від 12.05.2014 року №1265/26-55-22-13/37815389 ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Харвест Контракт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року;

- акт ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03.06.2014 року №1556/26-55-22-13/37815389 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Харвест Контракт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року;

- акт ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06.06.2014 року № 1583/26-55-22-09/37332955 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Степ-трансВ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року В» ;

- акт ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.05.2014 року №1406/26-55-22-02/36387804 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«Рибні делікатесиВ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.03.2014 року по 31.03.2014 рокуВ» .

Згідно даних актів контрагенти позивача не наділені матеріально-технічними ресурсами, трудовим потенціалом, тощо, що є необхідним для провадження господарської діяльності, зокрема відображеної позивачем у податковій звітності.

Проте судом дані акти не беруться до уваги, оскільки об'єктивно з таких вбачається лише те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не було проведено зустрічні звірки та відповідно первинні бухгалтерські документи при цьому не досліджувались.

Тим часом, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

До перевірки не надано жодного документу, який би підтверджував передачу товару від покупця до продавця, акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджують походження та транспортування товару.

Згідно умов суд підкреслює усіх укладених позивачем договорів, котрі є відплатними, то позивачем жодного доказу про оплату, начебто придбаного товару як до перевірки так і суду не представлено, а саме не надано виписок банку, не надано платіжних доручень, згідно котрих можливо було б встановити факт оплати за товар.

Щодо долучених до матеріалів справи копій судових рішень, суд зазначає, що жодного юридичного значення для вирішення даної адміністративної справи вони не мають, оскільки стосуються виключно контрагентів позивача.

В той же час, позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. В«бВ» і В«вВ» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Натомість позивачем не було надано товарно-транспортних накладних.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що первинні документи, надані в підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, містять ряд неточностей, зокрема, видаткова накладна № 17 від 26.03.2014 року (том 1 а.с. 101), договори укладені з ТзОВ "Степ Транс" та ТзОВ "Харвест Контракт" укладені значно пізніше аніж здійснено замовлення тощо.

Крім того, відповідно п.5.3-5.4 договору № 2 від 03.03.2014 року, укладеного між позивачем та ТзОВ "Рибні делікатеси", поставка товарів мала би прийматись за кількістю та якістю згідно з Інструкцією П-6 та П-7, натомість жодних доказів прийняття товару по кількості та якості згідно Інструкцій П-6, П-7 позивачем не подано.

Посилання позивача на ту обставину, що придбані нібито у ТзОВ "Харвест Контракт", ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси» товари (роботи, послуги) у подальшому реалізовувалися іншим контрагентам не доводить факту їх придбання саме у ТзОВ "Харвест Контракт", ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси», оскільки такі товари (роботи, послуги) позивач міг придбати у інших осіб, але з метою одержання податкової вигоди оформив документи про їх придбання у ТзОВ "Харвест Контракт", ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси».

Встановлення дійсного продавця товарів, які придбав позивач, виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТзОВ "Харвест Контракт", ТзОВ В«Степ-ТрансВ» та ТзОВ «Рибні Делікатеси» податкових та видаткових накладних, не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

За наведених вище обставин позивач не зумів довести перед судом реальності та товарності правовідносин за укладеними між позивачем та контрагентами договорами.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи бере до уваги рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому суд зазначив, що з метою попередження зловживань в сфері оподаткування потрібно передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників податку на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 року по справі № К/9991/65996/12, зазначено, що платник податків повинен дотримуватися розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності своїх контрагентів. Дана недбалість призвела до зловживань у сфері оподаткування, у зв'язку з чим відбулося заниження податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що згідно долучених до матеріалів справи документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 ПК України.

Отже, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області спірне податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 року №0000332204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 108469, 07 грн, є правомірними і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з позивача в дохід Державного бюджету України слід стягнути суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Акті-ТоргВ» (79060, м. Львів, вул. Наукова,104/77, код ЄДРПОУ 38979419) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.