Постанова

від 10.06.2015 по справі 813/1863/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року №813/1863/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Козак О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області до Приватно-орендного підприємства «Нагачів» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (надалі по тексту - УПФУ в Яворівському районі Львівської області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 5 670,32 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року №21-1, за березень 2015 року не здійснив компенсацію витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і заборгував УПФУ 5 670,32 грн. Вважаючи, що відповідач несплатою страхових внесків до Пенсійного фонду позбавляє позивача можливості належним чином здійснювати реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення, останній звернувся з означеним позовом до суду.

Ухвалою судді від 16.04.2015 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 27.04.2015 року в адміністративній справі №813/1863/15 було відкрито скорочене провадження.

На виконання вимог ухвали судді від 27.04.2015 року, відповідачем надіслано було на адресу суду письмові заперечення проти позову. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що колишні працівники, що мають право на пільгову пенсію, займали на Підприємстві відповідача посаду тракториста-машиніста або ж це були жінки, які працювали у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, а отже, зазначені посади до списку №2 не включено. Окрім того, відповідачем зазначено, що виплата пенсій особам відповідно до пунктів «в» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Таким чином, на думку відповідача, виплата пенсій колишнім працівникам Підприємства, зазначеним в адміністративному позові, повинна здійснюватися за рахунок Державного бюджету України, а не відповідача. Відповідач у запереченні також вказав, що позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 25.05.2015 року представником позивача було подано заяву про уточнення (зміну) позовних вимог і таку судом прийнято до розгляду. Так, у заяві було вказано, що відповідач має заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (трактористам-машиністам, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.) та п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення - судової повістки.

Із врахуванням положень ст.128 КАС України, судом було ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом із матеріалів справи встановлено, що ПОП «Нагачів» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем, відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно з вимогами частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за березень 2015 року, у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вказані пенсіонери працювали на Підприємстві і отримали право на пенсію на пільгових умовах.

На день судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості з відшкодування місячної суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за березень 2015 року у сумі 5 670,32 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначались Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства, відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції, щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Крім того, недоплачена сума з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередній рік підлягає сплаті одночасно із сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач, відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що позивачем було надано для відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який надіслано на адресу відповідача та вручено його уповноваженій особі 12.03.2015 року, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював у ПОП «Нагачів», зокрема, у період з 05.04.1975 року по 15.05.1976 року, з 08.06.1978 року по 27.11.2007 року, з 02.06.2008 року по 01.12.2010 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи протягом календарного року в тваринництві (довідка за вих. №188 від грудня 2012 року).

Згідно довідки за вих. №201, ОСОБА_2 працював у відповідача з 05.01.1979 року по 18.12.2006 року, з 07.05.2007 року по 23.11.2007 року, з 02.06.2008 року по 31.10.2008 року та з 01.07.2009 року по 11.07.2010 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи протягом календарного року в тваринництві.

Згідно довідки за вих. №115 (від травня 2010 року), ОСОБА_5 працював у відповідача з 20.03.1973 року по 28.11.1975 року та з 29.03.1976 року по 01.06.2001 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи протягом календарного року в тваринництві.

Також, згідно довідки за вих. №64 (від березня 2013 року), ОСОБА_4 працював у відповідача з 02.07.1975 року по 20.05.1976 року та з 01.07.1978 року по 16.03.1998 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи протягом календарного року в тваринництві.

Вищевказані особи перебувають на обліку у Пенсійному фонді та отримують пенсію за віком трактористам-машиністам (що стверджується протоколами про призначення пенсії).

Крім того, як свідчать з матеріали справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали у відповідача та народили і виховали до 14-ти річного віку по 5 дітей.

Так, згідно з пунктом «ж» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» від 16.05.1992 року №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що пенсіонери ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали постійно в сільськогосподарському виробництві та виховали до 14-річного віку п'ятеро і більше дітей, а отже мають право на призначення дострокової пенсії за віком в силу пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак і витрати на виплату та доставку виплаченої їм пенсії повинні відшкодовуватися роботодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, слід зауважити, що відповідачем жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах і неправомірності їх нарахування суду не надано.

Водночас, правових підстав для сумнівів у правильності обчислення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у суду немає.

Доцільним є також зазначити, що Львівським окружним адміністративним судом уже досліджувались питання щодо права на отримання пенсій, призначених на пільгових умовах вищевказаними працівниками відповідача, а відтак, такі обставини є встановленими та доведеними.

Згідно картки особового рахунку по Підприємству, на день судового розгляду справи у суді заборгованість, яка підлягає до стягнення відповідачем не сплачена.

У свою чергу, доказів вжиття заходів щодо погашення наявної заборгованості перед Пенсійним фондом у сумі 5 670,32 грн. відповідачем суду також не представлено.

З урахуванням викладених обставин, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із Приватно-орендного підприємства «Нагачів» (код ЄДРПОУ 03763112) на користь управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (код ЄДРПОУ 20847230) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 5 670 (п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 32 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2015 року.