Постанова

від 15.06.2015 по справі 826/6572/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 червня 2015 року 08:05 справа №826/6572/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» (далі по тексту - позивач, ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2014 року №0012662240 та №012652240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року відкрито провадження у справі №826/6572/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30 квітня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі 10 грудня 2014 року №0012652240 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення підпунктів пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 310 764,00 грн., у тому числі за основним платежем на 248 611,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 153,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі 10 грудня 2014 року №0012652240 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 321 516,00 грн., у тому числі за основним платежем на 257 213,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 303,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 24 листопада 2014 року №1284/26-54-22-04-37739429 В«Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» (код за ЄДРПОУ 37739429) при взаємовідносинах з ТОВ В«Спецпроект 2012В» (код ЄДРПОУ 38826831), ТОВ В«Басмер ЛТД (код ЄДРПОУ 38290555) та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» (код ЄДРПОУ 37245229) за період з 01.01.2012 по 31.04.2014В» (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 248 611,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 257 213,00 грн., у тому числі за червень-листопад 2012 року, січень, лютий, листопад, грудень 2013 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданого товару по відносинам із ТОВ В«Спецпроект 2012В» , ТОВ В«Басмер ЛТДВ» та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» , у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, що базується на отриманій податковій інформації про наступне: встановлено наявність кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частинами першою-третьої статті 2-5 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, в кому згадується про ТОВ В«Спецпроект 2012В» ; останнє має стан В« 7- внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостейВ» , а податкові декларації підприємства були підписані від імені померлої особи; невстановлені слідством особи, прикриваючись ТОВ В«Басмер ЛТДВ» , здійснювали неконтрольовані державою фінансові операції, вказане підприємство не знаходиться за податковою адресою, а згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України при південно-західній залізниці в місті Києві від 12 квітня 2013 року №18 підписи від імені директора ТОВ В«Басмер ЛТДВ» - ОСОБА_1 на довіреностях ТОВ В«Басмер ЛТДВ» виконані іншою особою; ТОВ В«Арона-ТрейдВ» має стан В« 7- внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостейВ» , свідоцтво платника податку на додану вартість скасоване 30 жовтня 2013 року у зв'язку із відсутністю поставок, податковою міліцією ДПІ у Оболонському районі складено висновок про фіктивність ТОВ В«Арона-ТрейдВ» ; аналізом податкової звітності встановлено, що вказане підприємство не звітує, немає основних засобів та штату працівників.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами; крім того позивач посилається на незаконність проведення перевірки ДПІ у Оболонському районі, через те, що відповідач не є контролюючим органом відносно ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» .

Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» та його контрагентами - ТОВ В«Спецпроект 2012В» , ТОВ В«Басмер ЛТДВ» та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» (замовник) та ТОВ В«Спецпроект 2012В» (підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт від 15 листопада 2015 року №1511-01, відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації, умов цього договору, завдання замовника і діючих норм і правил виконати роботу, а саме: влаштування оливо приймача на 100% об'єму рідини ТП-1 10/04 кВ; влаштування оливо приймача на 100% об'єму рідини ТП-2 10/04 кВ; монтаж розподільчих кабельних мереж 10 кВ на об'єкті В«Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. О. Туманяна, 15А у Дніпровському районі м. КиєваВ» .

Відповідно до локального кошторису, договірної ціни та актів приймання виконаних будівельних робіт ТОВ В«Спецпроект 2012В» протягом листопада-грудня 2013 року виконало обумовлені договором роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 937 501,21 грн., у тому числі податок на додану вартість - 156 250,20 грн.

01 лютого 2013 року між ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» (замовник) та ТОВ В«Басмер ЛТДВ» (виконавець) укладено договір №38, за умовами якого виконавець зобов'язується з матеріалів замовника виконати електромонтажні роботи по збиранню (комплектації) електрощитового обладнання та поставляти електротовари замовнику.

Як вбачається із рахунків-фактур, актів виконаних робіт та видаткових накладних, виконавець протягом лютого 2013 року виконав роботи по збиранню щитового обладнання та поставив позивачу електротовари (кабель, провід, лампи, вимикачі тощо) та виписав податкові накладні на загальну суму 298 225,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 49 704,30 грн.

31 травня 2012 року ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» (замовник) та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» (виконавець) уклали договір №31/06, відповідно до якого виконавець зобов'язується власним силами з матеріалами замовника виконати електромонтажні роботи по збору електрощитів, а також поставляти електрощитове обладнання та кабельно-провідникову продукцію.

Згідно з наявним в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, видаткових накладних та податкових накладних протягом червня-липня, листопада 2012 року та у січні 2013 року ТОВ В«Арона-ТрейдВ» виконувало роботи по збиранню щитового обладнання та поставляло електротовари (світильники, електроди, дроти, заглушки кабель тощо) на загальну суму 307 560,06 грн., у тому числі податок на додану вартість - 51 260,02 грн.

Відповідно до виписок банку, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач перераховував на рахунки виконавців грошові кошти.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із виконавцями, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Представник позивача зазначив, що дорожні плити та їх монтаж замовлялись з метою використання у господарській діяльності.

Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином поставка дорожніх плит та їх монтажу стосується господарської діяльності ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» та не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів та робіт; при цьому посилання позивача на первинні документи, як доказ реальності господарських операцій, не заслуговують на увагу, так як первинні документи лише фіксують господарські операції.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували: фактичне виконання ТОВ В«Спецпроект 2012В» робіт на об'єкті В«Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. О. Туманяна, 15А у Дніпровському районі м. КиєваВ» ; належності цього об'єкта позивачу чи виконання ним робіт на замовлення третьої особи; фактичного виконання ТОВ В«Басмер ЛТДВ» та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» електромонтажних робіт по збиранню (комплектації) електрощитового обладнання, характер, об'єм та місце виконання таких робіт, що являє собою таке обладнання і яке відношення до нього має позивач; подальшого руху приданих електротоварів (продаж третім особам, використання при виготовленні обладнання або зберігання на складі).

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ В«Спецпроект 2012В» , ТОВ В«Басмер ЛТДВ» та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» носять реальний характер, а придбані товари та послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ В«Спецпроект 2012В» , ТОВ В«Басмер ЛТДВ» та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» у зв'язку з придбанням товарів та робіт.

Суд звертає увагу, що наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів та робіт, придбаних у ТОВ В«Спецпроект 2012В» , ТОВ В«Басмер ЛТДВ» та ТОВ В«Арона-ТрейдВ» , що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість є правомірним.

За таких підстав, позовні вимоги ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі залишились не підтвердженими.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на протиправність проведення перевірки, у зв'язку із тим, що ДПІ у Оболонському районі не є контролюючим органом відносно ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» , оскільки у межах спірних правовідносин позивач не оскаржує дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки, а докази того, що позивач на момент проведення перевірки перебував на податкового обліку в іншому органі Державної фіскальної служби України, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України В«Про судовий збірВ» встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ГРУПА КОМПАНІЙ БЕТІВ» (код ЄДРПОУ 37739429; 03061, м. Київ, вул. пр.-т. Відрадний, буд. 95) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко