Рішення

від 08.06.2015 по справі 904/4248/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.15р. Справа № 904/4248/15 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС", м.Зміїв, Харківська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Григоренко В.О. - довіреність № б/н від 18.05.15р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотал", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", м.Зміїв, Харківська область (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 77971,94грн. основної заборгованості; 15520,00грн. пені; 30907,60грн. інфляційних втрат; 992,84грн. процентів та про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 1000,00грн. основної заборгованості.

Вимоги до відповідача-1 ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі поставки №01102014 від 01.10.2014р., а вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на підставі договору поруки №01102014/П від 01.10.2014р.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідачів пропорційно до суми боргу кожного.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 18.01/15 від 18.05.2015р. ухвалою суду від 19.05.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 08.06.2015р.

28.05.2015р. через канцелярію суду отримано заяву за вих.№26.02/15 від 28.05.2015р. якою позивач фактично зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача 72971,91грн. основної заборгованості; 15511,78грн. пені; 30907,60грн. інфляційних втрат; 992,84грн. процентів та з відповідача-2 стягнути на користь позивача 1000,00грн. основної заборгованості.

Вимоги до відповідача-1 ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі поставки №01102014 від 01.10.2014р., а вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на підставі договору поруки №01102014/П від 01.10.2014р.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідачів пропорційно до суми боргу кожного.

За результатами розгляду заяви позивача за вих.№26.02/15 від 28.05.2015р. господарський суд прийняв її до розгляду.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.06.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 29.05.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.06.2015р. з відміткою представника відповідача-1 про отримання ухвали суду.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду.

08.06.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав заяву про долучення до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал" (далі по тексту - позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (далі по тексту - відповідач-1, покупець) укладено договір поставки №01102014 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого продавець зобов'язується поставляти покупцю товар (далі по тексту - товар) належної якості на підставі та у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплачувати за нього визначену договором ціну. Замовлення може бути передане продавцю електронною поштою, факсимільним зв'язком, телефонограмою. Продавець обов'язково повинен повідомити про прийняття замовлення і можливість його виконання менш ніж за 14 календарних днів до дати поставки.

Пунктом 2.2 договору визначено, що загальна ціна договору є сумою цін товару, вказаних у накладних, з урахуванням ПДВ. Покупець зобов'язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) наступним чином:

- 50% від суми, зазначеної постачальником у рахунку на відповідну партію товару, що сплачується покупцем не пізніше ніж за 14 календарних днів до моменту поставки;

- 50% від суми відповідної партії товару протягом 14 календарних днів з дати, зазначеної постачальником у видатковій накладній на відповідну партію товару. У випадку прострочення покупцем платежу за раніше отриманий ним від постачальника товар (партію товару), оплата за даним договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу може бути направлена постачальником на погашення заборгованості за раніше отриманий покупцем товар (партію товару), за умови, що товар разом з відповідними рахунками-фактурою, товарно-транспортними документами, податковою накладною, іншими необхідними документами будуть доставлені та прийняті покупцем.

Цей договір набуває чинності з дати вказаної на початку договору та діє по 31.12.2014р. Строк дії цього договору продовжується на наступний 1 (один) рік і так кожний наступний рік, якщо жодна сторона не повідомить про інше протилежну сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку дії цього договору (пункт 11.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 88946,94грн., що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними, які підписано представниками сторін і підписи яких скріплено печатками, саме:

- видаткова накладна №РН-0003994 від 19.12.2014р. на суму 31241,40грн. (а.с. 23);

- видаткова накладна №РН-0003997 від 22.12.2014р. на суму 50795,04грн. (а.с. 24);

- видаткова накладна №РН-0004139 від 29.12.2014р. на суму 6910,50грн. (а.с. 25).

Відповідач частково виконав свій обов'язок з оплати товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 72971,94грн.

01.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал" (далі по тексту - позивач, продавець, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт" (далі по тексту - відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки №01102014/П (далі по тексту - договір поруки), відповідно до пункту 1.1 умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання грошових зобов'язань відповідача-1, які можуть виникнути за договором, передбаченим пунктом 2 цього договору (далі по тексту - основним договором).

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що основним договором у цього договорі є договір поставки №01102014 від 01.10.2014р., укладений між кредитором та боржником.

Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання грошових зобов'язань боржником за основним договором у сумі, що дорівнює 1000,00грн., без відшкодування кредитору збитків, процентів за користування товарним кредитом, у разі якщо він передбачений, та сплати штрафних санкцій за основним договором.

Пунктом 4.1 договору поруки визначено обов'язок поручителя у разі порушення боржником зобов'язань за основним договором виконати частину прострочених грошових зобов'язань в межах 1000,00грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених статтею 559 Цивільного кодексу України (пункт 5.1 договору поруки).

В свою чергу, відповідач-1 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-1 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав, однак визнав свою заборгованість перед позивачем у розмірі 1000,00грн.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 72971,94грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд наголошує, що з відповідача-1 підлягає стягненню грошова сума у розмірі 72971,94грн., а з відповідача-2 грошова сума у розмірі 1000,00грн.

Враховуючи, що обґрунтованою є грошова сума у розмірі 72971,94грн., а позивач фактично просить стягнути 73971,94грн., господарський суд визнав вірним стягнути з відповідача-1 основний борг у розмірі 72971,94грн., а з відповідача-2 у розмірі 1000,00грн. В решті відмовити.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та підписи яких скріплено печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 2.2 договору, строк оплати товару отриманого за видатковою накладною №РН-0003994 від 19.12.2014р. на суму 31241,40грн. (а.с. 23); видатковою накладною №РН-0003997 від 22.12.2014р. на суму 50795,04грн. (а.с. 24) та видатковою накладною №РН-0004139 від 29.12.2014р. на суму 6910,50грн. (а.с. 25) є таким, що настав.

Дії відповідача-2 про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач-1 визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 72971,94грн. відповідач-1 не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний заплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який нараховуються пеня, від суми платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період з 20.12.2014р. по 18.05.2014р. на суму 15511,78грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, з урахуванням того, що позивач при здійсненні розрахунку пені за видатковою накладною №РН-0003994 від 19.12.2014р. не врахував положення статті 254 Цивільного кодексу України.

Вимога про стягнення пені визнана такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 15439,89грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 992,27грн. та інфляційні втрати у розмірі 30907,60грн., які розраховані за період прострочення.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, з урахуванням того, що позивач при здійсненні розрахунку трьох відсотків річних за видатковою накладною №РН-0003994 від 19.12.2014р. не врахував положення статті 254 Цивільного кодексу України.

Вимога про стягнення трьох відсотків річних визнана такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 984,56грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 2406,06грн., з урахуванням того, що 99,11% позовних вимог позивача судом задоволено.

Стягнення судового збору з відповідача-1 та відповідача-2 здійснити пропорційно до суми стягнення з кожного, а саме стягнути з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2386,09грн., а з відповідача-2 судовий збір у розмірі 19,97грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 80,18грн. за платіжним дорученням №607 від 18.05.2015р.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 254, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (63403, Харківська область, м.Зміїв, Таранівське шосе, буд.5; ідентифікаційний код 25466691) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" (49030, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, буд.139; ідентифікаційний код 24241464) 71971,91грн. (сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна грн. 91 коп.) основної заборгованості; 15439,89грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять грн. 89 коп.) пені; 30907,60грн. (тридцять тисяч дев'ятсот сім грн. 60 коп.) інфляційних втрат; 984,56грн. (дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 56 коп.) процентів; 2386,09грн. (дві тисячі триста вісімдесят шість грн. 09 коп.) судового збору, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Юних Ленінців, 28/71; ідентифікаційний код 25522946) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" (49030, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, буд.139; ідентифікаційний код 24241464) 1000,00грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) основної заборгованості; 19,97грн. (дев'ятнадцять грн. 97 коп.) судового збору, видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Тотал" (49030, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, буд.139; ідентифікаційний код 24241464) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 80,18грн. (вісімдесят грн. 81 коп.) надміру сплачений за платіжним дорученням №607 від 18.05.2015р., видати ухвалу.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.06.2015 року

Суддя І.В. Петренко