Ухвала

від 15.06.2015 по справі 904/3520/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.15р. Справа № 904/3520/15

За позовом Приватного підприємства "Ельпіко Буд" (м. Херсон)

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ)

про зобов'язання виконати платіжне доручення № 2 від 18.02.2015 на переказ коштів шляхом списання з рахунку № 29031054804674 та перерахування їх на поточний рахунок № 26003052205875 у загальному розмірі 22 895 грн. 47 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Стрельченко Я..С. - юрисконсульт (довіреність № 8166-К-Н-О від

16.10.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Ельпіко Буд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, у якій просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач) виконати платіжне доручення № 2 від 18.02.2015 на переказ коштів у загальному розмірі 22 895 грн. 47 коп., шляхом списання їх з рахунку № 29031054804674 та перерахування їх на поточний рахунок № 26003052205875 відкритий у Херсонській філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, у зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя відповідачем були заблоковані розрахункові рахунки позивача, які були відкриті в Севастопольській філії ПАТ КБ "Приватбанк", та віднесені до категорії "недіючих рахунків", внаслідок чого останній втратив доступ до належних йому грошових коштів, які знаходилися на розрахунковому рахунку № 29031054804674 в сумі 22 895 грн. 47 коп. Отже, після звернення позивача з заявою про закриття вказаного банківського рахунку та перерахування коштів на поточний рахунок № 26003052205875 відкритий у Херсонській філії ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач відмовив у здійсненні такого перерахування, мотивуючи це тим, що призупинив обслуговування кримських клієнтів, у зв'язку з окупацією Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 12.05.2015.

Представник позивача у судове засідання 12.05.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 24.04.2015 не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 12.05.2015 з'явився, відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів не надав, але представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів наявності на спірному рахунку станом на 18.02.2015 грошових коштів в сумі 22 895, 47 грн., а також не надано доказів отримання платіжного доручення № 2 від 18.02.2015 банком.

Так, ухвалою суду від 26.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 15.06.2015, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази, повторно викликати представників позивача та відповідача у судове засідання.

В ухвалі суду від 12.05.2015 судом було наголошено, що для забезпечення правильного вирішення спору позивачу необхідно надати господарському суду наступні документи:

- докази наявності на спірному рахунку станом на 18.02.2015 грошових коштів в сумі 22 895,47 грн.;

- пояснення щодо форми звернення з платіжним дорученням № 2 від 18.02.2015;

- засвідчену належним чином копію доказів направлення відповідачу позовної заяви № 05 від 17.04.2015 з додатками (оригінал для огляду у судовому засіданні);

- засвідчену належним чином копію заяви про відкриття поточного рахунку від 12.09.2012;

- засвідчену належним чином копію довідки банку від 10.02.2015;

- засвідчену належним чином копія листа банку від 25.02.2015;

- докази звернення до банку із заявою про закриття поточного рахунку від 18.02.2015;

- оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні);

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору;

Так, з поясненнями від 13.05.2015 позивачем частково вимоги ухвали суду від 12.05.2015 були виконані, зокрема, були надані наступні документи:

- пояснення щодо форми звернення з платіжним дорученням № 2 від 18.02.2015;

- засвідчену належним чином копію доказів направлення відповідачу позовної заяви № 05 від 17.04.2015 з додатками (оригінал для огляду у судовому засіданні);

- засвідчену належним чином копію заяви про відкриття поточного рахунку від 12.09.2012;

- засвідчену належним чином копію довідки банку від 10.02.2015;

- засвідчену належним чином копія листа банку від 25.02.2015;

- докази звернення до банку із заявою про закриття поточного рахунку від 18.02.2015;

Отже, позивачем вимоги вказаної ухвали були виконані лише частково, витребувані судом документи у повному обсязі надані не були.

Від відповідача 15.06.2015 надійшов відзив на позов, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.

Відповідач зазначає, що у разі, якщо позивач вважає, що Банком було допущено порушення при опрацюванні його заяви, він має право звернутися до банку із вимогами про застосування наслідків, передбачених статтею 1073 Цивільного кодексу України, а саме: з вимогою про належне виконання умов надісланої заяви. Натомість, відповідач звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання перерахування грошових коштів з неналежного йому рахунку. Так, відповідач вважає, що це не є прийнятним та належним способом захисту порушеного права в даному випадку, адже є вимогою про перерахування коштів, що є власністю Банку, у власність позивача. Задоволення сформульованих таким чином позовних вимог призведе до виникнення у Банку зобов'язання виплатити кошти із свої власності за наявності зобов'язання виконувати розпорядження клієнта за своїм рахунком. Тобто Банку таким рішенням суду буде спричинено шкоду в розмірі грошових коштів, що стягуються. Вказане є неприпустимим та суперечить засадам правосуддя.

Крім того, відповідач зазначає, що оскільки платіжне доручення є дорученням клієнта про перерахування грошових коштів зі свого рахунку, а рахунок 2903 не може вважатися рахунком клієнта, а також з урахуванням порядку здійснення банківського обслуговування рахунків клієнтів, передбаченого Цивільним кодексом України та постановами Національного банку України, вбачається, що додана до позовної заяви Позивачем копія платіжного доручення по перерахуванню грошових коштів з рахунку класу 29 не може підлягати виконанню в рамках договору банківського обслуговування, адже такий договір передбачав виконання доручень клієнтів з розпорядження грошовими коштами на поточних рахунках класу 26. Відповідно й відсутнє порушення зазначених вище норм чинного законодавства та відповідних умов договору обслуговування рахунків клієнтів.

Також відповідач у відзиві на позов наголошує на тому, що при поданні позовної заяви, однією з основних обставин, яка мала б бути доведена позивачем належними та допустимими доказами, а також встановлена судом на підставі наданих позивачем доказів є наявність грошових коштів на цьому рахунку, з якого він просив здійснити перерахування грошових коштів. Однак, з метою підтвердження факту наявності грошових коштів на рахунках, позивачем надано до суду виписку по рахунку 26007054804674 на дату з 01.05.2014 по 31.05.2014. Так, відповідач наголошує, що зазначена виписка не завірена належним чином представниками Банку, а отже не може вважатися підтвердженням наявності грошових коштів на рахунку за визначенням, крім того, позивач вимагає перерахування грошових коштів з іншого рахунку, а виписка складена більш ніж рік тому, а отже доказом по даній справі зазначені виписки бути не можуть.

При цьому, відповідач зауважив, що заперечуючи зазначеними доводами проти позовних вимог, ані заперечує, ані підтверджує залишок коштів , але наполягає на тому, що при поданні позовної заяви позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факт наявності коштів на рахунках, внаслідок чого відбулось порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позов відповідач також зазначив, що не може у повному обсязі виконати вимоги ухвали суду, оскільки втратило доступ до документів клієнтів Севастопольської філії ПАТ КБ "Приватбанк".

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2012 відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку із зразками підписів та відтиском печатки (далі - заява).

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua, тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів та відтиском печатки складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

У позовній заяві, позивач посилається на те, що згідно з випискою руху кошті на рахунку № 26007054804674, зробленою позивачем за допомогою Інтернет - ресурсу (https://privatbank.ua,), встановлено, що банк, самостійно, без розпорядження (доручення) позивача, тобто без наявних правових підстав, згідно невідомого позивачу наказу № 6695879 від 28.05.2014 списав наявні на рахунку підприємства кошти в сумі 22 895 грн. 47 коп. на невідомий банківський рахунок № 29031054804674. За допомогою вказаного Інтернет - ресурсу, також було роздруковане платіжне доручення № Е0528L06TG про перерахування коштів на невідомий рахунок 2903.

У зв'язку із зміною місцезнаходження підприємства-позивача з м. Севастополь на м.Херсон, позивач звернувся до Херсонської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" з проханням відкрити новий банківський рахунок, який згідно довідки банку, відкрито 10.02.2015 за № 26003052205875.

18.02.2015 до головного офісу банку позивачем надіслано заяву про закриття поточного рахунку № 26007054804674 та видачу довідки про закриття рахунку. Грошові кошти, що зберігались на ньому позивач попрохав переказати на інший свій рахунок № 26003052205875 згідно платіжного доручення № 1 від 18.02.2015, оригінал якого надано до банку разом із заявою про закриття рахунку. Окрім цього, у зв'язку з невизначеністю/нестандартністю ситуації, разом із заявою було надано ще один оригінал платіжного доручення № 2 від 18.02.2015 про перерахування залишку коштів з рахунку № 29031054804674 на рахунок № 26003052205875, відкритий позивачем у Херсонській філії банку. У відповідь на заяву, позивач отримав відмову, яку банк мотивує тим, що призупинив обслуговування кримських клієнтів у зв'язку із окупацією АР Крим.

Так, позивач у позові посилається на те, що відмова банку у видачі довідки про закриття рахунку та перерахуванні коштів є неправомірною, та просить суд зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 2 від 18.02.2015 на переказ коштів у загальному розмірі 22 895 грн. 47 коп., шляхом списання їх з рахунку № 29031054804674 та перерахування їх на поточний рахунок № 26003052205875 відкритий у Херсонській філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".

Крім того, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ухвалою від 12.05.2015 зобов'язав позивача надати наступні докази:

- докази наявності на спірному рахунку станом на 18.02.2015 грошових коштів в сумі 22 895,47 грн.;

- пояснення щодо форми звернення з платіжним дорученням № 2 від 18.02.2015;

- засвідчену належним чином копію доказів направлення відповідачу позовної заяви № 05 від 17.04.2015 з додатками (оригінал для огляду у судовому засіданні);

- засвідчену належним чином копію заяви про відкриття поточного рахунку від 12.09.2012;

- засвідчену належним чином копію довідки банку від 10.02.2015;

- засвідчену належним чином копія листа банку від 25.02.2015;

- докази звернення до банку із заявою про закриття поточного рахунку від 18.02.2015;

- оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні);

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору;

Так, з поясненнями від 13.05.2015 позивачем частково вимоги ухвали суду від 12.05.2015 були виконані, зокрема, були надані наступні документи:

- пояснення щодо форми звернення з платіжним дорученням № 2 від 18.02.2015;

- засвідчену належним чином копію доказів направлення відповідачу позовної заяви № 05 від 17.04.2015 з додатками (оригінал для огляду у судовому засіданні);

- засвідчену належним чином копію заяви про відкриття поточного рахунку від 12.09.2012;

- засвідчену належним чином копію довідки банку від 10.02.2015;

- засвідчену належним чином копія листа банку від 25.02.2015;

- докази звернення до банку із заявою про закриття поточного рахунку від 18.02.2015.

При цьому, докази наявності на спірному рахунку станом на 18.02.2015 грошових коштів в сумі 22 895,47 грн. позивачем надано не було.

Отже, позивачем вимоги вказаної ухвали були виконані лише частково, витребувані судом документи у повному обсязі надані не були.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Як зазначено вище, позивач витребувані судом документи у повному обсязі не надав, що перешкоджає вирішенню спору по суті та дає підстави для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно пунктів 2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи витребуваних судом доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, відсутність витребуваних документів перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивач без поважних причин не подав у повному обсязі витребувані господарським судом матеріали, які необхідні для встановлення фактичних обставин у справі, що перешкоджає вирішенню спору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України..

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

При цьому, у відповідності до статті 81 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" судові витрати, пов'язані з розглядом справи на відповідача не покладаються.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Отже, сплачений позивачем судовий збір відповідно до квитанції 0.0.375398316.1 від 18.04.2015 на суму 1 827 грн. 00 коп. підлягає поверненню останньому з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити позов Приватного підприємства "Ельпіко Буд" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання виконати платіжне доручення № 2 від 18.02.2015 на переказ коштів, шляхом списання їх з рахунку № 29031054804674 та перерахування їх на поточний рахунок № 26003052205875 у загальному розмірі 22 895 грн. 47 коп. - без розгляду.

Повернути Приватному підприємству "Ельпіко Буд" (73000, м. Херсон, вул.Перекопська, 20; ідентифікаційний код 35941052) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. , перерахований відповідно до квитанції 0.0.375398316.1 від 18.04.2015, оригінал якої повернути Приватному підприємству "Ельпіко Буд".

Роз'яснити Приватному підприємству "Ельпіко Буд", що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя Ю.В. Фещенко