Рішення

від 15.06.2015 по справі 909/341/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 р. Справа № 909/341/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Я.К.І.В." Лтд, вул. Максимовича, 15 оф.17, м. Івано-Франківськ, 76009

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок", вул. Княгині Ольги, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400

про стягнення заборгованості в сумі 63924,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коргуник В.А.-директор, протокол зборів № 3 від 27.05.1997р.

від відповідача: Дем"янчук І.Р.-представник, довіреність № 22/05-12 від 28.05.12р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Я.К.І.В." Лтд звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" заборгованості в сумі 63924,64 грн., в тому числі 9346,9 грн. основного боргу, пені в сумі 50473,26 грн., 3276,13 грн. інфляційних та 828,35 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.15р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.04.15р. Ухвалами суду від 07.04.15р. та 21.04.15 відкладено розгляд справи на 09.06.15р.

В засіданні суду 09.06.15 оголошувалась перерва до 15.06.15.

15.06.15 розгляд справи продовжено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №21/03/12 від 05.03.12 щодо оплати вартості поставленого товару.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№5631/15 від 07.04.15), в якому зазначив, що позивач всупереч умовам п.п. 2.1., 2.2. без попереднього замовлення відповідача,самостійно визначивши асортимент, здійснив поставку продукції відповідачу. Під час відгрузки продукції, представники позивача переконали представників відповідача, що дана продукція є необхідної для тестування та наладки дозуючого обладнання, яке згодом довезуть, а тому даний товар був взятий на зберігання до початку монтажу і наладки дозуючого обладнання. Так як впродовж часу до подання позовної заяви, позивачем не змонтовано та не проведено наладку дозуючого обладнання, як це передбачено п.1.3. договору поставки №21/03/12 від 05.03.12, підстави для оплати поставленого товару на суму 9346,9 грн. відсутні. Також просив застосувати строк позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

05.03.12 року між сторонами по справі укладено договір поставки №21/03/12 від 05.03.12, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити миючі та дезинфікуючі засоби виробництва ЕКОЛАБ замовнику (відповідач), а замовник зобов"язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даної угоди (п.1.1. договору).

Поставка товару постачальником замовнику здійснюється окремими партіями на підставі письмового замовлення (п.2.1 договору).

Постачальник надає замовнику товар за цінами, вказаними в доповненні №1 до даної угоди (п.3.1 договору).

Згідно п.3 доповнення №1 до договору від 05.03.12 замовник здійснює оплату поставленого товару впродовж 15 календарних днів з дати поставки товару.

Як вбачається з видаткової накладної №РН-0000041 від 26.03.12 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи), позивач передав відповідачу товар на суму 9346,9 грн. Слід зазначити, що вказана поставка здійснена без письмового замовлення відповідача, однак останній отримав товар без будь-яких зауважень (хоча міг відмовитись від отримання товару), що підтверджує факт поставки товару.

Так як поставка товару здійснювалась без письмового замовлення, позивач направив відповідачу претензію від 29.05.14 з вимогою погасити заборгованість в сумі 9346,9 грн. (претензія та докази направлення містяться в матеріалах справи), однак останній залишив її без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 9346,9 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що для раціонального та безпечного застосування товару постачальник передає замовнику в оренду дозуюче обладнання ЕКОЛАБ. Умови оренди обладнання, порядок та термін сплати орендних платежів за користування обладнанням оформляються письмово у доповненнях до даної угоди, завіряються представниками сторін та є невід"ємною частиною даної угоди.

Незважаючи на те, що поставка товару мала місце ще у березні 2012 року, в матеріалах справи відсутній договір оренди такого обладнання, як і відсутні пропозиції відповідача укласти такий договір; забрати товар, якщо він не відповідає певним стандартам, тощо, а тому заперечення відповідача є безпідставними та не обгрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача 3276,13 грн. інфляційних за травень 2012 року-лютий 2015 року та 828,35 грн. - 3% річних за період з 10.04.12 по 26.03.15.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних та 3% річних з врахуванням претензії від 29.05.14 (так як поставка здійснювалась без письмового замовлення), розмір інфляційних, що підлягає стягненню становить 2123,99 грн., а 3% річних відповідно - 219,72 грн. (розрахунок здійснений судом В ІПС "Законодавство" додається). В решті стягнення інфляційних та 3 % річних слід відмовити.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 8.9 договору сторони передбачили, що в разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, замовник сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення оплати.

На підставі вказаної умови договору, позивачем за період з 10.04.12 по 26.03.15 здійснено нарахування пені в сумі 50473,26 грн.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.10.11 у справі №25/187.

У відзиві на позовну заяву (вх.№5631/15 від 07.04.15) представник відповідача просив застосувати строк позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки, у відповідності до ст. 258 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.1 ст.223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з того, що поставка товару мала місце в березні 2012 року, позивач звертаючись до суду з позовом 27.03.15, пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено наслідки спливу позовної давності, відповідно до п.3 якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені та з урахуванням того, що господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд відмовляє в позовній вимозі про стягнення пені у зв'язку зі спливом позовної давності.

Таким чином, до стягнення підлягає 9346,9 грн. основного боргу, 2123,99 грн. інфляційних та 219,72 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 334,12 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230-232 ГК України, ст.ст. 256, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Я.К.І.В." Лтд до Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" про стягнення заборгованості в сумі 63924,64 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" (вул. Княгині Ольги, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код 22172121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Я.К.І.В." Лтд (вул. Максимовича, 15 оф.17, м. Івано-Франківськ, 76009, код 24686551) - 9346 (дев"ять тисяч триста сорок шість) грн. 90 коп. основного боргу, 2123 (дві тисячі сто двадцять три) грн. 99 коп. інфляційних, 219 (двісті дев"ятнадцять) грн. 72 коп. - 3% річних та 334 (триста тридцять чотири) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 16.06.15

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"